Мукачеве-Одеса-транзит: Шуфричі легкої тяжкості | Спільнобачення

Мукачеве-Одеса-транзит: Шуфричі легкої тяжкості

Задля його ж безпеки, Шуфрича "відтягли" подалі від ОДА в "швидку"

Задля його ж безпеки, Шуфрича “відтягли” подалі від ОДА в “швидку”

За зовнішніми ознаками, і кандидатуру, і місце було обрано дуже вдало – нагадаймо, що “слава” Шуфрича пішла з закарпатського Мукачева, де навесні 2004-го він “оркестрував” фальсифікаціями на виборах місцевого мера, що викликали масові протести місцевого масштабу, на придушення котрих влада “зігнала” міліцію з усієї України. Песимісти подейкували, що Мукачевський “майдан” став репетицією фальсифікацій та силового сценарію у масштабах усієї країни – однак доля розпорядилася інакше, і Великий Майдан-2004 завадив його реалізації.

Так само, “сита” по вінця ставленником Януковича із Закарпаття (Матвієнком) Одеса, з подачі якого, до речі, відбулося жорстоке побиття активістів одеського Майдану “колорадами” (заїжджими чи місцевими – вже не важливо), через 10 років “прийняла естафету” в Закарпаття й “віддячила” (нарешті!) Шуфричу і за Мукачеве-2004 в тому числі.

Активістка місцевого майдану Зоя Казанджи уже відгукнулася про “помсту” не вельми схвально. Воно й зрозуміло – Шуфрич, звісно, падло, але порушувати й так тривожний спокій у Одесі, котра ледь заспокоїлася після 2 травня, не вельми бажано. Тобто, хай би його побили де-небудь на Закарпатті же, але не в Одесі. Принаймні, не зараз.

Я не буду вторити голосам, котрі засуджують це побиття – бити Шуфрича завжди було і є за що: його круглу харю, окрім Мукачева, було видно і обабіч Медведчука, і попри Хама, котрим він піддакував у щирому “одобрямсі”, і під час ганебного “ухвалення” Харківських угод в Раді (нарешті за розбиту голову Волинця було розбито бодай чиюсь навзамін). Я вже мовчу за “посередництво” у перемовинах з терористами ДНР/ЛНР (з явним перебуванням на боці останніх).

Прикметно, однак, що 19 лютого на тих самих сходах тієї ж ОДА били майданівців у обличчі місцевої інтелігенції (див. відео вище), сьогоднішню ж помсту було вчинено руками невідомих кремезних молодиків у масках. Тобто, вельми вірогідно, що самі представники креативного класу Одеси жагою помсти не горять. Того самого креативного класу, котрий починав Революцію Гідності, і саме завдяки присутності котрого вона так зветься, а не бомжів, котрі зайняли Київський Майдан після них, чи радикальних молодиків, що заповзято почали “розміщувати” тіла депутатів в баках для сміття.

Не знаю (зараз принаймні), чи було побиття Шуфрича експромтом і щирим вибухом гніву, чи він сам його замовив, щоб дати привід для витка насильства у відповідь чи “освобождєнія ісконно русского горада Адесси ат фашиствующіх бандеравцев и правового бєспрєдєла” (виключати такі версії не варто, хоча й відомо, що для подібного “марш-кидка” у Путіна немає ресурсів – інакше б, йому не потрібно було “перемир’я” на Донбасі). Можу, однак, з упевненістю прокоментувати наступне.

Як уже зазначалося вище, Шуфрич – “шістка” Медведчука і логічно, що останнім побиття свого “асистента” сприйматиметься як виклик йому особисто. Думати, що можна залякати Медведчука грубою силою – наївно. Навіть якщо він (зараз) не зможе дістатися фізично до “кривдників Нестора” і “розібратися” персонально з кожним із них, він не почуватиметься ображеним чи переможеним. Чому?

Відповідь лежить у тому, ким позиціює себе Віктор Володимирович. А вважає він себе найвеличнішим і ніким досі не перевершеним комбінатором української політики. Навіть остаточний програш його СДПУ(о) на виборах 2006р. (саме тоді ВВМ покинув офіційну велику політику) не змусив його его похитнутися в безумовній самоупевненості щодо власної геніальності. Цей український Макіавелі плекає надію (ні – упевненість!), що часи “бардака” (=демократії) принесуть черговий і вже остаточний крах його конкурентів (ким би вони не були – Ющенком, Тимошенчихою чи найгорластішими вискочками Євро-Майдану) і електорату доведеться засвідчити, що кращої за маніпулятивну напів-автократію системи Україна не заслуговує.

Прикметно також, що “той”, справжній Макіавелі найголовнішою політичною перемогою вважав розвал Флорентійської республіки (була така в добу Ренесансу на території міста Флоренція) і підпорядкування династії Есте: скориставшись тимчасовим безладом в Республіці та низкою невдалих очільників більшості магістратів поспіль, йому (підключивши на повну те, що зараз називається чорним піаром) вдалося переконати городян, що монархія – краща за республіку. Однак, на щастя, не всі інститути республіки було знищено, і з часом флорентійцям вдалося відновити республіканське правління (не демократичне, а саме республіканське – це важливо!). І “внесок” Макіавелі в набуття Республікою подібного, негативного досвіду було належно винагороджено – йому було явно заборонено назавжди посідати будь-який магістрат, консулат чи інші республіканські посади. Тобто, ніхто його в бак для сміття не “вкладав” – подібного покарання йому, честолюбному політикові, було цілком достатньо.

Тому, панове, якщо ви хочете зробити по-справжньому боляче Медведчуку (і всім іншим, хто втілює у собі автократичний пост-совок), доведіть йому/їм, що громада здатна не лише до стихійних виявів люті, що на радість фанатам Хама каналізуються в рихтування морд Шуфричів легкої тяжкості чи “запаковування” нардепів у сміття – усе це відчайдушні спроби встановлення справедливості та захисту державних інтересів, однак, спроби примітивні. І примітивність засобів боротьби з медведчуківщиною, азаровщиною/кучмівщиною/януковщиною тільки посилюють їх упевненість в тому, що вони мають справу з розлюченим, але безграмотним, не здатним до організації та системної розбудови натовпом, котрий рано чи пізно випустить увесь свій пар, і знову звільнить місце для них – єдино “свєдущих” у справі державотворення та управління.

За фактом, суб’єкта “Українське громадянське суспільство” як не було до розгону Євро-Майдану 30.11.2013, так його і важко “висліпати”, як кажуть на Закарпатті, і зараз. Суб’єкта, котрий здатен протиставити медведчукам кваліфіковану і не менш грамотну альтернативу – лише за таких умов вони “здадуться” і відійдуть на пенсію.

 




Приєднатись до дискусії

Ваша адреса не буде відображатися. Обов'язкові поля позначені *