Спільнобачення | ПОДІЇ category

ПОДІЇ

Видатний український-американський піаніст, композитор. В Україні музика Лео Орнстайна практично не виконувалася.

 

«…Насправді музичний  світ  рухався між епохами Бетховена та Лео Орнстайна»

Такі провокативні слова критика Рерберта Пейсера  були викликані не менш провокативними виступами молодого несамовитого піаніста та композитора-модерніста з України, який епатував публіку впродовж 10-20-х р.р. ХХ століття.

Важко уявити, але концерти Лео користувалися шаленою популярністю, і це в час коли вже була записана перша платівка джазової музики Original Dixieland Band!

Американські музикологи   зазначають, що саме  з іменем Орнстайна пов’язані ранні форми масової істерії, яка пізніше супроводжувала Бенні Гудмена, Френка Сінатру, та The Beatles. В академічному середовищі вплив молодого українського емігранта був не менш важливим, адже у віці 25 років Орнстайн став об’єктом написання цілої монографії (йдеться про: Martens, Frederick H. Leo Ornstein: The Man—His Ideas, His Work. New York: Breitkopf & Hartel, 1918.)

Хто ж він, цей нахабний українець за народженням та єврей за національністю, дикий футурист, що творив нове музичне обличчя Америки на початку ХХ століття?!

Лео Орнстайн народився 1893 року в Кременчузі в сім’ї равина. Знаменна подія для долі Орнстайна сталася 1902 року коли до Кременчука з гастролями приїздить знаменитий піаніст Йосиф Гофман. Почувши гру молодого Лео, знаменитий музикант порадив юнаку поїхати до Петербурга – на  навчання у  консерваторію. Проте батьки не зважуються на цей крок, натомість Лео забирає на навчання до Києва у свою школу Володимир Пухальський. Однак смерть тітки перешкоджає намірам на навчання у Києві, і Лео повертається додому.  Врешті решт, батько приймає рішення відправити сина на навчання до імперської столиці. Юнака прийняли у консерваторію, де Орнстайн навчався в класах фортепіано та композиції. Під час навчання молодий Лео вже встиг здобути славу напрочуд талановитого музиканта, він мав значний успіх як піаніст, багато виступав з сольними концертами, а також грав у салонах. Паралельно Орнстайн вивчав грецьку та вірменську літургічну музику.

Очевидно, події революції 1905-го року спонукали Орнстайна повернутися назад додому, звідки 1907-го року вся сім’я емігрувала до США.

Поселившись у східній частині Нью-Йорка, Орнстайн навчається в Інституті мистецтв (більш відома як Школа мистецтв Джуліард), де його викладачем з фортепіано була Берта Таппер, котра зіграла важливу роль у формуванні як виконавського феномену Лео так і його творчості. Так, весною 1910 року вона повезла свого учня на гастролі до Європи, де він вперше ознайомився із сучасною музикою. Повернувшись, він виступив з декількома програмами в Нью-Йорку та Філадельфії, почавши таким чином блискучу кар’єру концертного виконавця.

Як згадує сам Орнстайн, перші модерні твори він почав писати з 1913 року. Тоді з’явилися його знамениті фортепіанні опуси    «Suicide in an Airplane» (1913) та «Wild Men’s Dance» (1915), які епатували публіку новими аудіальними  ефектами. В цих творах рояль наділений  новим жорстким дещо механістичним тембром, завдяки використанню кластерів, та інших терпких дисонантних звучань. За визнанням своєму другові, а потім і біографу Фредеріку Мартенсу, відкриття  нових засобів музичної мови відбулося як несподіване осяяння. Тому на непоодинокі запитання типу: яким чином він, молодий композитор, почав писати таку музику, Орнстайн зізнається, що на той час не знав майже нічого із сучасної тоді музики, окрім декількох творів К. Дебюссі та М. Регера. Вирішальним стали його поїздки до Європи: «Я пам’ятаю, що коли  вперше почав чути музичне втілення ідей “Wild Men’s Dance” і “Impressions de Notre-Dame”, я опинився у Відні». Декілька тижнів Орнстайн цілком присвятив експериментам, розвитку та відточуванню свого нового виконавського стилю. Коли молодий композитор виконав нові твори своєму викладачу, пані Таппер, вона була шокована, і вирішила що Лео з’їхав з глузду. Проте вона знову влаштовує турне Європою, аби Лео вже більш ґрунтовно вивчив сучасну європейську музику, та зміг презентувати свої експерименти з музичною мовою європейському культурному загалу.

Так Орнстайн, подорожуючи з гастролями Швейцарією, Німеччиною, Австрією та Францією, знайомиться з провідними представниками сучасного європейського мистецтва, і не лише музичного. Зокрема, у Відні він знайомиться з Т. Лешетицьким, який довго не міг повірити, що «Wild Men’s Dance» був виписаний нотами, а не імпровізований. У Берліні композитор зустрівся з Ф. Бузоні,  який справив на нього глибоке враження. Знаковою подією став лондонський дебют Лео Орнстайна 27 березня 1914 року, через 2 місяці після прем’єри «П’яти п’єс для оркестру» ор.16 А. Шенберга. Критики писали: «Я ніколи не думав, що коли-небудь назву А. Шенберга  цілком безневинним… Проте зараз він звучить для мене <…> майже боязко та несміливо, якщо його порівнювати з Орнстайном, який, безсумнівно, є єдиним справжнім футуристичним композитором із усіх нині живих».

В січні-лютому 1915 року в Нью-Йорку Орнстайн грав серію концертів в Bradbox Theatre, де виконував винятково сучасну музику. Звучали твори Корнгольда, Шенберга, Равеля (фортепіанна сюїта «Нічний Гаспар»), а також власні твори виконавця. Ця подія мала неабиякий вплив і розділила американське музичне життя на «до» і «після»,  адже, за спогадами сучасників, на тодішній академічній сцені, з нових творів звучало лише дещо з С. Франка та симфонічних поем Р. Штрауса. Цей виступ сприяв зміцненню творчої репутації Орнстайна, та закріпленні його на вершині формування сучасного обличчя нової академічної американської музики. Окрім того, ці серії концертів, що пропагували сучасну європейську музику, суттєво та майже миттєво вплинули на тодішню культурну ситуацію в США, створивши умови для стрімкого проникнення стильових тенденцій модернізму до творчості молодих американських композиторів з початку 1920-х років, підготувавши ґрунт як для виконання революційних, написаних значно раніше, творів Чарльза Айвза, так і нових творчих пошуків молодих композиторів.

Наприкінці 1920-х років, у розпалі концертної кар’єри, Лео Орнстайн призупиняє свою виконавську діяльність. Протягом 1933-го року він ще дав декілька концертів, після чого вже ніколи не виступав на великій сцені. Натомість, композитор присвятив себе викладацькій справі. Так, разом зі своєю дружиною Поліною він заснував музичну школу у Філадельфії. Викладання займало більшу частину його часу, тому він мало присвячував себе творчості. Лише з середини 1950-х, залишивши керівну посаду в школі, Орнстайн повністю віддається написанню музики. За цей час композитор абсолютно втрачає інтерес до суспільного визнання, тому не дивно, що американська музична спільнота швидко забула його. У 1970-х роках почався процес відродження інтересу до американської музики початку ХХ століття, і в тому числі – до творчості Лео Орнстайна. Свій останній твір, підсумок своєї багаторічної творчої праці – Сонату для фортепіано №8, композитор написав 1990-го року у віці 98-ми років. Останнє десятиліття свого тривалого творчого шляху Лео Орнстайн вже не писав музики, і закінчив свій навдивовижу довгий та яскравий життєвий шлях 24 лютого 2002 року у своєму будинку в Грін Бей, штат Вісконсін.

