У ЄС вірять в здатність малого та середнього українського бізнесу виграти від ЗВТ | Спільнобачення

У ЄС вірять в здатність малого та середнього українського бізнесу виграти від ЗВТ

Угода про ЗВТ з ЄС, офіційне набрання чинності котрої «відтермінували», все одно почне діяти (де-факто – вона вже почала діяти з моменту одностороннього відкриття ЄС своїх ринків для упосліджених російськими санкціями українських виробників) – тож варто завчасно підготуватися (тим, хто ще не встиг).

Будівля Єврокомісії, де міститься у т.ч. й Генеральна Дирекція з питань торгівлі (DG Trade)

Будівля Єврокомісії, де міститься у т.ч. й Генеральна Дирекція з питань торгівлі (DG Trade)

Упродовж мого перебування в Брюселі з 9 по 11 вересня, спеціально для групи українських журналістів у доволі невимушеній обстановці було роз’яснено хвилюючі та контроверзійні аспекти торгівельної частини Угоди про Асоціацію з ЄС. ЄС на тій зустрічі представляли експерти високого рангу з DG Trade (Генеральнго Директорату з питань торгівлі) – такого собі аналогу міністерства внутрішньої торгівлі, хоча насправді коло питань, що належить до компетенції цього органу, набагато ширше. Попри те, що, як стало відомо буквально кількома днями пізніше, введення у дію Угоди про Зону вільної торгівлі з ЄС було перенесено аж на початок 2016р., викладені у цьому матеріалі відомості лишаються слушними й актуальними.

Слід одразу зазначити, що торгівля належить до компетенції ЄС, а не країн-членів – тому закони, постанови, регуляції та директиви Союзу стосовно питань єдиного ринку (а відтак – і торгівлі) підлягають виконанню й дотриманню усіма членами, на усій території ЄС. Власне, саме заснування ЄС 1957р. було спробою узаконити де-факто і так пов’язаний ринок Європи, що сформувався навколо Німеччини та компенсувати «втрату» тимчасово відгородженої «залізною завісою» Східної та Центральної Європи. Іншою (однак, далеко не останньою) метою було також закладення підвалин такого устрою Європи, котрий би забезпечував стійкість миру на понівеченому двома світовими війнами поспіль континенті, і вбачалося, що очевидним шляхом до цього є зростання взаємопов’язаності та взаємопереплетеності економік цих країн. У піраміді ступенів євроінтеграції, об’єднання ринків стоїть на базовому щаблі, а вже потім іде візовий, і потім – валютний союз.

Тож цілком природньо, що в числі першого, що зміг би запропонувати нам (і запропонував) Євросоюз, є усунення митних та інших протекціоністських бар’єрів та поступове входження до єдиного європейського ринку. Нам вдалося поставити дещицю гострих питань представникові Директорату з питань торгівлі – і отримати на них цікаві відповіді (зазначмо – відповіді цікаві й бесіда неформальна, якщо бесіда йде «не під запис», і навпаки – обтічні відповіді, якщо «під запис»). Ця зустріч була «не під запис» – себто, ми не маємо права відкрито посилатися на конкретного євро-високопосадовця, однак маємо право цитувати його анонімно як «компетентного євро-високопосадовця». Думаю, читачам зрозуміло, що саме у таких бесідах є шанс дізнатися, що ж насправді малося на увазі тією чи постановою, законом та угодою, ухваленими від імені ЄС.

В Україні торгівельну частину Угоди про асоціацію сприймають як продукт лобіювання інтересів крупного українського та європейського бізнесу, детально прописану саме у тій частині, що стосується українських олігархів та їхніх виробництв – металургії, автомобілебудування, крупнотоварного сільського господарства, тощо, – однак, де абсолютно проігноровано інтереси українського дрібного та середнього бізнесу. Тобто, Ахметову, Пінчуку та іншим металургійним олігархам набридло, що над ними увесь час висить загроза антидемпінгових розслідувань, і під них написано цілі підрозділи УЗВТ, так само як було пролобійовано інтереси Таріела Васадзе (АвтоЗАЗ-Деу), для якого термін запровадження безмитного імпорту європейських авто «розтягли» на 10-13 років. Ваш погляд?

Ну, стосовно анти-демпінгових рослідувань, то вони залишаються. Так, дійсно запровадили «поступовий» режим запровадження єдиних мит для автопрому, що демонструє гнучкість УЗВТ та готовність ЄС з розумінням ставитися до факту, що певні сегменти Вашої економіки не готові до раптового і повно масштабного входження до ЗВТ. Взагалі, ЄС – це гранично високий рівень розуміння і здатність входження у Ваше становище, якщо хочете. Ви тут не знайдете сталінсько-совєтської «обязаловки» на кшталт «Да’шь Киев к 7 ноября любой ценой!» – ми налаштовані до максимально м’якого та природнього входження України в європейський цивілізаційний та у т.ч. єдиний торгівельний простір.

Що ж до дрібного та середнього бізнесу, та бізнесу в цілому, маю усіх вас запевнити – Ваша економіка  вже пережила подвійний шок 2008 року, коли Україна вступила до Світової Організації Торгівлі (СОТ): окрім шоку відкриття власних ринків, був ще також шок від тодішньої фінансової кризи. Тобто, гірше вже не буде – вступ до СОТ вже послужив проміжною сходинкою, тож входження до ЗВТ з ЄС буде, радше, плавним.

