Чи означає промова Яценюка початок “нового рішучого реформаторського наступу” в Україні? | Спільнобачення

Чи означає промова Яценюка початок “нового рішучого реформаторського наступу” в Україні?

Фраза Жванецького "Коли над старовинним університетським одягом ми ми бачимо всю голову й лице сучасного вантажника Київського вокзалу, то щось заважає нам повірити в цю латину" вельми пасує до словосполучення "Яценюк-реформатор"

Фраза Жванецького “Коли над старовинним університетським одягом ми ми бачимо всю голову й лице сучасного вантажника Київського вокзалу, то щось заважає нам повірити в цю латину” вельми пасує до словосполучення “Яценюк-реформатор”

На думку Андерса Аслунда, доповідь Яценюка від 9 грудня, лишилася незаслужено немопіченою. Нижче Вашій увазі те, що він узрів у ній. З огляду на попередню бездіяльність та кадрову політику Арсенія Петровича, не дивно, що щось заважає нам “повірити в цю латину”, як казав Жванецький. Нам з Вами лишається тільки сподіватися, що бодай частину з цього буде виконано – оскільки поки що цю промову розцінюють як чистої води показуху для західних кредиторів та донорів. Тим не менш, нам усім буде краще, якщо в цю показуху повірять, бо альтернатива їй надто сумна – дефолт країни, колапс практично усієї банківської системи та «дещо іще» (варіантів – безліч, від нових ходів Путіна до громадянського безладу). Заодно, будемо «ловити» пана Яценюка на слові – бодай по ключових тезах, котрі нижче перелічує Аслунд – ліквідація газових «ножиць цін», спрощення сертифікації ліків, та інших пунктах «амбітного плану», котрі можна буде легко перевірити. Хоча – можна отримати фінансову допомогу і нічого не зробити – так уже траплялося з Грецією, на внутрішні фінансові проблеми якої дивилися крізь пальці, та Румунією, котра відкотила назад чимало своїх реформ, котрі робилися спеціально під вступ до ЄС, одразу ж після того як той вступ відбувся. Поживемо – побачимо, може ми багато чого ще не знаємо за Арсенія Петровича (у позитивному сенсі). У будь-якому разі – своїм знайомим-потенційним західним донорам оцю вступну фабулу не показуйте, будь ласка.

Україна стоїть на порозі фінансового краху, однак її новосформований уряд, схоже, готовий зробити все, що знадобиться, щоб розвернути цю тенденцію. Промова прем’єр-міністра Арсенія Яценюка до парламенту, проголошена ним 9 грудня, окреслила одний з найсміливіший та найвражаючий реформістський порядок денний, котрий Україна бачила за свою новітню історію.

Важливо вірно зрозуміти ті події, що передували цій промові. 26 жовтня Україна провела парламентські вибори. П’ять демократичних про-західних партій сформували коаліцію, куди увійшла переконлива більшість у дві третини народних депутатів. Вони розробили 66-сторінкову коаліційну угоду, котра справила враження детального списку хороших і потрібних, але другорядних речей, без жодного чіткого зазначення кінцевих цілей.

2 грудня було призначено новий уряд на чолі з прем’єр-міністром Яценюком – цей уряд є разючим контрастом з попередніми урядами в Україні,складається з молодих фахівців – «вершків» професіональних фінансистів Києва, середній вік склав 43 роки. Лише п’ятеро з 20 нових міністрів раніше обіймали міністерські посади та були членами попереднього кабінету Яценюка з лютого цього року: крім самого прем’єра, це МВС, міноборони, МЗС та міносвіти. Найбільш вражаючим є наявність в уряді трьох іноземців, котрим було надано громадянство України одночасно з призначенням міністрами. Наталя Яресько, громадянка США, стала міністром фінансів, литовець Айварас Абромавічюс – мінекономіки, грузин Александр Квіташвілі – міністром охорони здоров’я. З 20 міністрів усі, окрім двох, володіють англійською, тоді як у останньому уряді попереднього Президента Віктора Януковича лише двоє з міністрів володіли англійською. Володіння англійською є важливим показником рівня освіти та сучасності.