На превеликий жаль, у Незалежній Україні постаті Лео Орнстайна не була присвячена належна увага, а точніше, він та його творчість вперто ігнорувались. І це, всупереч тому, що він був світочем американського модернізму 10-20-х р.р. та окрім того, його творчість за свідченнями американських музикологів відбиває його українське походження, що знаходить підтвердження як в музичній мові деяких творів та в характерних назвах деяких опусів пов’язаних з Україною (“Cossack Impressions”, “The Barge on the Dniepr”, “The Cossacks Ride”).

27 березня 2016 року, за ініціативи ГО «Український культурний центр “Sambatas”» у приміщенні Українського фонду культури вперше  відбудеться концерт присвячений творчості Лео Орнстайна, на якому будуть виконані найхарактерніші фортепіанні та камерні опуси, які охоплюють всі творчі задуми композитора: від гостро інтонаційно дисонантних, футуристичних і несамовитих за рухом композицій, до більш традиційних, оновлених в межах модерну класичних форм з  вражаючим  мікстом питомих українських  та синагогальних єврейських інтонацій.

автор – Станіслав Невмержицький

27 березня 2016 року

Український Фонд Культури, вул. Липська 16, Київ

початок о 18:00, вхід вільний

“Вперше в Україні прозвучать твори Лео Орнстайна (1893-2002) , народженого в Україні феноменального піаніста та композитора, провісника модернізму в американській музиці 10-20-х р.р. ХХ ст.

Без його епатажних новацій не були б можливі виконання та сприйняття творів Чарльза Айвза, окрім того він став чудовим подразником для творчості Джорджа Антейла і Генрі Кауела. Музика Орнстайна відображає його походження, що втілюється поєднанням українських та єврейських синагогальних інтонацій.”

Подія у Фейсбуці

Після марафонських перемовин, згоди нарешті вдалося досягти

Після марафонських перемовин, згоди нарешті вдалося досягти

Urbi et Orbi Президент США виголосив доповідь про укладену безпрецедентну угоду стосовно контролю світової спільноти над іранською ядерною програмою. Спільне бачення, якого нарешті досягли, з одного боку дає світові високий рівень впевненості у безпеці від ядерних загроз як з боку самого Ірану, так і з боку терористичних угруповань, до рук яких можуть втрапити неконтрольовані ресурси – з іншого боку відкриває для Ірану втрачені раніше можливості вільної світової торгівлі та розвитку.

Наприкінці промови Обама нагадав про угоди, які укладали американські президенти під час Холодної війни: ті договори не були ідеальними, проте кожен з них робив світ безпечнішим, наближав кінець планетарного протистояння.

Нагадування не даремне, адже новітня Холодна війна триває. США та всій цивілізованій спільноті важко було адекватно відповідати на загарбницькі дії імперіалістичної Москви, маючи на Близькому Сході нерозв’язану ядерну проблему, яку живила та ж таки Москва, усіма засобами блокуючи перемовини. Тепер світове товариство має прямий доступ до іранських об’єктів і міжнародне шахрайство Кремля втратило силу. За участі Ірану та інших арабських держав на наших очах стає реальним нове падіння цін на нафту та деескалація близькосхідних воєн. Захід має змогу перенести основну увагу до чорноморського регіону. Вихід до Каспію з півдня для коаліції тепер також не є чимось фантастичним. Московські загрози тепер блокуватимуться швидше та ефективніше. Щур сидить у норі, дим до неї вже пустили – або задохнеться, або вискочить і доб’ємо.

Андрій Бабій
Промова Президента США

лондонградАндрій Бабій:

     Важлива новина, яку майже не коментують. У Великій Британії розпочато повну офіційну інвентаризацію московських капіталів, точніше було б сказати “проведено”. Також офіційно оголошено про початок блокування підозрілих коштів без попереджень та суду, при цьому розблокувати їх можна буде лише судовим рішенням.
Станом на 2013 р., 40% закордонних інвестицій Москви знаходиться у британській юрисдикції. Лише в околицях Лондона живе, за різними оцінками, від 160 до 300 тисяч приїжджих з Московії, з них понад 100 тисяч володіють величезними капіталами.
Нема сумніву, що повний обсяг інформації про розміщення та походження капіталів Королівство має завжди, такий моніторинг ведуть усі цивілізовані країни. Але цього разу розпочато послідовний комплекс ЛЕГАЛЬНИХ процедур. “опісь, прОтокол, атпєчаткі пальцов” (с). У якості попередження деякі банки Британії розпочали вимагати від москалів докладні звіти про їхнє закордонне майно та його походження ще до Мінську-2, наприкінці січня. Після чергової невдалої спроби привести до тями Путіна на других мінських перемовинах, практично усі британські банки надіслали російським клієнтам письмові вимоги задекларувати кошти та їхнє походження. Маємо як мінімум один свіжий лютневий прецедент арешту московських грошей, настільки безнадійний для власника, що адвокати категорично радять навіть не витрачатися на судовий процес, попри ретельно зібрані документи.
11.03.15р. британський міністр закордонних справ Хемонд зробив заяву про намір Королівства використати інформацію про активи москалів задля тиску на кремлівський режим.
Міжнародну фінансову санацію розпочато, синхронно стартувала й кампанія відновлення легального контролю над олігархічними активами в Україні.
God Save the Queen!

Джерело інформації: REGNUM 

Коллаж: “ИА REGNUM”

 

т2 «Уже во вторник в Украине отключат цифровое телевидение», – такие заголовки появились сегодня в утренней ленте.
Речь идет о «Зеонбуд», одном из провайдеров цифрового телевидения в Украине.
Напомним: по мнению экспертов, собственниками Зеонбуда являются Ринат Ахметов, Дмитрий Фирташ и, так называемая, Семья.
Реальный руководитель Зеонбуда (не официальный) – Юрий Мороко, который был депутатом Партии регионов с 2008-го по 2012-й. До этого с 2002-го по 2008 год он возглавлял компанию ММДС-Украина, входящую в СКМ Рината Ахметова.

В сентябре 2014 года, представители Зеонбуда провели ряд встреч с топ-менеджментами телегрупп Игоря Коломойского (1+1 медиа) и Виктора Пинчука (StarLightMedia).
Зеонбуд предлагал им стать совладельцами компании. Об этом сообщал портал ЛІГАБізнесІнформ со ссылкой на Юрия Стеця. Также эту информацию подтвердили менеджеры 1+1 медиа и StarLightMedia. Коломойский и Пинчук отказались стать партнерами загадочных владельцев Зеонбуда (кто реальный собственник этой компании-монополиста – достоверно неизвестно, что само по себе говорит о многом…)
Юрий Стець уточнил, что переговоры с телеканалами от имени Зеонбуда вел нынешний депутат от Оппозиционного блока Юрий Мороко. По словам Стеця, именно Мороко (официально безработный) является реальным руководителем провайдера. “В Зеонбуде понимают, что без прежнего админресурса им будет не так сладко. Поэтому Мороко ходил по телегруппам с предложением войти в долю, – говорит Стець. – Но все отказались”.

В конце 2014 года предполагалось, что новым провайдером может станет государственный Концерн РРТ. Юрий Стець тогда не исключал, что это могла бы быть “структура с прозрачными владельцами, в которой контрольный пакет принадлежал бы государству”.

