#ЄвроМайдан: У Доманівці Леніна зняли самі ж комуністи | Спільнобачення

#ЄвроМайдан: У Доманівці Леніна зняли самі ж комуністи

Domanivka

В’їзд до Доманівки зі східного напрямку, своєрідна візитівка селища, за якою його впізнають транзитери.

Ленінопад триває і дістається найглухіших та найконсервативніших закутків. У Доманівці Миколаївської області вчора відбувся демонтаж пам’ятника Леніну; причому, у тому смт його зняли за ініціативою самих же місцевих комуністів.

За розповіддю одного з очевидців, тамтешні “партійці” так поспішали зняти його, що готові були відірвати його з постаменту “з м’ясом”; він порадив зробити це акуратніше, і “ініціатори” знесення таки дійсно – привезли “болгарку” і зрізали старі зіржавілі болти, підігнали кран і акуратно зняли статую, після того відвезши її кудись (вірогідно, на якийсь склад чи задній двір).

Також, подав у відставку місцевий голова райради – член Партії Регіонів. У рухах, поглядах, жестах та словах колишньої про-владної еліти простежується наляканість, і запопадливий демонтаж Леніна з власної ініціативи комуністів – тому зайве підтвердження. У мене наступні версії раціоналі поза цією “самоініціативою”:

  1. т.зв. “самоцензура” – тобто, вчасне “зорієнтування” місцевої еліти в поточній політкон’юнктурі;
  2. небажання дати комусь із потенційно нових місцевих лідерів “попіаритися” на знесенні ідола;
  3. бажання зберегти статую в розрахунку на те, що ще невідомо, куди, врешті-решт, “вирулює” нинішня нестійка ситуація (мовляв, Росія прийде і можна буде на місце поставити, а так – заставлять поставити, ще й з місцевого бюджету профінансувати), тощо.

Хоча, найвірогідніше, що керувалися усіма трьома міркуваннями водночас (і ще чимось своїм).

Насправді, серед досвідчених держслужбовців та управлінців на місцях наразі панує тривога: як би не зійшла ця чергова народна ейфорія на пси, зокрема, і внаслідок того, що новопосталі “гетьмани” при владі (котрі, до речі, залізли туди на крові й праці простих майданівців) понабирають в органи влади непрофесіоналів, котрі принесуть простому обивателюл розчарування революцією і наступну (немунучу) реакцію/контр-революцію. Це побоювання тим справедливіше, чим глухіша периферія, де основна проблема – брак освічених та досвідчених кадрів. За будь-якої влади. Тому й скептично-стривожено ставляться прагматичні управлінці до закликів про люстрацію – їм у відповідь лунає цілком виправдане “кого поставите навзамін?”. Надто свіжі спогади про непрофесійність призначенців доби Ющенка, коли “гетьманчикам” і “шустрілам” зі штабів (а то й просто “пріхлєбалам”) пороздавали керівні посади на місцях, проігнорувавши місцевих пасіонаріїв-професіоналів, котрі знали й район, і людей, і потреби-проблеми, і симпатизували Ющенкові. Результати усім добре відомі….

 




Приєднатись до дискусії

Ваша адреса не буде відображатися. Обов'язкові поля позначені *