Звідки взявся Янукович? | Спільнобачення

Звідки взявся Янукович?

Dry_independence_analysis_06З огляду на те, як тяжко нашому народові виявилося здихатися цього чма (=Януковича), повчальним буде ще раз проаналізувати, як воно з’явилося на політичному обрії.

Нагадаємо, що Кучма не терпів попри себе здібних прем’єрів (як уже згадано вище) – розраховуючи на те, що його тактик достатньо для закріплення при владі майже до смерті, він систематично усував конкурентів – як явних, так і потенційних.

Завдяки реформам 2000-2002рр., вдалося, нарешті, забезпечити стійке економічне зростання (від 7% на рік – темпи, зпівставні з Азійськими тиграми чи Східною Європою 1990-х, тощо). Передчувалися «ситі» часи, коли приспані зростаючим добробутом маси менш критично цікавилися б політикою. Хоча, перші хмари на горизонті замаячили ще наприкінці 2000р. – за досі не до кінця розслідуваних обставин було убито опозиційного до влади журналіста Георгія Ґонґадзе. Скандально відомий майор особистої охорони Президента Мельниченко оприлюднив плівки, з яких слідувало, що Кучма безпосередньо причетний до того убивства. Також, на плівках містилися докази того, що Кучма ніби-то надав дозвіл на продаж Іракові передової зброї – РЛС «Кольчуга» (обладнання для виробництва якої з луганського заводу «Топаз» нещодавно ніби-то вивезли терористи в Росію). Убивство Ґонґадзе спричинило хвилю протестів під назвою «Україна без Кучми», а ніби-то продаж «Кольчуги» – невдоволення США. Як би там не було, Кучма поступово опинявся у міжнародній ізоляції та стрімко втрачав популярність у себе вдома. На виборах до Ради 2002р. пройшла низка опозиційних партій – і «Наша Україна» свого часу «усуненого» Ющенка, і «Батьківщина» посадженої на початку 2001р. Тимошенко, і УНА-УНСО, котра була найпомітнішою під час протестів «Україна без Кучми». СДПУ(о) Медведчука серйозно «здала», відтак, найбільшою з лояльних до влади фракцій виявилася «Партія Регіонів» Януковича та Ахметова. І, хоча, Ющенко, зберігаючи державницький глузд, не тримав зла на Кучму та був готовий конструктивно співпрацювати з його урядом, з точки зору піар-доцільності йому було б варто максимально від нього дистанціюватися, оскільки він мав зобов’язання перед партнерами по опозиційній коаліції.

Відтак, у Кучми не лишалося вибору, окрім як «поставити» на Януковича. Вочевидь, перебіг Помаранчевої революції засвідчив, настільки згубною для України виявився його підхід до усунення здібних прем’єрів – за умов падіння популярності (навіть попри формально отримане від Конституційного Суду «добро» балотуватися на третій термін) він опинився без гідного на ступника. Вочевидь, Кучма був певен,  що політтехнології компенсують брак популярності його незграбного «спадкоємця», однак Майдан змішав усі карти й розрахунки.

Ця стаття є частиною серії «Сухі висновки з 23 років української незалежності»




Приєднатись до дискусії

Ваша адреса не буде відображатися. Обов'язкові поля позначені *