Як виглядатиме українська фінансова «розплавка» | Спільнобачення

Як виглядатиме українська фінансова «розплавка»

Фахові фінансисти (чи то за браком власного словникового запасу українською, чи й тому, що такого терміну в нас ще не ввели) все частіше вживають слово ‘meltdown’ для опису песимістичної перспективи того, що відбувається з українською економікою. Ми ризикнемо увести слово «розплавка»– стаття якраз дає визначення цьому поняттю, тому, сподіваюсь, скоро з’явиться власний український термін (однак, плекатимемо надію, що тільки термін, а не саме це явище накриє Україну).

Meltdownстадія економіки, що наступає за перегрівом. Перегрів – від неприродньо швидкого зростання економіки, цін чи певного сектору. Вочевидь, термінологія вживається за аналогією з двигуном, котрий, якщо його надто тривалий час використовувати на високих обертах, перегрівається та виходить з ладу, оскільки декотрі його частини просто плавляться. Вочевидь, подібна термінологія справедлива для кризи 2008-2009 років: тоді через надмірне зростання цін на нерухомість, а також фіктивні активи (деривативи, акції технічних компаній) почалася криза довіри до фінансової системи, що вилилася у кризу ринку нерухомості США та банкрутство багатьох провідних банків – по всьому світові.

Вочевидь, для України термін «розплавка» не вельми пасує, оскільки не було «перегріву» – навпаки, упродовж останніх 4 років спостерігається сповільнення, застій та падіння економіки, – більше б пасувало «заморозка», однак, як часто трапляється, термін вживають для опису явища, навіть не замислюючись над його етимологією. Коли західні (а слідом за ними – й вітчизняні) економісти говорять «Meltdown», вони, вочевидь, перш за все мають на увазі крах інституцій, тому «розплавка» буде доволі доречною, оскільки у нас тут плавляться/руйнуються звичні структури – банки, бюджет і, зрештою, держава.

meltdownПоверх усіх своїх інших і таких чисельних проблем, Україна опинилася перед ризиком фінансової розплавки. Відкритим залишається лише питання – у якій формі вона протікатиме? Вірогідно, вона багато в чому нагадуватиме російський фінансовий колапс серпня 1998р. – з дефолтом, високою інфляцією та зупинкою банківської системи, падінням виробництва та панікою. Три критичних фактори, що визначають становище країни сьогодні, є згортання її золотовалютних резервів, падіння обмінного курсу та колапс банківської системи. Ці чинники спричиняють можуть спричинити високу інфляцію та падіння виробництва, що спустошить економіку та знизить стандарти споживання.

Ключове занепокоєння має викликати становище золотовалютних резервів. Критичний момент припав на жовтень, коли резерви опустилися з 16.4 млрд до 12.6 млрд доларів. Причиною падіння було погашення Нафтогазом боргу за облігаціями на суму 1.67млрд, а також погашення Газпрому 1.45 млрд простроченої заборгованості, що було зроблено під тиском Євросоюзу, не дивлячись на те, що цей борг Нафтогаз оскаржує у Стокгольмському арбітражі. Також, Україна повернула МВФ 223 млн доларів.

Європейський Союз також хоче примусити Нафтогаз погасити перед Газпромом іще 1.65 млрд доларів до кінця грудня. Позиція Євросоюзу в даному випадку є егоїстичною та неприпустимою – звичайно, ця проплата гарантватиме транзит газу до Європи через Україну упродовж усієї зими. Тому Європейський Союз мав би профінансувати обидва ці платежі, щоб уникнути фінансовою розплавки в Україні, котра є вельми вірогідною, оскільки Україні не світить жодне міжнародне фінансове підживлення аж до кінця січня. Джей Пі Морґан прогнозує, що золотовалютні резерви України скоротяться до лише 7.4 млрд доларів на кінець 2014р.

Як наслідок цього скрутного становища з резервами, ринок втратив довіру до української гривні, котра упала з 13 до 16 грн/дол на початку листопада. Рік тому, обмінний курс був ще 8 гривень за долар, таким чином, гривня знецінилася у половину колишньої вартості. Оскільки резерви зменшуються, кожен, хто як може, міняє гривню на долари та євро та виводить гроші з країни. В Україні встановлено надзвичайно жорсткі обмеження на купівлю валюти, тому для населення та простих підприємців доларів просто немає, і їх, ніби-то, вже й не повинні розкупати. Тим не менш, що куцішим стає ринок, тим швидше падає валюта.

Третім чинником розплавки є банківська система. Банки страждають від недостачі валюти, терплячи величезні збитки через падіння гривні: чим далі вони падатиме, тим вищими будуть збитки банків. У вересні, національний банк України (НБУ) оцінює, що половина банківської системи збанкрутіла. НБУ закриває один банк за іншим. У жовтні було проведено стресове тестування 15 найбільших банків, у результаті якого з’ясувалося, що лише 5 з них мають достатньо капіталу: два з них  належать росіянам, інші два – найкрупнішим українським олігархам, і п’ятий – австрійськи Райфайзен. Усі державні банки не мають вдосталь капіталу.

