Добровольчі батальони та Нова Українська Армія | Спільнобачення

Добровольчі батальони та Нова Українська Армія

Взвод батальону "Донбас-1" на вишколі в Петрівцях. Додому не повернеться кожен 3-й - як правило, через халатність командирів нижньої та середньої ланки

Взвод батальону “Донбас-1” на вишколі в Петрівцях.  Їх підготував наш полковник Невідомчий, давши їм прискорену програму стрілецької підготовки. На жаль, додому не повернеться кожен 3-й – як правило, через халатність чи брак професіоналізму командирів нижньої та середньої ланки

Війна, власне, як і очікувалося, прейшла на новий етап. Проти нас воюють регулярні війська РФ. Які зміни ми маємо зробити в  військовій організації України для перемоги?

Повернімося подумки у в перші дні та тижні буремної весни 2014 року: на тлі тотальної руйнації армії та силових структур, добровольчі підрозділи стали тим українським ноу-хау, яку переломило хід подій на нашу користь. Добровольці не лише прийняли на себе перший удар, а й стали каталізатором створення нової Української Армії.

Проте нині настає час професіоналів. Таке вже було в Український історії – під час визвольних змагань 17-20-х років минулого сторіччя, саме брак професіоналів (як у військовій так і у цивільній сферах) призвів до краху УНР-Директорії. Натомість, перемогу більшовикам принесли не анархічні матроси, а воєнспеци колишньої царської армії, зокрема – практично весь склад офіцерського корпусу генерального штабу.

Що ж є такого у регулярній армії чого бракує добровольчим батальонам? З цими питаннями ми звернулися до старшини роти добровольчого батальону “Донбас” Володимра  (інтерв’ю з ним можна буде побачити незабаром на нашому YouTube – каналі).

Головними, на думку Володимира, є морально-вольові та інтелектуальні (окрім, зрозуміло, володіння військовим фахом) якості бійців. З цим важко не погодитись. Загалом магістральною тенденцією військової справи від часу винайдення вогнепальної зброї, є підвищення ролі окремого бійця та пренесення основної ваги бойових дій на більш дрібний підрозділ. Так, наприклад, якщо під час Другої Світової, найменшим підрозділом, яким керували на рівні генштабу були повноцінні (з чисельністю більше півтисячі бійців) стрілецькі батальони, то зараз рівень понижено до ротних тактичних груп та навіть окремих взводів (чисельність яких вже рахується на десятки бійців).

Відповідно, на перший план виходить підготовка та відбір окремого бійця, та, особливо, командирів нижньої тактичної ланки – відділень, взводів та рот. І якщо в частині підготовки окремих бійців (завдячуючи патріотизму та професіоналізму добровольців та професіональних військових) справи більш-менш задовільні, то з підготовкою командної ланки є серьозні проблеми. Особливо це стосується саме добровольчих батальонів, відбір командирів у які проходив доволі хаотично, часто-густо керуючись “харизмою” та певним стереотипно-шаблонним “образ”  того, як “має виглядати” “справжній” командир. Проте, у сучасній війні, з професійною армією, командир повинен мати солідний багаж знань з багатьох галузей військової справи. На жаль, навчитися цьому швидко на порядок важче, ніж навчити окремого бійця.

Сьогодні, на нашу думку, визріло питання, створення учбового центру командирів ланки відділення-взвод-рота. Відбір курсантів до нього мав би включати в себе (окрім суто військових аспектів) потужний фільтр психологічної та інтелектуальної перевірки.

Наступною проблемою, на думку нашого співрозмовника, є низкий рівень дисціпліни у добровольчих підрозділах. Війна – це важка та небезпечна робота. Не всі здатні втриматися в припустимих рамках власними зусиллями. Дисципліна, яка жорстко підтримується командирами (особливо нижньої ланки), і є тим стрижнем, на якому тримається армія.

Що стосується найвищих шаблів, то, звісно, проблеми є і там. Особливо, на думку Володимира, це стосується середньої командної ланки. Ця “махіна” заскарублої (та просоченою корупціонерами та чи відвертою агентурою супротивника) військової бюракратії, за 20 років незалежності була націлена на що завгодно, окрім свого безпосереднього призначення – війни.

Не сумніваємося, що голос фахівців буде почуто і ми переможемо. Слава Україні.

Текст: Дмитро Левицький.

 




Приєднатись до дискусії

Ваша адреса не буде відображатися. Обов'язкові поля позначені *