В Опері “давали” “Лімб”… | Спільнобачення

В Опері “давали” “Лімб”…

Сьогодні в Національній Опері України давали… не Аїду. Давали Лімб. Це була українська прем`єра сучасної опери Стефано Джервазоні на тексти Джордано Бруно, Карла Ліннея і Мерилін Монро. На програмці написано: «Значення цієї події для нашої сцени важко переоцінити: фактично вперше за час незалежності в Україні буде показано сучасну оперу. Причому без гри зі слухачем – доведеться дертися через вокальний терник, божевільний інструментальний склад та лібрето на шести мовах.»

Сучасних балетів доводилося бачити багато, а ось сучасних опер – ні. Бачили класичні опери в сучасних постановках, зокрема, дуже вразила опера «Дон Карлос» у постановці Віденської опери, яка тривала більше 5-ти годин без антракту. Сучасна інтерпретація класики – це зовсім інше, ніж те, що довелось послухати киянам сьогодні в стінах Національної опери. Оперу «Лімб» було написано в 2011-2012 роках на замовлення Міністерства культури Франції та ансамблю «Les percussion des Stracbourg”. Прем`єра української постановки відбулась за підтримки проекту PLIVKA та … анонімного благодійника. Я розумію, що благодійник – анонімний, проте дуже-дуже б хотілось дізнатися, хто він)))) Чесно-пречесно: навіть не уявляю, щоб щось подібне було реалізовано за підтримки Міністерства культури України((((

Тепер про враження. Загалом дуже сподобалось! Навіть, можна сказати, що під великим враженням. Особливо музика: інколи незвична для нас, складна, дискусійна, глобалізована – з елементами різних музичних напрямків, проте гармонійна. Занурюєшся з самого початку й продовжуєш чути навіть через кілька годин після виходу з будівлі Опери. Класні голоси вокалістів. З трьох оперних партій більше сподобались чоловіки: Віктор Рудь (баритон) та Гійом Фігель Дельпеш (контратенор). Контратенорів взагалі рідко коли зараз можна почути. Проте й колоратурне сопрано Анни Піролі теж на висоті. Хоча в цій опері більш було чутно просто класне сопрано, ніж колоратуру. Чудовий оркестр https://www.facebook.com/ukhomusic/#

Цікава тема, яку підняв на поверхню автор. В сюжеті багато антиклерикального та дуже яскраве відображення людських властивостей.

Є питання до сценографії. Якщо це концерт, як було написано на афіші Оперного театру – цілком можливе, навіть дуже «дороге» рішення. Якщо оперна постановка, як заявлено в буклеті та програмці, то питання виникають самі собою. Зрозуміло щодо одного екрану, на який іде проекція зображення, не зрозуміло щодо другого, який більше, адже на ньому більшість часу взагалі відсутня яка-небудь проекція. Не зрозумілі мотивації деяких персонажів (наявність у виставі 6 мов тут ні до чого, адже є детальне лібрето та переклад над сценою). Вистава в сценографічному плані не сприймається цілісною. Хочеться закрити очі та просто слухати, не дивлячись на сцену.

На жаль, вперше бачила, коли люди йшли з Оперного театру не між актами, а під час вистави. Так, не звично й складно для розуміння. Чутно навіть за спиною було слова «бред», «дребедень». Нічого… Поступово наш український глядач доросте до європейського бачення та сприйняття культури та мистецтва. Я в нас вірю!

P.S. Лімб (лат. limbus — рубіж, край) — в католицизмі місце перебування душ, які не потрапили до раю та не співпали з адом або чистилищем.

Намагались акредитуватись – фіг вам((((( Саме тому ані відео, ані нормальних фоток. Проте уява все ж є))))

ФОТО: Фhttps://www.facebook.com/pg/spilnotv.culture/photos/?tab=album&album_id=707773239373662




Приєднатись до дискусії

Ваша адреса не буде відображатися. Обов'язкові поля позначені *