На сегодня:
Концерн РРТ с 9:00 24 марта приостановил предоставление услуг по обслуживанию передатчиков провайдера цифрового телевидения ООО “Зеонбуд” на всей территории Украины, за исключением Донецкой и Луганской областей – на территориях, подконтрольных украинской власти. Об этом говорится в сообщении концерна.
Представители госпредприятия объясняют, что в течение последних четырех месяцев компания “Зеонбуд” постоянно нарушала условия договора с Концерном РРТ в части расчетов за предоставленные услуги.
По состоянию на 23 марта 2015 года “Зеонбуд”, несмотря на предупреждения о временном прекращении предоставления услуг, которое было отправлено еще 6 марта 2015 года, не рассчитался с Концерном РРТ за предоставленные услуги в 2014-2015 годах. К 23 марта 2015 года не произошло даже частичного погашения долга.

Спільнобачення – spilno.tv​ по материалам liga.net, Украинская правда, mediasat.info

левицкий 1

Леонард Левицкий. Спильнобачення. Майдан. 18.02.14

Друзья просили описать тот день, год назад…

Только через год я могу это сделать.
Тот день долго не отпускал.

Проснулся тяжело. К полудню. Долго откашливался. Позади много тяжёлых дней и ночей Майдана.
Лёгкие повреждены ещё в декабре постоянным стоянием на холоде (а потом ещё нюхая газики) всячески обеспечивая трансляции СПИЛЬНОБАЧЕННЯ и ведя ночные эфиры, а до первого разгона ещё и подхватывая среди ночи микрофон за Русланой.

Если кто помнит – вместе учили иностранные приветствия и хоровод чтоб согреться.

Включаю нашу трансляцию, а с этой трансляции начинали свой день многие. Такой был ритуал раньше чем сходить в ванную – включи СПИЛЬНОБАЧЕННЯ.
И уже врубив звук на полную шли по квартире дальше.

Мариинка, Шелковичная, Грушевского… Услышав о начале атаки на Майдан решил идти. Созвонился с другом Андреем, нашим волонтёром корреспондентом – идём вместе.

Сборы. Написал на ноге телефон жены, на груди и левой руке группу крови. Ручкой, маркером нельзя – некоторые расплываются от пота, а водостойкие несколько дней не смоешь. А вдруг понадобиться оперативно стереть номер близких?

Это уже традиция ещё со штурма 11 декабря. Как и письмо под клавиатурой, которое после прихода с Майдана рвёшь и сливаешь.

Закопчённая аляска, под низ кожаный тяжелоатлетический пояс (помогает позвоночнику, от радикулита, греет и по почкам не достучаться). Тёплые высокие ботинки. Жилетка ПРЕССА. Шарф, бейджик с удосторерением на шнурке (пока под одеждой чтоб не привлекать внимание).

Вышел на улицу – ясный день, над центром клубы дыма, слышна канонада от гранат. В садике на площадке, не обращая внимания на далёкие взрывы, детки с воспитателями мирно играют. Ощущение нереальности.

Встретились с Андреем. Поехали. Народа не много, все сосредоточено молчат – пытаюсь угадать кто из них на Майдан. Поезд долго стоит на станциях, объявляют, что центральные станции не работают на выход.
Крещатик, поезд стоит больше 10 минут?
Из вагонов не пускают, только на вход, людей просят покинуть станцию и сесть в поезд. Начинаются обсуждения – громко задаю вопросы дежурной по станции. Похоже, она сама в шоке, говорит то, что может, рядом милиция. Начинаются разговоры в вагоне как попасть на Майдан. В принципе угадал кто на майдан, много женщин в возрасте и кого не предполагал. Ошибся только с молодой парой одетой для экстрим туризма – те спросили доедут ли они до Вокзальной. Наверно последний поезд. Доехали до Театральной. Часть людей вышла – спрашивают встречных «проход на Майдан открыт?». Внятного ответа нет. Договорились с ближайшими попутчиками – идём неорганизованной группой. На входе много милиции, какой-то затор на вход. Много клерков хотят в метро. Прошли, не вдаваясь в детали.
Цель – добраться до Майдана.

Майдан как встревоженный улей. Всё серьёзно. Улыбок и шуток нет.
Самооборона кто строиться кто колоннами куда-то движется.
Пришли к куполам Спильнобачення, в народе их прозвали Яйца Майдана.

аппаратная майдан

Аппаратная СПИЛЬНОБАЧЕННЯ в куполе. Майдан. 18.02.14

Сверху у Октябрьского Дворца уже силовики. У них позиция сильная.

В куполах смятение никто не знает что делать. Прибегает какой-то афганец, кричит, что мы тут мишени. Перебазироваться толком некуда – на Майдане сплошная толпа. Решаем готовиться к эвакуации.
Тут же не дав подумать, что в первую очередь собирать, рядом раздаются взрывы – силовики бросают с горки гранаты.

Дым по Высшей Воле идёт на противников Майдана и на время задерживает их продвижение.

Майдан 180214

Майдан. 18.02.14

Выбегаем из купола – баррикада и палатка у лестницы горят.
Гранаты падают и почти достают ближний к противнику купол, тот, что мы использовали для сборов и общения.

В рупор с горы звучит ультиматум – просят разойтись и объявляют, что в 18:00 начнётся штурм.

Хватаем, что попалось под руку и тащим к Костёльной, где грузим в машины. И так несколько ходок через толпу, навстречу сбегающимся самообороновцам со щитами и палками, мимо разбирающих брусчатку молодёжи и пожилых людей явно не воинственного вида.

Особо запомнился генератор, наш первый, что Диме дали под честное слово и просили вернуть. Еле втроём дотащили до бусика на Костёльной во дворе. Хорошо, что там были колёсики. Это была последняя ходка. Грузить было некуда.
На месте осталось ещё много чего, включая пару тяжеленных дизель генераторов, которые оказались неподъёмными, много аккумуляторов и прочего оборудования. Оставленное, в последствии, сгорело, а запас горючего в баках и баклажках взорвался. (больно было смотреть ночную трансляцию)
На Майдане у нас без спроса никто ничего не брал, вот и осталось топливо, за которое уже успели посадить Володю и братьев Маркусь с Автомайдана.
Что-то отдали Самообороне, но теперь понимаю, что в суматохе много не додали. Даже нужно было дать разобрать купол на арматуру.

Запомнился молодой парень просивший бронежилет – ему на передовую.
Где ты теперь, помог ли тебе тот броник? Дай, Бог…

Далее, нас коллеги позвали на запасную квартиру, но не зная толком где этот адрес, мы с Андреем пошли посмотреть на Европейскую площадь – выяснить каким образом силовики взяли Грушевского.
Площадь перед Украинским Домом была почти пустая – в центре и у Грушевского стояло несколько отрядов ВВ и Беркута. КРАЗом от Крещатика тащили металлическую конструкцию с ужасным звуком.
Особенно этот скрежет был поразителен в наступившей вдруг тишине.
Я выдвинул версию, что Грушу взяли обойдя со склонов, которые были сильно затоптаны.
До объявленного штурма Майдана оставалось 15 минут.

Со стороны Украинского Дома шли грустно несколько волонтёров медиков, мы их спросили – есть ли там люди… Ответа толком не услышали.
Нас начал звать капитан ВВ отряда что стоял под ступенями на дистанции от фасада.
Медики ушли, а мы оказались в своеобразной ловушке Украинский дом был уже с трёх сторон блокирован, пока мы смотрели, как техника оттаскивает остатки баррикад.
Пришлось подойти, заранее предупреждая, что мы пресса (жилетку в суматохе отставили в машине).