У своїй промові 9 грудня, прем’єр Яценюк запропонував майже усе, чого мав би вимагати реформатор, підкріпивши це виразним посланням до українців. У промові він подає Європу у якості опори, мети та засобу українських реформ: «Наш основний курс – європейський курс… Наша кінцева мета – членство України в Європейському Союзі. Однак, щоб досягти цієї мети, необхідно пройти серйозне випробування, провести радикальні зміни та зробити Україну європейською». На виправдання свого радикального курсу, він нагадав про зовнішню загрозу суверенітетові України та «внутрішню агресію», яку собою являє корупція. Щоб достойно зустріти безпекові виклики у 2015р., Україна збільшить свої військові витрати до 5% від ВВП.

Ключивими гаслами Яценюка були «децентралізація, дерегуляція та де-бюрократизація». Старі совєтські стандарти мають відійти у минуле, натомість має бути запроваджено європейські стандарти, як це прописано в Угоді про асоціацію. Державне управління має бути скорочено на 10 відсотків уже цього року, і ще 10 % буде скорочено наступного року. Основний акцент – на антикорупційну політику. Зрештою, Україна запровадить державний реєстр усього майна та усіх підприємств, з вказанням їхніх справжніх власників-вигодонабувачів. Усю правоохоронну систему буде реформовано а суддів – переатестовано. Усі зміни передбачається завершити упродовж двох років, 2015-2016рр. Скільки саме має бути зроблено у кожному з років не вказується.

Стосовно економічної політики, варто виділити три основних пункти у якості лакмусового тесту для перевірки щирості українських намірів. По-перше, державні видатки має бути скорочено на 10% від ВВП. По-друге, «ми піднімемо усі ціни на енергоносії та тарифи на енергію до ринкового рівня, одночасно запропонувавши пільги та дотації для тих, хто їх насправді потребує, себто, для нужденних українців». Основне джерело корупції, що трималося за рахунок купівлі й продажу енергії по обмежуваних державою цінах, має бути, нарешті, ліквідовано. По-третє, Яценюк пообіцяв ухвалити закон про ринок сільськогосподарських земель.

Промова також містить десятки інших реформаторських пропозицій. Зокрема, кількість підприємств, що не підлягають приватизації, буде зменшено з 1500 до 300. Інші буде розпродано мірою того, як це дозволятиме ринок. Усі державні корпорації підлягатимуть незалежному іноземному аудитові. Ринок праці також буде лібералізовано. Усі ліки, що сертифіковано в країнах Заходу, буде дозволено до продажу в Україні без проходження нинішньої клопіткої процедури сертифікації. Україна має намір запровадити повноцінну систему страхування здоров’я. Фінансування освіти відбуватиметься згідно з успішністю. Стандарти та допомога ЄС будеть використовуватися скрізь, де це можливо.

Український уряд поспішає, щоб уникнути падіння у прірву, однак час спливає. Золотовалютні резерви країни, вірогідно, упадуть до заледве 7 млрд доларів США на кінець 2014р., що покриває приблизно місяць імпорту. Уряд повинен різко скоротити державні видатки, подарувавши країні на Різдво заощадливий держбюджет. Місія Міжнародного Валютного Фонду (МВФ) приїздить до України наступного тижня, і, можливо, залишиться довше. МВФ попереджає: щоб уникнути дефолту, Україна потребує на наступний 15 млрд доларів додатково до вже раніше затвердженого фінансування МВФ.

Все ж, Україна все ще може уникнути фінансового краху. Уряд зробив у цьому напрямку гігантський стрибок, яким виявилася промова Яценюка. Тепер йому потрібно перетворити свої обіцянки у дії, щоб справити враження на потенційних західних донорів, щоб Україна змогла залучити ті додаткові 15 млрд, котрі їй конче необхідні на наступний рік.

Андерс Аслунд, старший науковий співробітник Інституту Міжнародної економіки Петерсона, автор книги «Україна: що пішло не так і як це виправити», що вийде до друку 2015 року (попередня версія тієї ж книги називається «Як Україна стала ринковою економікою та демократією», 2009р.) , оригінал – http://blogs.piie.com/realtime/?p=4652

 




Приєднатись до дискусії

Ваша адреса не буде відображатися. Обов'язкові поля позначені *