НБУ та український уряд опинилися перед суворим вибором: закрити чи докапіталізувати банки? Якщо вони закриють ті банки, всохне кредитування та упаде виробництво. Якщо докапіталізувати банки, це непомірно збільшить дефіцит бюджету – компенсувати це можливо лише за рахунок грошової емісії (іншими словами – друкувати гроші). На НБУ та державні банки, котрі НБУ «підкріпив», уже припадає 60% державного боргу України, а обмінний курс гривні й так падає з кожним оголошенням про докапіталізацію того чи іншого банку. Є і ще одна проблема, і вона стосується неписаних «стандартів», що діють у більшій частині української банківської системи: часто трапляється, що понад 80% кредитного портфелю того чи іншого банку припадає на підприємства головного власника банку.

Останнього липня МВФ оцінював загальний дефіцит українського бюджету на рівні 10.1 ВВП, з яких на Нафтогаз припадало 4.3%. З огляду на глибше, ніж очікувалося, падіння виробництва, дефіцит бюджету в 12% від ВВП скидається на більш вірогідний. Докапіталізація банків збільшить цей вісоток іще. Це при тому, що, через різке знецінення гривні та великий дефіцит бюджету, державний борг злетів з 41% ВВП станом на кінець 2013р. до 75% чи й вище на кінець цього року.

Сценарій більш, ніж ясний: Україна увійшла в цикл «інфляція-знецінення». З падінням гривні, все більше банків банкрутуватимуть. Якщо держава їх докапіталізовуватиме, дефіцит бюджету збільшуватиметься, і доведеться друкуват все більше грошей.  Інфляція і так уже зросла – з її відсутності минулого року до 20% у жовтні. Джей Пі Морґан прогнозує 24%-ву інфляцію на кінець цього року. Однак, інфляція може злетіти й вище, якщо обмінний курс гривні й далі падатиме. Через украй жорсткі обмеження на купівлю валюти, жодні проплати за кордон не проходять, це зачароване колесо розкручуватиметься й далі, тож повна зупинка банківської системи – лише питання часу. Виробництво та стандарти споживання падатимуть.

Цій «розплавці», однак, все ще можна запобігти, але як? Що саме треба зробити? Мірою того, як (будь-яка) фінансова криза набирає обертів, відповідь стає все більш очевидною – оскільки більшість альтернатив відпадають самі собою. По-перше, Україні варто закрити по-справжньому збанкрутілі банки, а не докапіталізовувати їх. Новий уряд муситиме не допустити вичерпання золотовалютних резервів – він має звернутися до усіх своїх кредиторів по відтермінування їм валютних виплат. Зокрема, він однозначно повинен не платити ті 1.65 млрд доларів спірної прострочки Газпрому. Для України, гроші зараз у набагато більшому дефіциті, ніж природній газ. Уряд повинен урізати видатки на 10% об’єму ВВП – як це зробили прибалти 2009-го року – щоб врятувати країну та переконати зарубіжних кредиторів у здатності дати раду державним фінансам. Основну частину цієї економії покриє вирівнювання цін внутрішнього енергетичного ринку й світового, що дозволить здихатися енергетичних субсидій, а заразом – і шаленої корупції у енергетичному секторі. Звершення цього буде достатнім доказом рішучості й здатності цього уряду до реформ, і тоді вже Україні буде видне око запросити достатню міжнародну фінансову допомогу в рамках поновлення програми кредитування МВФ, розширеного фінансування від ЄС та «Плану Маршала для України».

Нові керманичі України не мають іншого вибору, окрім як діяти швидко і жорстко, оскільки інакше українці їм цього не пробачать.

Андерс Аслунд

/оригінал – тут/

*   *   *

Від перекладача: термін meltdown один яскравий одеський розум пояснює вельми оригінально, порівнюючи з кризою: «різниця між кризою та meltdown-ом – приблизно як між повноцінним лайном та поносом». Себто відсутність структурності. «Криза – це коли погано, але інфраструктура ціла».

Тому вважаємо, що вжити слово «розплавка» буде політкоректніше, однак сенс воно передає. Все ж, ми вітатимемо зусилля вітчизняних експертів з економіки, філології та перекладу до узгодження загальноприйнятого терміну.

Однак, ще більше ми вітатимемо зусилля нашого уряду та шановних новообраних депутатів, щоб meltdown/«розплавка»/розвал не увійшли в українську реальність, а лишалися виключно предметом досліджень й дискусій економістів – теоретиків, студентів та істориків.

Ну і, повний епізод відео, з якого ми взяли ілюстрацію до цієї статті, також до вашої уваги.




Приєднатись до дискусії

Ваша адреса не буде відображатися. Обов'язкові поля позначені *