Смысл разговора был таков – в Украинском Доме остались люди. Будет штурм.
Штурмовать будут какие-то звери, они порубят пацанов в капусту.
ВВ не хочет крови и просит нас быть переговорщиками. Предлагают защитникам Дома уйти через чёрный выход.
Трогать не будут – у них 10 минут. Нам посоветовали быть осторожными. ВВ опасаются что «там огнестрел».
Пытался записать разговор на смартфон – какой-то человек в штатском подошёл и взял за руку, съёмку пришлось прекратить.

Мы с Андреем пошли внутрь. В первый раз. Вход особенно не заграмождён, но на первом этаже и выше ступенек масса хлама, в основном лекарства, шкафчики, стулья, какие-то ёмкости.
Со второго этажа крики «стояти!» – подняли голову. Вся балюстрада заставлена баклажками, канистрами, бутылками с Молотовым. Острый запах бензина и хлопцы, с факелами и свечами. Молодые, заведённые, готовые умереть.

Кричим им, что мы пресса, Спильнобачення, спрашиваем, знают ли они нас.
Передаём предложение капитана ВВ. В ответ «мы не сдадимся!», «будем защищаться».
Вышли, подходил какой то человек в пальтишке представился депутатом и куда-то убежал.

Мы с Андреем вернулись в Украинский Дом, пришлось соврать что получен приказ со Штаба Майдана им вернуться на Майдан и готовиться к защите. Вроде согласились, сказали уходить через задний выход. Хлопцы с балюстрады исчезли. Мы сами пошли через передний выход. Дали отмашку, что Майдановцы согласились уйти.
Пытались уйти на Костёльную. Но тут произошла перегруппировка ВВ и сверху с баррикады стали бросать коктейли молотова, мы оказались между двух огней и ушли в сторону с улицы, обратно к Украинскому Дому, снова вошли. Пусто.
Горы медикаментов, Андрей предложил собрать их и унести на Майдан сколько можем. Набрали большие тяжёлые пакеты.

Попытка пройти на Владимирскую горку оказалась безуспешной – уже беркуты. Сверху бросают периодически бутылки. Вернулись к ступеням у фасада, еле уговорили экипажи скорых, стоявших на площади забрать медикаменты. Те не хотели брать, но мы попросили передать в больницы.

На площади мы стояли в нерешительности куда идти и что делать, пока не заметили спускающуюся из Мариинского парка процессию. Пошли навстречу.
Медики волонтёры выводили, и выносили раненых. Десятки людей. Я взялся помогать нести носилки, оказалось это не так просто как в фильмах, даже вшестером. Почему нам не помогли те скорые – сейчас уже не помню. Была перепалка с беркутами блокировавшими Владимирский спуск у филармонии.
Волшебный пендель – здесь пресса и врачи подействовал быстро. Потом долгий спуск, меняли руки, часто останавливались. У мужчины на носилках была проломлена голова спереди слева, его тошнило.

Ниже стояли гайцы. Мы звонили Автомайдану чтобы те нас эвакуировали со спуска, мы не знали что на Подоле пробка и кордоны ГАИ. Увидев бодрых служителей полосатого жезла я потеряв всякие нервы набросился на них – почему не даёте сюда заехать и забрать раненых? Те начали отнекиваться, но в итоге согласились пустить, если за нами кто-то приедет. Но колонна не стала долго ждать – пошли дальше на Подол, остановились у какого-то ресторанчика на Сагайдачного. Почему не знаю.
Стали табором – заняли весь тротуар. Вышла администратор и официанты – спрашивали про Майдан, приглашали вовнутрь, периодически выносили нам воду, молоко, лимоны…
Страшно завыла женщина, склонившаяся над лежачим мужчиной на носилках. Я уже был не в силах подойти узнать что там… Останавливались машины – легковые забирали лёгких раненых.
Продуктовый бус выгрузив продукты забрал лежачих.

Рассадив раненых, мы с Андреем решили идти домой, понимая, что обратно на Майдан через кордоны нам не добраться. Метро не ходило. Пошли по бровке в сторону моста.

Машины тянулись плотным потоком, попытки остановить ничего не давали, только отвлекали и мешали веренице таких же как мы пешеходов. Была сильная усталость и боль, что там на Майдане? Думалось что разгонят, понимали, что большую кровь уже пустили и вряд ли остановятся.

И тут о чудо! Останавливается машина и женщина спрашивает нас и других куда нам. Метро Дарница? Я туда же. В машине осторожный разговор – вопросы кто мы. Говорим так же осторожно, что журналисты.… После нескольких предложений, особенно когда высадили у моста мутного попутчика, разговор пошёл.

Оказывается адвокат, едет защищать раненых в ожоговый центр чтоб их не забрала милиция. Тут же предлагаем свои услуги. Приезжаем. У приёмной несколько автозаков, в коридорах битком милиции.
Главврач убеждает, что здесь один пострадавший с Майдана, он в реанимации без сознания, адвоката не пускает. Андрей снимает. Пытаемся взять интервью у офицера милиции – он прячется за дверьми. Но наше появление их построило, сказали, что никого забирать не будут. Дежурим у входа пока автозаки и часть милиции не уехали. Потом перегонять репортаж из больницы… Дальше бессонная ночь, разговоры о переходе в подполье если разгонят.

Лёг спать, не раздеваясь, потом удивлюсь, почему штанина разорвана и в крови – таки словил пару осколков в ногу, успело загноиться.

Если кто спросит как оно? Я скажу – тогда мы не знали что победим. Даже близкие убеждали нас в безнадёжности дела и пророчили Януковичу второй президентский срок… Мы стояли безоружные против вооруженных.
Сейчас АТО, это страшнее, но теперь хотя бы чётко виден враг и цели ясны – по ним уже можно стрелять.

Леонард Левицкий

Спильнобачення

ПРОТИСТОЯННЯ ПО ЛІНІЇ КОЛЕКТИВ МУЗЕЮ-Кулініч В.Я. ПОЗИЦІЯ КОЛЕКТИВУ МУЗЕЮ

На жаль, сьогодні, навіть, не всі кияни, а тим більше гості міста, знають, що Київ володіє  унікальною памяткою фортифікації – Київською фортецею.  З Київської Фортецею пов`язано імена багатьох відомих людей. Навіть,  легендарний барон Мюнхгаузен колись квартирував тут під час російсько – турецької кампанії. Також, з Фортецею пов`язано багато подій в історії України та сусідньої Польщі. Київська фортеця відома ще тим, що є найбільшою фортифікаційною спорудою в Європі, яка збереглася до наших часів. Проте фортифікаційний комплекс було взято під охорону лише в 1979 році. Першим Музеем, який було засновано на території Київської Фортеці, був Музей революції «Косий капонір» – це відбулося ще в 30-ті роки минулого сторіччя. Експозиція музею була присвячена історії політичних в`язнів, адже Київська Фортеця в 19-му сторіччі не виконувала оборонних функцій, а після Січневого повстання 1863 року перетворилася на тюремний ізолятор. Тому й не дивно, що за радянських часів експозиція була досить політизованою та з яскравим ідеологічним забарвленням. Сьогодні працівники музею докладають чималих зусиль, щоб зробити експозицію збалансованою та цікавою для людей будь-якого віку та будь-якого походження. Не так давно, в січні 2013 року Музей згідно статусу «національний», отриманого ще в 2007р. був зареєстрований   в ЄДРПОУ як Національний історико-архітектурний музей «Київська Фортеця».

Останнім часом навколо Музею «Київська Фортеця» відбуваються події, які тримають в напруженні не тільки коллектив Музею, але також всю культурну спільноту Києва. Ще до отримання Музеєм нового статусу –  Національного – з посади директора Історико-архітектурної памятки-музею «Київська фортеця» в липні 2012 році було звільнено Кулініча В`ячеслава Яковича, який обіймав цю посаду  з травня 1995 року.

