Краматорськ: Хвилю сепаратизму було спровоковано брехнею про Майдан, зараз народ прозрів і заспокоюється | Спільнобачення

Краматорськ: Хвилю сепаратизму було спровоковано брехнею про Майдан, зараз народ прозрів і заспокоюється

Краматорська ТЕЦ

Краматорська ТЕЦ

Одному з волонтерів «Спільнобачення» вдалося поспілкуватися зі своїм другом з Краматорська, в результаті чого з’ясовується наступне.

Місцеве населення поступово позбавляється омани. Як повідомляє наше джерело,на позавчорашній (13.04.2014) мітинг у місті вийшло всього 60 чоловік, відповідної зовнішності та інтересів – з пивом, котрих на сучасному жаргоні називають «гопніками»; там не було жодного шахтаря, робітника заводу чи вчителя.

Щоправда, у місті ніхто не зорганізував мітинг на підтримку цілісності України, однак, тут причина криється у багаторічному й систематичному залякуванні людей і придушенні будь-якої громадянської активності в регіоні. Також, переважна більшість населення є прийшлим (у адміністративному порядку завезеним до регіону за радянських часів), відтак, тут нізвідки взятися патріотизмові, що спостерігається в інших куточках України, де населення корінне (Черкащина, Галичина, тощо) – більшість населення працює за наймом на чиїхось заводах і фабриках, інстинкт власника на своїй землі тут слабко виражений.

До того ж, заводи в Краматорську на 50%, а то й на 80% належать російському бізнесові, позиція котрого цілком збігається з офіційною позицією Кремля: так, щоб спровокувати першу хвилю сепаратизму, керівництво декотрих місцевих підприємств у односторонньому порядку скоротило зарплатню на 20%, пославшись на те, що це – вимоги офіційного Києва, ніби-то «на відновлення Майдану». Однак, трохи згодом народ розібрався у ситуації і, на даний момент, підтримка сепаратизму відсутня.

Таким чином, окреслюється і більш чіткий «фронт робіт» із заспокоєння сепаратизму: розмовляти треба не з міфічним «народним ополченням», а доволі вузьким колом цілком конкретних і добре відомих осіб, себто – з власниками місцевих підприємств. Певен, їх українській владі теж є чим зацікавити. Зокрема, нагадати їм про те, якими запеклими патріотами України ставали колишні російські інженери, дворяни та капіталісти, котрих їхні українські родичі вимінювали з лап російської ЧК взамін на «гетьманські ешелони» продовольства, назустріч котрим тяглися ешелони врятованих з ленінських катівень біженців на Україну часів гетьманату Скоропадського. Вочевидь, на російських власників (з великою вірогідністю) чиниться тиск з боку путінської адміністрації для провокування персоналу їхніх українських підприємств. Не певен, чи варто вдаватися до націоналізації тих заводів, однак розглянути такий варіант чисто теоретично варто.

Нижче наводимо (з орфографічними правками) розмову нашого волонтера з його краматорським другом:

 Общаюсь с другом из Краматорска, говорит что местный народ постепенно отрезвляется.

[22:27:39] Краматорец: Ну, да. Фух ну сегодня вроде бі сдвинулось с мертвой точки. Буду рад если город в котором я живу сейчас (Краматорск) будет первім и не последним городом в котором укр армия отстояла свой народ

[22:28:21] Oleg: да беда что на донбассе много людей поддерживает колорадов

[22:28:38] Oleg: а вообще актуальной информации в прессе 0

[22:28:53] Краматорец: (facepalm) Ты че, серьезно так думаешь?????

[22:28:58] Краматорец: Это неправда!!!

[22:30:54] Краматорец: В самом начале да!! Но когда увидели деструктивизм, когда повели на админздания и не услышали ничего кроме – давайте проведем референдум, народ отмежевался. Еще вчера на митинг в КРМ пришло АЖ человек 60. Было смешно. Толпа. Каждый спивасиком. Уе[censored] лицом. Гопота в общем. Там нет ни одного ни шахтера, ни работника завода, предприятия, ни учителя. Это быдлота

[22:32:18] Oleg: но народ боится все-равно

[22:34:44] Краматорец: Да, это правда. В этом особенность всего региона. У народа здесь нет как таковой своей истории. Это люди исскуственно завезенные для работы на построенных заводах. А заводы на 50, а некоторые и на 80% принадлежат российскому бизнесу. На заводах в КРМ руководители некоторых предприятий сократили зарплату на 20% и сказали что это требование киева на восстановление майдана. Это и справоцировало первый всплеск, а потом народ прозрел и успокоился

 

P.S. Якщо комусь цікава історія Донбасу та справжні корені ментальності його населення, надзвичайно рекомендуємо книгу «Свобода і терор у Донбасі. Українсько-російське прикордоння, 1870–1990-і роки».

 




1 коментар. Have your say.

  1. Дмитро Самодуров коментує:

    Посилання на книгу «Свобода і терор у Донбасі. Українсько-російське прикордоння, 1870–1990-і роки» не відкривається. Та, книгу можна знайти в інтернеті по назві.

Приєднатись до дискусії

Ваша адреса не буде відображатися. Обов'язкові поля позначені *