IV Міжнародний театральний фестиваль Joyfest-2016 зі стільця журі))) | Спільнобачення

IV Міжнародний театральний фестиваль Joyfest-2016 зі стільця журі)))

Врешті, знайшовся час, щоб написати свої враження від перегляду вистав IV Міжнародного театрального фестивалю JoyFest. Як завжди, чоботар без чобіт)))

IV Міжнародний театральний фестиваль Joy Fest-2016 вже традиційно відбувся на початку жовтня (в цьому році 7-9 жовтня). Правда, саме в цьому році з погодою нам не пощастило: всі три дні було дуже холодно та дощило. Проте в цьому році  JoyFest дуже пощастило із залою. Дякуємо Готелю Крещатик, який прийняв захід, і Дмитру Поліщуку. Дякуємо всім глядачам, які приходили дивитися вистави, незважаючи на погану погоду. В цьому році глядачів було дуже багато: навіть вранці об 11.00 на першій виставі у вихідні дні було по 400 чоловік. В «прайм-тайм» кількість людей перевищувала можливість зали, і люди сиділи навіть на сходинках і на підлозі. Ще одна «приємність»: під час вистав не було «броунівського» руху в обидва боки, як це, зазвичай, буває на фестивалях драматичних театрів – рук був тільки ДО зали, а із зали майже ніхто не виходив. Багато хто з глядачів приходив на фестиваль неодноразово – ми вже впізнавали знайомі обличчя в залі.

Нас часто питають, навіщо кожного року вже четвертий рік поспіль власними зусиллями без жодної зовнішньої фінансової підтримки збоку міста та держави ГО Міжнародний соціально-культурний проект «Джойфест» проводить міжнародний театральний фестиваль.  Абзац, що вище, вже частково відповідає на це запитання: фестиваль потрібен киянам. Ми це бачимо. Так,  саме так: киянам потрібен ще один театральний фестиваль. Хоча, якщо розібратися, то JoyFest – єдиний міжнародний театральний фестиваль в Києві без вузької або обмеженою тематики (не сучасного мистецтва, не моновистав, не жіночих моновистав, не актуальної драми, тощо, а просто театральний фестиваль). Будь-який колектив може надіслати заявку та бути відібраним для демонстрації своєї вистави на фестивалі. Це можуть бути театри – великі, маленькі, професійні, не професійні, театри-студії, студентські театри, державні, не державні, оформлені, неоформлені як юридична особа, тощо. Ми вітаємо будь яке митецьке починання та бажання обмінятися досвідом, зокрема міжнародним. Ми вітаємо будь-яку виставу, яка здатна зацікавити глядача та сподобатися йому.

Крім того, в цьому році на фестивалі впроваджено новий підхід в роботі журі. Журі JoyFest стало міжнародним. Дякуємо театральному критику, доктору Йоке Елберс з Нідерландів  (Амстердам), за те, що вона погодилась очолити журі фестивалю. Завдяки присутності в журі Йоке Елберс робота журі перетворилася не на роздачу «слонів», тобто нагород і місць,  як це часто відбувається на українських театральних фестивалях, а на вироблення конкретних рекомендацій театральним колективам з поліпшення представленої постановки та подальшої підготовки до участі в міжнародних театральних фестивалях. Адже порівнювати з точки зору «спорту», тобто перемоги або поразки, різні жанри й напрямки в театральному мистецтві не тільки складно, інколи просто неможливо. Так, в цьому році було представлено кілька моновистав, кілька камерних, блискуча музична вистава, не менш блискуче маппет-шоу, вистав з оригінальними величезними масками, драми, комедії, тощо, Обговорення вистав відбувалось кожного дня після закінчення показів. Воно було відкритим – на ньому могли бути присутніми всі учасники фестивалю і навіть охочі глядачі. Дуже сподіваємося, що поради членів журі стали корисними для театральних колективів, які взяли участь у фестивалі. І вони врахують ці поради в разі, якщо будуть мати намір брати участь в міжнародних театральних фестивалях – не тільки в JoyFest, а також в інших.

Загальні поради українським колективам, які мають ще мало досвіду участі в міжнародним театральних фестивалях.

