Новий український уряд мусить урятувати країну | Спільнобачення

Новий український уряд мусить урятувати країну

Coalitiada_collageУкраїна перебуває в глибокій фінансовій кризі. Будучи постійно під загрозою російської військової агресії, країна стоїть на порозі фінансового краху упродовж наступних чотирьох місяців. Станом на кінець жовтня, її міжнародні резерви упали до 12.6 млрд доларів – нижче критичного порога, за яким – банкрутство. Падіння обмінного курсу гривні наростає. Як результат, більшість українських банків розвалюється. Державний борг стрімко летить увись, і, вірогідно, подвоїться до 80 відсотків ВВП цього року. Інфляція складе цього року 24% і продовжить зростати.

На щастя, в Україні пройшли вільні й чесні парламентські вибори 26 жовтня. Три найбільш реформістські партії виграли. Тепер вони мають швидко сформувати уряд. Український уряд повинен буде покласти кінець цій кризі, однак, щоб це сталося, він повинен сформуватися і розпочати роботу.

Однак, що ми бачимо? Замість якнайшвидшого виконання ними вищезгаданого завдання, ми стали свідками підкилимних ігор, де головними є питання на кшталт: скільки партій увійде до коаліції? Як коаліція прийматиме рішення? Кому дістанеться який портфель? Чи не досить спинитися?! Якщо нинішні українські лідери не дійдуть згоди швидко, то, можливо, не лишиться вже й України, котру вони так ділять – варто послухати лишень чіткі заяви Владіміра Путіна!

Три провідних реформістських партії мають сформувати коаліційний уряд негайно. За будь-яких можливих слушних варіантів,  Радикальна Партія Олега Ляшка виступає проти програми реформ, тож вона не повинна увійти до нового уряду. Чим менше партій буде в коаліції, тим легше їй буде працювати. Три провідних партії реформ цілком здатні сформувати достатню більшість у парламенті своїми власними силами.

В умовах такої глибокої кризи, Україні потрібні на посадах міністрів молоді технократи чи фахівці, котрі насміляться зробити серйозні реформи, незалежні від шкурних інтересів. Такі люди розуміють основне завдання нації, а також володіють англійською достатньо добре, щоб вести переговори з закордонними донорами.

Три основні реформи має бути втілено швидко, і жодна сила, що виступатиме проти них, не повинна бути в цьому уряді: по-перше, ціни на усі енергоносії має бути встановлено на рівні світового ринку – це фінансова необхідність, яка дасть можливість і урізати шкідливі держвидатки, і усунути головне джерело найвищого рівня корупції, що полягає у привілейованій спекуляції за рахунок різниці між низькими контрольованими державою та світовими цінами, котра складає 12 разів. Зрештою, це питання національної безпеки та суверенітету, оскільки Кремль тримає в руках ниточки від цього корупційного механізму.

Інша, тісно пов’язана з першою реформа – скорочення держвидатків приблизно на одну десяту від об’єму ВВП на 2015р. Більшу частину скорочення можна досягти ліквідувавши субсидії на енергоносії.

Третя реформа – нарешті узаконити купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. Інакше, поточний аграрний бум не продовжиться, а упреться у стелю прямо зараз. Дивно, але у пропонованій коаліційній угоді, що її опубліковано 14 листопада, передбачається подовження згубного мораторію на купівлю-продаж земель аж до 2018р. Подібне відкладання є безумством. Чи ж українські політики хочуть, щоб Путін загарбав Україну? Чи вони просто зациклилися на своїх дріб’язкових інтересах?

Нинішній варіант коаліційної угоди не містить жодної стратегії та зосереджується на другорядних цілях. У ньому жодним чином не згадується, що Україна потерпає від життєво небезпечної військової загрози з боку Росії, що її фінансова криза може призвести до краху упродовж кількох місяців, а також що вона потребує негайної реформи енергетичного сектору, а також він противиться такій давно вже необхідній аграрній реформі.

Проект коаліційної угоди навіть викликав у мене спогади від читання промови Лєоніда Брєжнєва на 26-му з’їзді КПРС 1981р., бо це не програма реформ, а совєтського бюрократичного стилю документ, між рядками якого читається мета – законсервувати стару систему. Подібного штибу консервативна гамула ніколи не принесе реформ – у ній не проглядається ані політична воля, ані стратегія. Документа навіть починається не з переліку цілей, а з бюрократичної нудоти.

Україна перебуває у найгіршій державній та фінансовій кризі за усю свою коротку історію незалежності, однак проект коаліційної угоди не згадує це, як не згадує також Росію, на жодній з 66 сторінок, переповнених, натомість, такими бюрократичними ідіомами брєжнєвської доби, як «інвентаризація» чи «посилення контролю».

Україно, прокинься!

Андерс Аслунд

Оригінальний текст – тут, див.також: Економічна стратегія порятунку України від Андерса Аслунда




Приєднатись до дискусії

Ваша адреса не буде відображатися. Обов'язкові поля позначені *