Київська Фортеця гідності | Спільнобачення

Київська Фортеця гідності

ПРОТИСТОЯННЯ ПО ЛІНІЇ КОЛЕКТИВ МУЗЕЮ-Кулініч В.Я. ПОЗИЦІЯ КОЛЕКТИВУ МУЗЕЮ

На жаль, сьогодні, навіть, не всі кияни, а тим більше гості міста, знають, що Київ володіє  унікальною памяткою фортифікації – Київською фортецею.  З Київської Фортецею пов`язано імена багатьох відомих людей. Навіть,  легендарний барон Мюнхгаузен колись квартирував тут під час російсько – турецької кампанії. Також, з Фортецею пов`язано багато подій в історії України та сусідньої Польщі. Київська фортеця відома ще тим, що є найбільшою фортифікаційною спорудою в Європі, яка збереглася до наших часів. Проте фортифікаційний комплекс було взято під охорону лише в 1979 році. Першим Музеем, який було засновано на території Київської Фортеці, був Музей революції «Косий капонір» – це відбулося ще в 30-ті роки минулого сторіччя. Експозиція музею була присвячена історії політичних в`язнів, адже Київська Фортеця в 19-му сторіччі не виконувала оборонних функцій, а після Січневого повстання 1863 року перетворилася на тюремний ізолятор. Тому й не дивно, що за радянських часів експозиція була досить політизованою та з яскравим ідеологічним забарвленням. Сьогодні працівники музею докладають чималих зусиль, щоб зробити експозицію збалансованою та цікавою для людей будь-якого віку та будь-якого походження. Не так давно, в січні 2013 року Музей згідно статусу «національний», отриманого ще в 2007р. був зареєстрований   в ЄДРПОУ як Національний історико-архітектурний музей «Київська Фортеця».

Останнім часом навколо Музею «Київська Фортеця» відбуваються події, які тримають в напруженні не тільки коллектив Музею, але також всю культурну спільноту Києва. Ще до отримання Музеєм нового статусу –  Національного – з посади директора Історико-архітектурної памятки-музею «Київська фортеця» в липні 2012 році було звільнено Кулініча В`ячеслава Яковича, який обіймав цю посаду  з травня 1995 року.

Насправді, на момент свого першого звільнення пан Кулініч вже просто остаточно «дістав» своїх підлеглих: насамперед постійним публічним вживанням нецензурної лексики у відношенні до працівників Музею, незалежно від їх віку, статі і посади, відвертим самодурством у вирішенні робочих, зокрема суто господарських питань, нецільовою витратою коштів – що було видно неозброєним оком. Колектив же Музею волів ефективно працювати в нормальному режимі, щоб як можна швидше перетворити Київську Фортецю на таку історичну пам`ятку, якою Київ може пишатися на рівні з Києво-Печерською Лаврою та Софією Київською.

Тому справа навіть не в законності чи в незаконності звільнення пана Кулініча в 2012 році.  Це – вже тільки привід для сумної історії, яка відбувається сьогодні.

Статус Національного Музей справедливо намагався отримати ще з 2007 року, проте пан Кулініч не тільки не педалював цій процес, але й штучно гальмував його. Справа в тому, що директор – це особа, яка просто призначається зверху. А у пана Кулініча завжди було багато поважних покровителів.  З Генеральним директором Національного Музею підписується контракт, в якому чітко передбачаються умови його праці та, головне, умови розірвання цього контракту.

Починається тривала епопея з поновлення пана Кулініча на посаді вже одноосібного керівника, звичайно за його ініціативою. Стороною в справі проти п. Кулініча виступав департамент культури ВО КМР (КМДА). Музей намагався весь цей час бути осторонь публічного процесу. Проте, виявилося, що це неможливо.

Весною 2014 року в нашому «самому гуманному суді світу» пану Кулінічу вдалося отримати рішення про відновлення його на посаді директора. Рішення суду з цього приводу було зачитано прилюдно в кабінеті начальника департаменту КМДА С.Зоріної в присутності що найменше чоловік 40. Проте, поновлений на посаді Кулініч так і не приступив до виконання своїх обов’язків. Після чого через чотири місяці  його було знов звільнено – тепер за прогул. Нещодавно, незважаючи на те, що рішення суду вже було виконано, пан Кулініч отримав «свіже» судове роз`яснення щодо його другого поновлення на посаді – за одним і тим же судовим рішенням. І знов весь коллектив тремтить від однієї думки, що пан Кулініч зможе повернутися. Більшість коллективу (з 45 працюючих 36 підписів) в разі повернення Кулініча готові до безстрокового страйку. Вони рішуче заявляють, що працювати з цією людиною більше не будуть ані за які «коврижки». І мовчати також не будуть. Не ті вже часи.

03 лютого 2015 р. у Київські Фортеці відбулися чергові Збори колективу, на яких знов прозвучали сумні факти подій останнього часу навколо унікального закладу культури та історії не тільки українського, а і міжнародного масштабу, а також тверде рішення колективу Музею: не здаватися й страйкувати, якщо Кулініч знайде спосіб повернутися. Адже, колектив Музею воліє плідно працювати, а не з`ясовувати відносини з людиною, яка вже кілька років їм заважає робити їх корисну для всієї України справу.

ДИВИТИСЯ ВІДЕО – ЗІ ЗБОРІВ КОЛЕКТИВУ 03.02.15:

 

ДИВИТИСЯ ВІДЕО Перше поновлення Кулініча В.Я. на посаді – публічне читання судового рішення:

 

 

 

 




Приєднатись до дискусії

Ваша адреса не буде відображатися. Обов'язкові поля позначені *