Насправді, на момент свого першого звільнення пан Кулініч вже просто остаточно «дістав» своїх підлеглих: насамперед постійним публічним вживанням нецензурної лексики у відношенні до працівників Музею, незалежно від їх віку, статі і посади, відвертим самодурством у вирішенні робочих, зокрема суто господарських питань, нецільовою витратою коштів – що було видно неозброєним оком. Колектив же Музею волів ефективно працювати в нормальному режимі, щоб як можна швидше перетворити Київську Фортецю на таку історичну пам`ятку, якою Київ може пишатися на рівні з Києво-Печерською Лаврою та Софією Київською.

Тому справа навіть не в законності чи в незаконності звільнення пана Кулініча в 2012 році.  Це – вже тільки привід для сумної історії, яка відбувається сьогодні.

Статус Національного Музей справедливо намагався отримати ще з 2007 року, проте пан Кулініч не тільки не педалював цій процес, але й штучно гальмував його. Справа в тому, що директор – це особа, яка просто призначається зверху. А у пана Кулініча завжди було багато поважних покровителів.  З Генеральним директором Національного Музею підписується контракт, в якому чітко передбачаються умови його праці та, головне, умови розірвання цього контракту.

Починається тривала епопея з поновлення пана Кулініча на посаді вже одноосібного керівника, звичайно за його ініціативою. Стороною в справі проти п. Кулініча виступав департамент культури ВО КМР (КМДА). Музей намагався весь цей час бути осторонь публічного процесу. Проте, виявилося, що це неможливо.

Весною 2014 року в нашому «самому гуманному суді світу» пану Кулінічу вдалося отримати рішення про відновлення його на посаді директора. Рішення суду з цього приводу було зачитано прилюдно в кабінеті начальника департаменту КМДА С.Зоріної в присутності що найменше чоловік 40. Проте, поновлений на посаді Кулініч так і не приступив до виконання своїх обов’язків. Після чого через чотири місяці  його було знов звільнено – тепер за прогул. Нещодавно, незважаючи на те, що рішення суду вже було виконано, пан Кулініч отримав «свіже» судове роз`яснення щодо його другого поновлення на посаді – за одним і тим же судовим рішенням. І знов весь коллектив тремтить від однієї думки, що пан Кулініч зможе повернутися. Більшість коллективу (з 45 працюючих 36 підписів) в разі повернення Кулініча готові до безстрокового страйку. Вони рішуче заявляють, що працювати з цією людиною більше не будуть ані за які «коврижки». І мовчати також не будуть. Не ті вже часи.

03 лютого 2015 р. у Київські Фортеці відбулися чергові Збори колективу, на яких знов прозвучали сумні факти подій останнього часу навколо унікального закладу культури та історії не тільки українського, а і міжнародного масштабу, а також тверде рішення колективу Музею: не здаватися й страйкувати, якщо Кулініч знайде спосіб повернутися. Адже, колектив Музею воліє плідно працювати, а не з`ясовувати відносини з людиною, яка вже кілька років їм заважає робити їх корисну для всієї України справу.

ДИВИТИСЯ ВІДЕО – ЗІ ЗБОРІВ КОЛЕКТИВУ 03.02.15:

 

ДИВИТИСЯ ВІДЕО Перше поновлення Кулініча В.Я. на посаді – публічне читання судового рішення:

 

 

 

 

Учасники команди Спільнобачення, намагаються проаналізувати ситуацію, яка з весни 2014 року розкручується навколо ДП Укрспирт.

15 січня 2015 Верховна Рада відклала ініціативу Кабміну про приватизацію ДП Украспирт. Проект Закону відправили на доопрацювання в Кабмін.

СПИРТОВІ ХОРОВОДИ

Дещо про «танці», що відбувалися навколо ДП протягом 2013-2014 років.

В процесі моніторингу ситуації ми надавали перевагу тематичним матеріалам, які спираються на пряму мову. Тобто це персоніфіковане першоджерело, а не інформація перетлумачена кимось.

Загальновідомо, що на початок 2014 року, ДП Укрспирт контролювався так званою «Сім’єю». Нагадаємо, попередній януковицький Кабмін у пиці в особі екс-агроміністра Присяжнюка, мали на меті приватизувати Укрспирт. Тобто юридично закріпити фактичне рейдерське захоплення.

Наприкінці 2012 року ситуація на ринку виробництва алкогольної продукції зайшла у глухий кут.

укрспирт2

Читайте: Из-за нехватки спирта в Украине может приостановиться винопроизводство

 

 

 

 

ЕКСЦЕС РИНКУ 2012

Навіть дійшло і до дещо курйозного скандалу:

– роздрібні мережі за підсумками кінця 2012 маркетингового року відрапортували, що загальний обсяг реалізації алкогольної продукції впав лише на кілька відсотків,

– а виробники алкоголю звітували падіння обсягів виробництва на десятки відсотків.

Питання: що за продукція була реалізована рітейлерами, якщо офіційно промисловці її не виробляли? Як взагалі так можливо, в категоріі підакцизних товарів, при тому, що на кожному спиртзаводі є податковий пост?

«Скринька» відкривалася просто. Під кураторством Сашка-Стоматолога «Укрспирт» продукцію виробляв та спирт імпортував, але майже половина прибутку з обсягу реалізації йшла прямо в кишеню «Сім’ї»… У виробників вибір був не надто багатий: або «робиш, що я кажу, або закривайся, бо спирту не отримаєш». Тобто, або рабство, або стаття, або помри… У виноробній галузі це привело до наслідків, близьких до катастрофічних.

Замість акцизних марок, клеїлася дуже подіблна до них “реклама”, звісно ж їх виробляв Поліграфкомбінат “Україна”…

6 листопада 2014 року на 5 каналі відбувся ефір програми «Особливий погляд», спікером якої був нині екс-міністр міністерства Агрополітики Ігор Швайка, експерти ринку та представники профільних Асоціацій.  Нижче – посилання на відео. І дуже рекомендуємо його переглянути. Це всього лише 15 хвилин.

5 канал. “Особливий погляд” – ДП Укрспирт

До уваги читачів «Спільнобачення» ми пропонуємо конспективно відтекстовану версію цієї програми.

СТАН ВІРОБНИЦТВА

Ситуація, що склалася на весну 2014 року:
В структурі Укрспирту 78 заводів
через нелегальній обіг спирту держскарбниця втрачала 10 млрд. грн.

2013. Із 78 заводів: 10 – працювали, 5 – ліквідовані, 34 – на стадії ліквідації.
Галузь готували до роздержавлення, приватизації Сім’єю. Це крім того, що галузь і так повністю контролювалася Сім’єю
галузь – у штучній кризі (екс-міністр АПК Присяжнюк, зараз в розшуку, екс-директор – теж зараз в розшуку  по статях “в особливо великих розмірах”).

 

ПІСЛЯ ЗМІНИ КЕРІВНИЦТВА
Станом на травень 2014 – працювало лише 7 заводів
Зараз працює вже 27 заводів

Виплата дивідендів:
2013 – 4 млн. грн
2014 – 44 млн. грн

При новому керівництві, зокрема агро-міністра Ігоря Швайки, продукцію вивели із тіні, перекрили “схеми”,  що дало у 6 разів збільшити відрахування у бюджет.

Чистий прибуток Укрспирту:
1 квартал 2014 (при януковському керівництві) – 7 млн. грн.
3 квартал 2014 – 49 млн. грн.
4 квартал 2014 (прогноз – 149 млн. грн.) Для порівняння із аналогічним періодом попереднього року – за 4 кв. 2013 року – 26 млн. грн.

