Чому Помаранчева революція не принесла очікуваних результатів? | Спільнобачення

Чому Помаранчева революція не принесла очікуваних результатів?

Dry_independence_analysis_08Переважна більшість населення щиро вважає, що головним винуватцем програшу «помаранчевих» є особа Ющенка – мовляв, «не виправдав надій», маючи на увазі, що не проявив достатню твердість на посаді Президента. Що ж, твердості ВАЮ дійсно бракує, однак, були й об’єктивні, і суто ситуативні причини того провалу.

По-перше, було згаяно час для реформ – як правило, це перший рік правління. Чому так сталося? Нагадаємо, що Ющенко-президент вступив на посаду з урізаними (в порівнянні з президентом Кучмою) повноваженнями: конституційна «реформа» 2004р. (насправді – «виторг» про-кучмівських сил за «визнання Майдану») ознаменувала зсув державного устрою в бік парламентсько-президентської республіки. Тобто, зростала роль Парламенту, з чого цілком логічно випливала необхідність призначення дострокових парламентських виборів – одразу ж після президентських, доки є сильна і свіжа підтримка – вочевидь, помаранчева коаліція могла б розраховувати на більшість у таких виборах. Однак, згідно з тими ж-таки домовленостями (закріпленими у «конституційній реформі»), вибори мали відбутися 2006р. Тобто, майбутня «помаранчева руїна» проглядалася ще тоді неозброєним оком, але наївний народ розраховував, що тепер все буде «по-путньому» і не бачив тих потенційних загроз.

Далі все сталося приблизно так, як і варто було розраховувати: не маючи лояльної більшості в Парламентів, «помаранчеві» не змогли проштовхнути реформу судочинства та інші необхідні для закріплення здобутків Революції «плюшки». Також, з’ясовувалося, що помаранчеві лідери були не ідеальними.

Додатково, близькість парламентських виборів 2006р. змушувала урядовців замість реформ (котрі мали б бути не завжди популярними) удаватися до популізму: так, Юлія Володимирівна задля піару (а також підігруючи «своїм» олігархам) оголосила про ре-приватизацію, чим відкрила скриньку Пандори – це стало поштовхом до масового рейдерства.

Мороз раптом почав «набивати» собі ціну, зрештою, зрадивши помаранчевих та перебігши до Януковича (за що був «покараний» виборцем 2006р.). Ющенко, котрому конче необхідна була конструктивна більшість у парламенті задля реформ, мусив шукати підтримки Януковича, що було розцінено громадськістю як відверта зрада.

Те, що відбувалося після 2006р. було вже наслідком згаяного часу для реформ – перевибори 2007р., корупційні скандали, повернення на політарену Януковича і розчарування мас у Ющенку (чомусь виключно у ньому, хоча мислячі маси також розчаровувалися й у Тимошенко).

Ця стаття є частиною серії «Сухі висновки з 23 років української незалежності»




Приєднатись до дискусії

Ваша адреса не буде відображатися. Обов'язкові поля позначені *