Ви у своїй презентації (перед інтерв’ю) багато говорили про те, що значною частиною, входження до ЗВТ зводитиметься до стандартизації та сертифікації тієї продукції, що її виробляють українські підприємства. Також, Ви зазначили, що близько 4000 українських підприємств, передбачаючи-таки підписання угоди про ЗВТ, провели сертифікацію власної продукції – і опинилися у виграші від попереднього відкриття ринків ЄС (що сталося у зв’язку з введенням санкцій Росією – ред.). Як бути українським фермерам, зокрема, виробникам молока, більшість з котрих – дрібнотоварні господарства, з однією або кількома коровами – вони фінансово «не потягнуть» вартості сертифікації та обладнання своїх «виробничих точок» згідно з усіма стандартами, котрих доведеться дотримуватися?

Відповідь на це питання, як мені здається, є очевидною – об’єднуйтеся! Є дрібні фермери в багатьох країнах ЄС,  а не лише в Україні, однак скрізь цю проблему було успішно вирішено – до прикладу, в Італії – шляхом створення селянських кооперативів, у Швеції – асоціацій виробників. Звичайно ж, самотужки дрібнотоварному селянинові не спромогтися забезпечувати дотримання усіх стандартів.

Але в українських бізнесменів є така прикра риса – недовіра до партнера й, відтак нездатність об’єднуватися….

Вибачте, але Ви поставили на вуха увесь світ своїм Майданом, подавши безпрецедентний взірець здатності до об’єднання зусиль, до вибудовування масової довіри – думаю, вашим фермерам цілком під силу буде згуртуватися відповідним чином!

Повертаючись до постулату про захищеність в Угоді інтересів крупного бізнесу – вочевидь, тим «поблажкам», що ми їх зараз бачимо для тих чи інших секторів української економіки, передувало інтенсивне лобіювання. Абстрагуючись зараз від того, що наш дрібний та середній бізнес, наразі, не має власного лобі і, припустимо, що таке лобі є – де має бути точка прикладення зусиль такого лоббі: чи є сенс «оббивати пороги» різних євро-інституцій, таких як Ваш Директорат, чи Ви б воліли мати справу лише з П’ятницьким (очільник української переговорної групи по Угоді – ред.) та його групою, і всі побажання з українського боку мають надходити туди, шляхом тиску на наш уряд чи перемовин з ним?

Так, як Ви вірно здогадуєтеся, для ЄС зручніше і єдино правильно мати справу з одним перемовником від України, яким була група Валерія П’ятницького. Якщо якісь галузеві сектори чи прошарки українського бізнесу хочуть, скажімо, зміни квот, чи поступовішого набрання чинності стандартів, тощо – вони мають довести це до відома Вашого ж уряду, щоб той, своєю чергою, вийшов з відповідними пропозиціями на нас через легітимну переговорну групу. Тільки так.

В Україні є така бізнесова проблема, як конфіскаційна за своїм характером система оподаткування. Досі, бізнес вміло ухилявся від сплати тих драконівських податків – за фактом, податкове навантаження, сплачуване у середньому, ледь сягало 1.5% з обороту (в при цих словах на обличчі високопосадовця проступив вираз неабиякого здивування, його асистентка оживилася, обоє засміялися), однак, цього було достатньо і бюджет виконувався. Зараз лунають пропозиції з бізнесового середовища легалізувати цей 1.5%-вий податок з обороту та скасувати податок на прибуток, ЄСВ та ПДВ, на що уряд відмовляється, опираючись, у тому числі, й на той аргумент, що в ЄС в усіх країнах є ПДВ, тому ми, мовляв, не можемо скасувати ПДВ.

Дуже цікаве спостереження – Україна не перестає дивувати, у т.ч. й своїми бізнес-практиками. Ні – ані в Угоді про ЗВТ, ані в регуляціях самої ЄС немає такої норми, котра б зобов’язувала Україну чи будь-яку країну-член до подібних обмежень. Взагалі, однією з фундаментальних ідей ЄС є підвищення конкурентності, у тому числі й конкурентності бюджетних, фіскальних та систем соціально-пенсійного забезпечення. Будь-яка уніфікація та «причесування» усіх «під одну гребінку» б означала відмову від різноманітності, а відтак – і від появи потенційних іновацій у цих сферах. Передайте це Вашому урядові.

Тут було транскрибовано далеко не всю розмову з представниками DG Trade. Певен, що в журналістів буде ще виникати чимало питань, тому, аби уникнути спекуляцій, чуток (котрі, між іншим, поширюються ворожим щодо України елементом) радимо на майбутнє звірятися з першоджерелом – себто, самим DG Trade – на сайті установи, а також на сторінці, присвяченій торгівельній політиці ЄС щодо України. У якості експерта радимо пана Ґабріеле Ло Монако (Gabriele Lo Monaco), котрий очолював з боку ЄС переговорну групу, що вела перемовини щодо торгівельної частини Угоди про Асоціацію.

 




Приєднатись до дискусії

Ваша адреса не буде відображатися. Обов'язкові поля позначені *