Відрахування до держбюджету 2014 році – збільшені від 2 млн. грн. до 15 млн. грн.
Експорт етилового спирту зріс у 2,5 рази до 825 000 дал.
Укладено 8 нових міжнародних контрактів.
Вартість сировини зросла, проте собівартість спирту знижена на 8,6%.

Рентабельність виробництва спирту  15%, але Укрспирт планує збільшувати рентабельність за рахунок:
виробництва біоетанолу на тих самих заводах;
товарів хімпромисловості, (в т.ч. виробництво омивачів для скла);
вже розроблені проекти 2 заводів, які будуть виробляти оцет;
ще 2 заводи – виробництво автомобільних омивачів (нині ії завозять із Польші, Чехії та РФ).

Кабмін Яценюка вважає, що Укрспирт потрібно приватизувати, як інші компанії, які є предметом корупції, а не розвитку України.

укрспирт 3Швайка пропонує, як варіант – держпідпріємство може бути публічним акціонерним товариством. Справа в тому, що галузь має не тільки лікеро-горілчану промисловість, але ще більше заводів, які треба перезапускати.

Не можна віддавати в приватні руки системні галузі такі як, тютюнова, національні мережі зв’язку (Укртелеком), спиртова – це значна частка стабільного надходження в бюджет і наповнення соціальних статей.

Виробництво спирту має бути контрольованим саме державою, у тому числі з точки зору здоров’я нації – харчові напої, косметика, медикаменти…

Як мають намір модернізувати підприємства – через створення акціонерних товариств.
В держави – контрольний / блокуючий пакет.

Перед приватизацією, якщо таку робити, згідно закону  держава має погасити 2 млрд. грн. боргів Укрспирту…

63 млн. грн – охорона та підтримка в належному технічному стані заводів, які простоювали.
20 млн. грн – заборгованість по міжнародних договорах (Укрспирт за попередній період програв 14 судів).
1,2 млрд. грн. – борг перед кредиторами (за даними аналітиків видання «Дзеркало Тижня»).

биоэтанолБІОЕТАНОЛ

Принципово біоетанол виробляють з відходів цукрової промисловості – меляса, цукрова тростина, та зернових – кукурудзи, ячміню, пшениці.

На заводах Укрспирту виробляють:

60% харчового спирту

20% технічного спирту

Колись Хороськівський завод на  Тернопіллі випускав тільки технічний спирт. 4 роки тому, почали виробляти біоетанол. Всього за цей рік виробництво збільшили в 7 разів. Аграрний регіон надав можливість налагодити виробництво по замкненому циклу “поле-завод-поле”.

Виробництво біоетанолу в Україні:

потенційно можуть працювати 16 спиртових заводів, але на сьогодні всі стоять.

За прогнозними даними вони можуть виробити 200 000 тонн пального на рік –

це майже місячна норма споживання бензину країною в місяць, який купується за валюту.

Загальне споживання бензину – близько 300 000 тон в місяць.

ФІСКАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

Квітень 2014 – фіскальна служба паралізувала роботу всіх заводів Укрспирту.
Фіскальна служба кваліфікувала біоетанол – як підакцизний харчовий товар, хоча біоетанол – не алкогольний і не харчовий продукт і є окремі підзаконні акти, які звільняють цей продукт від акцизу.

Попередня влада використовувала цю схему для виробництва необлікованого спирту. І на сьогодні вважають, що виробництво біоетанолу це таке прикриття для виробництва необлікованого спирту і ніщо інше.

Через те зараз склади забиті продукцією біоетанолу.
Фіскальна служба ніби розуміє, що неправа, але стоїть на своєму.
Укрспирт, який виробляв на окремих заводах біоетанол, як не підакцизний продукт, опинився у патовій ситуації, бо якщо накласти на нього акциз – він стає збитковим, а продати його як спирт вже неможливо, бо у біоетанол для денатурації в процесі виробництва додається бензин. Вихід один –  впровадити систематичний контроль на усьому ланцюгу виробництва, транспортування і виготовлення біопалива. І воно того не просто варте – це державна справа національного масштабу, бо ми отримуємо ряд дуже важливих переваг.

Хоча зараз на кожному підприємстві є податковий пост, Укрспирт отримав в 2014 році 900 млн грн штрафів.

Ремарка від автора:
Від середини літа 2014 і до сьогодні – кількість публікацій про Укрспирт нарощується.
Складається враження, що й якесь лоббі формує у сприйнятті суспільства певну тезу, що Укрспирт має бути приватизований, але резонів майже не наводиться… на відміну від представників Укрспирту, які наводять фактичні дані та конкретні пропозиції.

Якщо подивитися на поточні цифри та потенційні можливості Укрспирту, неозброєним оком видно, що вони можуть скласти приватному бізнесу досить значну конкуренцію. В тому числі на ринку бензину.

Але через “бої” навколо Укрспирту – реальна конкуренція чи смикАння ринку біоетанолу у найближчий час бачаться досить примарними або… Якщо Укрспирт будет приватизований та розтащений по “дочках” із земельними та іншими активами, то ринок може стати досить хижим…

Особисто я поки не розумію навіщо приватизувати бюджетоформуючі галузі. І заяви Яценюка про його намір приватизувати та віддати у приватні руки Турбоатом, Укрспирт, порти тощо… виглядають дещо недолуго… якщо не більше.

Відсилання до досвіду Грузії для мене не досить переконливі. Невелика країні із населенням близько 4,5 млн. (як у Київської агломерації), яка має ну зовсім іншу структуру економіки…

СТАНОМ НА ПОЧАТОК 2015 РОКУ

Вчора Верховна Рада відклала приватизацію Укрспирту. Проект закону про перелік об’єктів державного права, що не підлягають приватизації – відправлений на доопрацювання. За таке рішення проголосувало 233 депутати.

Дійсно, поки що питань більше ніж відповідей. Запрошуємо експертів до дискусії.

UPD: Поки верстався цей матеріал, на сайті Державної фікскальної служби з’явилося повідомленния про оголошення в розшук Михайла Лабутіна, який до кінця минулого року займав посаду генерального директора Укрспирту.
Як повідомляє ДФС, його підозрюють в «ухиленні від сплати податків та розтраті державних коштів». Бухгалтера підприємства теж об’явлено в розшук.
За інформацією порталу Лівий Берег: Лабутіна підозрюють в ухиленні від сплати ПДВ на суму 172,5 млн. та розтраті 28,8 млн. Нагадаємо, у перші дні роботи Михайла Лабутіна податківці нарахували підприємству штрафи за попередній період (коли фактично керував Укрспиртом Саша-Стоматолог), і до кінця 2014 року сума штрафів сягнула близько 900 млн грн.

Конфлікт між Укрспиртом та ДСФ активно почав розвиватися на початку липня 2014-го. ДФС вважає, що під виглядом відходів спиртового виробництва, на підприємства Харковької, Київської та Чернівецької областей продавався етиловий підакцизний спирт. Крім того, ДФС звинуватило Укрспирт в тому, що вони “віслючою сечею бензин розводять”, тобто замість біоетанолу постачали на АЗС неякісний сурогат, а біоетанол “сплавили на ліву горілку”. І все це в досить великих обсягах. Це стало підставою для відкриття 7 кримінальних впроваджень.
Держпідприємство Укрспирт ці звинувачення відкидає, стверджуючи, що співробітники ДФС навіть не взяли проби для проведення аналізу заарештованої продукції, тобто не мають результатів експертиз.