Насамперед, це стосується  вибору матеріалу. Матеріал має бути зрозумілим глядачеві та журі, навіть якщо вони зовсім не знають мови, якою іде вистава.  Цього можна досягти різними способами: 1) введенню ключових слів англійською або мовою країни, в якій відбувається фестиваль (наприклад, саме так в цьому році зробили гості з Єревану – вони ввели до тексту українські фрази, завдяки яким став зрозумілим весь зміст кожної історії – їх було кілька); 2) це може бути мова музики, танцю, пластики, жестів, або всі вони разом – як основна або навпаки допоміжна мова представленої вистави (так вистава «Ріта» Доніцетті від Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва, хоча вокалісти виконували її українською мовою, була зрозумілою та сподобалась і вірменам, і литовцям, і парагвайцям; 3) використанням такого матеріалу, який за своєю суттю близький та зрозумілий глядачам з усіх континентів – неминущі «істини» без поринання до особливостей менталітету та історичних подій, або, навпаки, ці історичні події були б зрозумілими для всіх навіть в етнічному вираженні; 4) на край випадок – субтитри на екрані (але вони дуже відволікають).

Друге, і також дуже-дуже важливе: фестивальна вистава має тривати не більше години. Півтори – це на самий-самий крайній випадок.  На жаль, кліпове мислення сучасної людини фізично не може перетравити дії, що триває більше години. Увага зі сцени та вистави поступово переключається на будь-що.  До того ж, одна справа, коли глядач приходить на одну вашу виставу і збирається приділити їй весь свій вечір. І зовсім інша справа, коли глядач хоче подивитися, як можна більше фестивальних вистав. Втомившись на одній, він може відмовитися від перегляду наступної. Як часто повторює на кожному міжнародному театральному фестивалі Йоке Елберс: все має бути коротко та ясно (с)))). Антон Павлович Чехов також дуже голосно заявляв, що саме є сестрою таланту))) Так – стислість! Отже, двогодинні текстові вистави не дуже пасують до показу на міжнародних театральних фестивалях.

Третє, і також, на мій погляд, важливе. Міжнародні театральні фестивалі придумали колись, і вони існують стільки років, насамперед, для обміну досвідом. Як класно кажуть у нас, в Україні: себе показати та на інших подивитись. Хто що вміє. І не вміє також. Для того, щоб навчитися та вміти більше та ліпше. Про щось замислитись, щось перейняти, від чогось відмовитися. Щира доброзичливість до колег, безмежна подяка глядачам, любов до мистецтва в собі, а не конкурентність і  змагальність – це основні риси більшості міжнародних театральних фестивалів, і, на щастя, всіх, на яких ми побували. Мені особисто дуже хотілось би, щоб JoyFest  асоціювали саме з такими ознаками й принадами.  Війни нам вистачає з головою в житті. Хай на сцені та в Театрі панують злагода, порозуміння,  Мир та Любов!

Наголошую, що все написане вище – особиста думка. Додаю лист, надісланий Головою журі Йоке Елберс, та прошу висловитися всіх інших членів журі))))

 

JOY FEST in KIEV, Ukrania 7, 8, 9 October 2016

The invitation to take part in JOY FEST 2016 took me for the first time to Kiev. Exciting!
I had met Inna and Viktor at several festivals in Europe in the past years and as they liked my work as leader of/participating in the discussions after the performances at these festivals they invited me to JOY FEST to be member of the jury. In the jury five other persons, all Ukranians, took part.
The cooperation in the jury was good, we got along well and were on the same level of appreciation and expertise. The discussions were held by the jury in the presence of directors and/or actors.

The program of the festival was full, with three foreign groups next to several Ukranian groups. Also there were workshops for the participants.

The organization of the festival was good, the food was nice, the accomodation was fine, the location of the theatre in the hotel in the centre of the city was perfect, everybody was nice, helpful and friendly.

The artistic contents of the various performances showed a wide range of theatre: puppet theatre from Armenia done in a magic, poetical way; a Lithuanian comedy performed with giant masks; a couple of monologues; a glittering show by the group from Paraquay; a touching performance about two women who once loved the same man – by a Ukranian group; an up to date performance taking part in a supermarket about an outside gas attack – in English by Ukranian performers; there was Opera Buffo performance with great singing and music.
Of course, as at every festival the artistic level of the performances was varied, but every performance in itself had something to offer to the audience and to the jury: food for thought and discussion.

JOY FEST is a very good initiative, the festival adds an important element to the cultural life in Kiev.
I sincerely hope that it will be possible to continue the organization of JOY FEST in the coming years.

Dr. Joke Elbers
Amsterdam, Netherlands




Приєднатись до дискусії

Ваша адреса не буде відображатися. Обов'язкові поля позначені *