Відповідь підприємців або Ухиляння від сплати податків в Україні | Спільнобачення

Відповідь підприємців або Ухиляння від сплати податків в Україні

Ця публікація є частиною дослідження про податкову реформу в Україні.

Мінімізація податків, зазвичай, є менш агресивною

Мінімізація податків, зазвичай, є менш агресивною

В принципі, ставлення держави до підприємців з перейменуванням УРСР в Україну майже не змінилося – змінилися лише методи і засоби тиску. Тому підприємці продовжували сприймати державу як ворожу до себе субстанцію: якщо при СРСР цеховики мали працювати у підпіллі, то в Україні підприємець освоїв законні та напів-законні методи ухиляння від сплати податків.

При цьому, ми не братимемо до уваги ту частину підприємницького сегменту, що повністю перебував у «тіні» (або нелегальному становищі) – як правило, то був і є надзвичайно дрібний бізнес, котрий навряд чи може бути рушієм прогресу в країні (хоча, суттєво додає комфорту в житті) – мова піде про підприємства, котрі не могли не працювати бодай частково офіційно.

Найбільш болючими для бізнесу були і залишаються наступні податки:

  1. Податки, пов’язані з оплатою праці:
    1. Внесок на соціальне страхування (соцстрах) – ~ 30% на фонд оплати праці (ФОП), нараховується зверху;
    2. Пенсійний фонд (ПФ) – ~ 1% від ФОП, нараховується зверху;
    3. Прибутковий податок – різні ставки, наразі – 13% від зарплатні, утримується;
    4. Податок на прибуток – різні ставки у різні часи, найдовше – 30%, наразі – 25%;
    5. Податок на додану вартість (ПДВ) – 20%;
    6. Мито (ввізне та, рідше, вивізне) – різні ставки;
    7. Акцизний збір – різні ставки.

Способи ухиляння/мінімізації кожного з цих податків були різними:

Податок/група податків

Спосіб мінімізації

На оплату праці Проведення по офіційній бухгалтерії мінімальних сум з/п, виплата основної частини з/п «у конверті» (себто, ФОП було загнано у тінь)
Податок на прибуток Різні стратегії:

  1. Використання офшорів
  2. Використання підприємств-«ям», на які «вішався» увесь (майже весь) прибуток, але які ніколи не платили податку;
  3. Фактична реалізація за готівку, офіційна реалізація – за мінімальними цінами, де прибутку майже не було
ПДВ Різні стратегії, в основному – використання «ям» і «транзитів».
Мито Контрабанда (за допомогою хабаря митним органам)
Акциз Реалізація за готівку, бартер

 

Окреме слово за відшкодування ПДВ

Щодо ПДВ, варто зазначити, що цей одіозний податок був проблематичним не стільки через ухиляння від його сплати, скільки через зловживання наближених до держави осіб з його відшкодуванням: адже, український експортер вивозить свою продукцію за 0% ставкою ПДВ; держава повинна йому відшкодувати весь ПДВ, котрий він сплатив на внутрішньому ринкові у ході закупівлі/виробництва експортованого товару. Так само, імпортер при ввезенні товару має, разом із митом, сплатити 20% на задекларовану ввізну вартість товару, інакше його не розмитнять.

На практиці ж, «звичайним» (себто, не наближеним до держави) експортерам ПДВ майже ніколи державою не відшкодовувався (посилаючись на «брак грошей у бюджеті») – усе відшкодування, за фактом, ішло на «дутий ПДВ», котрий штучно «приписували» собі наближені до відповідних держорганів ділки (тобто, отримували відшкодування «з повітря»). Цю проблему експортери (чия рентабельність без відшкодування була від’ємною чи в межах кількох відсотків) вирішували наступним чином: знаходили імпортерів, котрі мали зобов’язання зі сплати ПДВ, і з певним дисконтом їх взаємозаліковували. Наприклад, експортерові А держава винна 20 млн. грн. відшкодування ПДВ, а імпортер Б повинен сплатити 20 млн. за увезений в Україну товар; імпортер Б, замість сплатити усю ту суму до бюджету, виходить на експортера А, котрий йому пропонує «купити» у нього податкового кредиту на 20 млн за 15 млн (фактично). Імпортер сплачує за фактом на 5 млн менше, а експортер отримує бодай ¾ свого відшкодування (замість взагалі нічого). До держбюджету ж не потрапляє нічого, але нічого й не відшкодовується звідти. Хоча, 0% ПДВ задумувалася авторами цієї норми як стимулювання державою експорту (що є загальноприйнятою світовою практикою). Однак, в Україні будь-який задум «творця» затирають і спотворюють його фактичні реалізатори.

Ця публікація є частиною дослідження про податкову реформу в Україні.




Приєднатись до дискусії

Ваша адреса не буде відображатися. Обов'язкові поля позначені *