Незрозуміло як можливо провернути такі оборудки, якщо на кожному підприємстві є податковий пост самої ж Державної фіскальнох служби і представник СБУ?

фото – скріни із відео

5 канал. “Особливий погляд” – ДП Укрспирт
15 хвилин 06.11.2014
Відео: https://www.youtube.com/watch?v=IIYqBRFOvZo

Олександра Толмачова

Massimiliano Di PascualeСьогодні святкує свій день народження відомий “відкривач України для італійців”, громадський діяч, історик та блоґер – Масіміліано Ді Паскуале (іт. Massimiliano Di Pasquale). Відомий, зокрема, книгою Ucraina – Terra di Confine, у якій, повідаючи про свою подорож самими різними регіонами нашої країни, відкриває її для італійців, намагаючись ламати стереотипні уявлення, що доти панували (і досі ще тривають) в італійському суспільстві та громадській думці. Панові Масіміліано вдалося показати широкій італійській аудиторії, що Україна – це не лише badante (іт. “доглядачки за літніми людьми та хворими”) і дешева робоча сила, а й країна зі своєю унікальною історією, культурою та цивілізацією (хай і занедбаною). Завдяки зусиллям таких, як він громадських активістів, та нашої громади, вдається чинити бодай якийсь опір панівній про-російській брехні, що ширять на всю Італію ЗМІ, значна частина котрих підконтрольна Сільвіо Берлусконі (великому другові Путіна). Завдяки контактам з громадськи активними італійцями, ми дізнаємося, що Італія – не така вже й далека від України – там також є втома громадськості від традиційної політики та ЗМІ, а за словами іншого україно-італійця, його співвітчизники мають заздрити українцям чорною заздрістю саме через наявність у нас надзвичайно пасіонарного громадянського суспільства.

 

Із чим пов’язаний дефіцит? Чи експортуємо ми електроенергію? Чи купуємо ми її в Росії? Чому ми купували вугілля в ПАР, а не в Європі? Скільки триватимуть веєрні відключення?

ТЕКСТОВА ВЕРСІЯ – інтервь’ю радіо Ера 12.12.14

Іван Плачків

Відповідає на питання – Іван Плачків, екс-міністр палива та енергетики України, голова наглядової ради «Київенерго».

Київська ГЕС

– Який стан вироблення електроенергії у нас зараз?

Зараз дефіцит електроенергії близько 4,5 тис МВт.

Дефицит связан с недостатком топлива на электростанциях. У нас неблагоприятные условия по воде, по гидроэлектростанциям. Объем осадков среднегодовой меньше обычного. Поэтому и уровень воды ниже, чем в прошлом году.

На сегодняшний день уже практически сработан тот уровень воды, который можно срабатывать. И запасов угля, около 1 млн. т, а обычно мы входим в новый год с запасом не менее 3 млн. т. А до апреля нам нужно завести на электростанции еще порядка 12 млн. тонн. Поэтому ситуация сложная. И плюс дефицит газа.

Отсюда и дефицит электроэнергии – большой.

Критикам атомной энергетики, хочу напомнить – сегодня атомная энергетика работает стабильно и вырабатывает порядка 60% всей электроэнергии.

– Давайте повернемось до теми вугілля. Де брати вугілля? Брали із ПАР, а тепер де брати?

Сегодня нам надо 4 тыс. эшелонов по 50 вагонов (12 млн. тонн угля). Этот уголь надо нагрузить. Привезти, разгрузить. Причем, в условиях зимы. Уголь смерзается.

Поэтому, первое: собственный уголь – на собственные электростанции. Это тот, который добыт на Востоке и тот, который сегодня на складах. Надо делать все возможное для того, чтобы его завезти на электростанции, проводить переговоры…

Второе – уголь закупать, где только можно и как можно больше.

С опытом работы 40 лет в энергетике, в том числе на руководящих позициях, я понимаю, что это сверхсложная задача за 2 месяца ввезти 4 тысячи эшелонов угля.

Почему правительство не мобилизовано по этому вопросу… Это вызывает у меня большую тревогу. Мы уже имеем массовые веерные отключения и промышленных предприятий, и населенных пунктов областей. А ведь мы еще не прошли новый год…

 

А де ми брали вугілля в попередні роки? Крім того, що видобувалося на зараз окупованих територіях. Чи його все одно б не вистачало?

Практически мы закрывались и по энергетическим углям.

Энергетика была полностью обеспечена нашим углем. Ми даже делали экспорт.

Лишь иногда и в очень небольших объемах, мы покупали коксующиеся угли, но только для металлургии.

Угля энергетического у нас очень много. У нас профицит. И при той благоприятной обстановке, которая была, мы могли обеспечивать украинскую энергетику газовыми углями, антрацитом. Нам не надо было проводить  масштабные реконструкции – менять котлы на сжигание низкосортных бурых углей.

 

– А де Польща бере вугілля? Вони потроху відмовляються від власного видобутку?

В Польше нет такого потребления энергоресурсов как в Украине. В Украине на единицу ВВП потребляется в 3,9 раз больше энергоресурсов, чем в среднем по Европе.

Відсутність економії?

Це безглузде споживання.

Когда Польша снижала добычу угля, она снижала и потребление на единицу ВВП.

Там много шахт закрыли. Там достаточно электростанций работает на газе. Есть электростанции и те,  которые работают на биотопливе. Одна из самых больших на 220 МВт. Остальные – на угле.

 

– Ви казали, в Німеччині багато вугілля. Чому ми тоді купували в ПАР, а не в Німеччині?

Есть определенные сорта угля для электростанций. Наши котлы работают на углях антрацитных и газовых углях. В Германии – угли низкосортные, близкие к бурым углям. Там другое оборудование, там котлы с кипящим слоем.

 

Про атомні станції. У нас їх шість. Плюс ми продаємо на експорт дешевше ніж продаємо своєму споживачу…

Что мы продаем?! Знаете, это спекуляции. Это какая-то извращенная постановка вопроса. Якобы у нас Бурштынский остров подает электроэнергию на экспорт дешевле?

Нет. Это совсем маленький объем. И он продается по рыночной цене, которую определяет НКРЭ.

Мы три года работали и запараллелили только одну станцию, и только несколько блоков в европейские энергосистемы. Такая маленькая форточка в Европу. Для того, чтобы в последующем, мы интегрировались полностью. И сейчас эти поставки сведены до минимума. Их надо удерживать только для того, чтобы удерживать это небольшое сечение, которое идет в Европу.

Сегодня в Европу идет 200-300 МВт на экспорт, при выработке 23 000-24 000 МВт.

Чому нам не вистачає своєї атомної електроенергії? Нам не вистачає мереж, тому що вони були зав’язані на Росію, ще за Радянські часи?

Одно время мы не развивали атомные станции. Слава Богу, что хватило мудрости не разрушать, а все-таки довести еще 3 энергоблока. Сегодня из 15-ти – работает 12-ть энергоблоков в штатном режиме.

– Хіба цього мало?

Конечно мало. 15 энергоблоков – это 15 тыс. МВт. Украина потребляет в максимуме зимой 28-35 тысяч МВт. Это в два раза меньше, чем надо.

Сегодня атомные станции вырабатывают до 60%. Они поднялись с 35% до 60%. Но этого мало.

У нас есть небольшие проблемы по выдаче мощностей, порядка 700-1000 МВТ из-за отсутствия магистральных сетей. На Хмельницкой и Ровенской атомных станциях. Блоки энергию выдают, а сети мы пока продолжаем строить. Мы не успели. Это большие деньги.

Тому ми купуємо електроенергію у Росії?

