Про тролинг урядових «варягів» – хороших і різних | Спільнобачення

Про тролинг урядових «варягів» – хороших і різних

Yatseniuk_YareskoСадовий пробує «потролювати» Яценюка через «24-й канал» – причому, сама по собі стаття не містить жодних закидів – суха констатація урядового фрагменту трудової біографії Яценюка (з 2001р.). Більше натяків містить відео, котре є хрестоматійним прикладом невербальної комунікації – містить добірку найменш «зграбних» реплік Сєні-кроліка.
Sadovyi_vs_Yatseniuk_01Вочевидь, збіг, але на ту статтю я потрапив з банеру, котрий містив підряд два (треба, щоб redtram навчився краще тасувати банери J ) посилання на матеріали про Арсенія Петровича (див. фото банера) – друге посилання містило вже геть відверте й не надто високопробне кепкування, причому, не лише з уряду (зокрема, там був персонаж на ймення Ваврилюк – симбіоз Абромавічюса та «козака» Гарвилюка). Кому належить «ЖКГ портал», що опублікував цей фейлетон – невідомо: whois повністю анонімізовано, далі Volia colocation не йде, а фейси блоґерів цього ресурсу мені ні про що не мовлять. З тих, хто нічим поки що не заслужив, щоб його тролили, там була мінфін Яресько.

Щось не те коїться в Королівстві данському – члени урядової «коаліції реформ» тихенько тролять один одного, вочевидь.

Кілька днів тому натрапив на «середньопробну» джинсу проти Яаніки Меріло – між іншим, у найбільшій (і найбільш) україномовній газеті «Експрес». Намагання з’ясувати, чиє це замовлення, наразилися на зустрічну образу і виправдання «це не ми одні надрукували».

Повернімося до першого матеріалу – раз уже беретеся за Яценюка (котрого вже ненавидить практично увесь український дрібно- й середньо-підприємницький клас), то навіщо ставити нижню межу в 2001р.? Давайте вже розкажемо (а якщо не знаємо – то принаймні, риторично поцікавимося), як рапто Яценюк з політичного «nobody» раптом різко опиняється на посаді віце-прем’єра АРК? Чому «опускаємо» авалівський відтинок його карколомної кар’єри (де його знали й величали, здебільшого, як «Сєня-прОцент», наголос на «О»)? Вочевидь, це така собі «затравка», заспів – з метою чи то «розтягти» перегляди на подовше, чи то натякнути «провідному партнерові» по «коаліції реформ», що потрібно «більше прислуатися» до «міноритарних» партнерів, абощо…

Щодо Яресько і Меріло (а також інших, іноземців у уряді) – вочевидь, робиться намагання створити враження, що всі «варяги» у цьому уряді такі ж «гнилі», як і сам Яценюк та Порошенко.

Однак, Яресько має гарну репутацію у вельми широких колах, у т.ч. й за кордоном – подібні намагання створити їй негативний імідж спрацюють лише на широку необізнану українську аудиторію (і, на жаль, це може мати наслідки для внутрішньої політики).

Щодо Яаніки – вона вже звикла, до упередженого ставлення через її «модельну» зовнішність і не ображається. Якщо з Яресько я особисто не знайомий, то щодо п.Меріло мені дещо відомо про її «творчі плани» та мету знаходження в цьому уряді.

З одного боку, я поділяю скептицизм обізнаної з «послужним списком» нинішніх перших осіб держави частини громадського сектору: цей уряд – «цукерка» для Заходу, щоб отримати життєво необхідне для подовження їхнього правління фінансування від МВФ та уникнути дефолту, щоб якнайдовше продовжувати знімати ренту з успадкованих (і досі не ліквідованих, а частково – свого часу ними ж і створених) ще від попереднього режиму схем. Певен, дехто з «варягів» цілком свідомий цієї «неоднозначності». Відтак, їхнє погодження на перебування в цьому уряді може мати наступні цілі:

А) долучення до ренто-збиральних схем, та,або…

Б) можливість поставити у своїй CV престижний рядок «працював у реформаторському уряді порятунку України» (як показує досвід, більшість так і не збагне, чи ж ця праця принесла результат);

Або ж –

В) Попри все, намагатися виконати свою роботу і реформувати бодай якусь частину нашої заскарузлої державної машини, лишивши менше шпарин та можливостей для «послідовників культу золотого батона» відродитися у колишній красі.

У світлі триваючої війни та поки що позитивного (на відміну від Януковича) іміджу перших осіб держави за кордоном, а також неготовності повноцінної народної альтернативи нинішній коаліції, варіант В) виглядає найбільш патріотичним та конструктивним – вже зараз мені все більше починає здаватися, що і неможливо, і нерозумно демонтувати «за раз» стару державну систему, тож болісне, прикре і, почасти, не визнаване реформування її поступово, окремими доступними для нас фрагментами – єдине, що нам наразі лишається. І декотрі «варяги» нам ще неабияк згодяться у цьому. Зокрема, естонка Меріло (котрій автор “джинси”, мимоволі, уже й підібрав український варіант прізвища – “Мірило” :) ), окрім обізнаності з темою впровадження електронного врядування, має пряму мотивацію покращити цю частину нашого держапарату – оскільки усе, що робить українську державу ефективнішою, є прямою чи непрямою «інвестицією» в укріплення естонської безпеки та суверенітету, бо ми маємо спільного ворога – Путінську Росію.

 




Приєднатись до дискусії

Ваша адреса не буде відображатися. Обов'язкові поля позначені *