Справжній зміст та історія української податкової системи | Спільнобачення

Справжній зміст та історія української податкової системи

Ця публікація є частиною дослідження про податкову реформу в Україні.

TaxReform_01Про справжнє, приховане призначення української системи оподаткування та її еволюцію написано вже чимало – не будемо повторюватися і зазначимо лише основні моменти:

  1. Підвалини системи було закладено ще за часів УРСР, і потім дещо видозмінено;
  2. Декларованим змістом податкової системи України був акцент на соціальному захистові, широких можливостях держрегулювання та взагалі впливу держави на економіку – інвестування, дотування, тощо;
  3. Попри завершення переходу до ринкової економіки (з горем пополам, котре розпочав Кучма своїми декретами 1994-1996р., і, нарешті, закріпив Ющенко своїми реформами 1999р.), переважна більшість держави (як її окремих інститутів, так і службовці) так і не визнала право громадян на успішну підприємницьку діяльність; це виражалося як через переслідування ДПА прибуткових підприємств, так і нездатність/небажання сформувати в суспільстві повагу до підприємця, визнання унікальності його здібностей і рідкісності підприємництва як суспільного ресурсу (особливо, з огляду на систематичне його винищення як класу упродовж усієї тривалості совєтського режиму), власності та результатів його роботи, що також проявлялося у нездатності/небажанні захищати підприємця, його право власності та здобутки;
  4. Податкове законодавство (як і екологічне, санітарне, пожежне, тощо) в Україні успадкувало свій корупційний зміст: будучи настільки жорстким, що дотриматися його повною мірою було неможливо (при цьому зберігаючи хоча б беззбитковість), воно надавало чиновникам широкі можливості для неофіційного визискування підприємців –причому, прийнятну межу визискування визначав сам чиновник – від «відбирання» частини прибутку, до повного привласнення собі його бізнесу;
  5. При цьому, забираючи податки в підприємця, держава не забезпечувала йому захист (внаслідок чого, у різних регіонах, але, особливо на Сході, організований криміналітет безперешкодно провів свіжий геноцид підприємницького класу).

Держава не лише ніяк не заважала криміналітетові «скубти» підприємців, але й сама долучилася до цього процесу, головним актором у якому стало дітище колишнього прем’єра Азарова – Державна Податкова Адміністрація (ДПА): так, у середині 1990-х, в Україні налічувалося близько 10000 підприємств, котрі сплачували значущі податки, та 70000 податкових інспекторів, що дорівнювало десь по 7 податкових інспекторів на одне підприємство-платника податків упродовж усього року[1].

Ця публікація є частиною дослідження про податкову реформу в Україні.

 




Приєднатись до дискусії

Ваша адреса не буде відображатися. Обов'язкові поля позначені *