Мы не покупаем у России. Мы работаем параллельно с Россией. Мы не можем распарралелиться потому, что снизится надежность. Это локальный технический момент.

Но, учитывая то, что потребители потребляют когда хотя и сколько хотят, не спрашивая, а украинские энергетики не могут выработать – получается дисбаланс в сети – и происходит автоматический переток электроэнергии из России к нам.

На сегодня этот вопрос не урегулирован. Электроэнергия – это тоже товар. Только недавно Яценюк сказал, что нужно разработать алгоритм покупки электроэнергии, который происходит из-за дисбаланса в сети. Потому, что придет товар и опять начнутся «маски-шоу»… он не растаможен… придет прокуратура…

Как это делается сегодня по углю из Южной Африки… Для меня это все не понятно…

Знаете, в чем беда нашей страны, если смотреть через призму энергетики? Нигде в мире, кроме как у нас – энергетика не энергетика так заполитизирована. Вот сегодня это привело к тому, что в руководстве отраслью людей, которые глубоко понимают как вырабатывается электроэнергия третируют…

Почему-то каждое новое руководство страны свои мускулы показывает на этой отрасли. Давай садить, заводить уголовные дела…

На Всеукраинской энергетической ассамблее мы сидим, анализируем ситуацию, даем рекомендации… я говорю: «а если кому-то из нас, проработавших долго в отрасли, предложат какую-то руководящую должность?» Отвечают: «мы еще три раза подумаем…». А то все закачивается уголовными делами и обысками…

Самое интересное, вы не найдете ни одного в сотне богатых людей Украины, даже в пятисотне – ни одного профессионального энергетика-производственника, который был руководителем электростанции. А кто заработал на энергетике? – те, кто не имеет к этому никакого отношения. Потому, что энергетики – это очень дисциплинированные люди. А к ним вот такое отношение, как мы видим, к Юрию Недашковскому.

Самое плохое… многие, наверное, уже ознакомились, с открытым письмом президента Энергоатома Юрия Недашковского, просто это был вопль отчаяния… Он один из самых квалифицированных специалистов энергетики в Украине, таких энергетиков у нас не больше пяти, много лет проработал в Энергоатоме. Думаю, благодаря ему, сегодня Энергоатом – такая мощная компания, отвечающая мировым стандартам. Сегодня его терзает Прокуратура, обыски дома… методы не применяемые… Это не способствует стабильной работе самого надежного и основного, на сегодня, источника электроэнергии.

Угля не электростанциях у нас нет, воды на гидроэлектростанция у нас нет, стабильно работает один Энергоатом. А мы начинаем его терроризировать… я не понимаю…

70% електроенергії Франції виробляється державною Атомною енергетичною компанією Électricité de France (EDF)

Поясніть мені, будь ласка. Франція та Великобританія – відмовилася від атомних станцій?

Вы ошибаетесь. У Франции атомные станции вырабатываю 70% электроэнергии. Франция никогда не закрывала атомных станций, а только открывала. И англичане – не закрывали.

Немцы – закрывали, у них там «зеленые» у власти. У них там много угля. Они строят современные тепловые электростанции.

Знаете почему Франция перешла на атомную энергетику? После войны, это были 50-е годы, когда де Голль очередной раз стал президентом, он сказал: энергетика является хребетообразующей отраслью в стране. Опережающие развитие энергетики – вытягивает, как паровоз, в целом, развитие экономики и развитие страны.

Посмотрели. Угля во Франции нету, нету нефти, нету газа. Все завозить – дорого. Выход – атомная энергетика. Можно 2 вагона ядерного топлива привезти и хватит на длительный период. И было принято стратегическое решение развитие атомной энергетики. И сегодня до 70% вырабатывается на атомных станциях и они с этого пути не сворачивают. И Électricité de France (EDF) – именно государственная компания, которая является хребетообразующей.

– Яценюк заявив, що будуть піднімати тарифи на електроенергію до економічно виправданих. І зробив заяву, що всі попередні підняття з’їла інфляція. На скільки нам тепер очікувати цього підняття…

Я достаточно знаю механизмы власти. Никогда первые руководители не могут говорить правду. Они или ничего не говорят или уходят… говорят о чем-то другом.

Но, в последнее время, я не понимаю заявлений первых руководителей нашей страны. Президент, по решению СНБО, говорит: у нас дефицит электроэнергии, будем покупать, будем покупать у России – разрабатывайте. Министерство энергетики начало над этим работать. Кабмин снимает первого заместителя министра с работы на следующий день. Через неделю Камбин говорит: нам нужно покупать и принимает постановление о покупке…

То же самое по тарифам… “веерных отключений не будет” – а теперь “надо отключать”…

Что касается тарифов: 62% потребителей в Украине платят за электроэнергию в месяц 25 грн. Да пополнение телефона школьника в месяц стоит 50 грн… Можно приветствовать только заявления Арсения Петровича. Главное, что он озвучил формулу. А малообеспеченные слои населения – на адресные денежные дотации.

Это формула, которая работает во всем мире. Нам ничего не надо выдумывать.

Потому что сегодня получается, что заниженная тарифная система, она не справедлива к малообеспеченным слоям населения. Если квартира двухкомнатная, например, люди потребляют 100 КВт и государство дотирует только 30% (30 КВт). И люди имеют большой дом и пятикомнатную квартиру, и потребляют 1 МВт и государство 30% дотирует – это 300 КВт. Получается, что богатым государство дотирует в 3 раза больше.

Есть единственная форма, которая работает в мире: энергоресурсы стоят столько, сколько они стоят, а малообеспеченные слои населения – дотируются. А у нас сегодня – перекос.

У нас самая алогичная и непродуманная тарифная политика.

Поэтому, чтобы наводить порядок в энергетике надо сделать три вещи:

Первое. Деполитизировать.

Второе. Прекратить кадровую чехарду.

Третье. Сделать тарифы на энергоресурсы прозрачными. Чтобы каждый потребитель видел, что если он платит за тепло и электроэнергию – за что же именно он платит, какие составляющие: заработные платы, материалы, ремонт, топливо, прибыль… И сделать тарифы – экономически обоснованными.

Пример: в Молдавии тарифы для населения в 4 раза выше, чем в Украине. И для населения – выше, чем для промышленности. В России тарифы выше в 2,5 раза. В Беларуси- в 2 раза.

Потому что нельзя доводить энергетику до такого состояния, когда люди и готовы платить больше, а электроэнергии не будет.

Должна быть логичная тарифная политика и защита малообеспеченных слоев населения.

И это обойдется государству дешевле, чем сегодня на 108 млрд. дотируется Нафтогаз. По расчетам специалистов, из них около 50% идет на дотацию тех, кто может платить, у кого дома загородные с бассейнами, которые греются круглый год.

Сьогоднішній виступ Яценюка, він підтвердив те, що ви говорите?

Да, один к одному. Это смелое, правильное решение. Главное, чтобы хватило воля политической и не помешала конкуренция ветвей власти. Президентская и Премьерская ветви власти – это именно объективные противоречия. Но чтобы это не помешало реализации. Нам это нужно было делать еще в 99 году.

 

– Скільки ще триватимуть веєрні відключення?

Отключения происходят потому, что потребители потребляют больше, чем вырабатывают энергетики. Если есть это противоречие, то снижается частота и тогда может наступить blackout, так называемый, это развал энергосистемы. Как это было в Москве… Восстанавливать – неделю.

Поэтому, чтобы не было развала энергосистемы, есть три ступени защиты:

Первое. Когда идут ограничения, по команде, и когда отключаются промышленные предприятия. Сегодня в Киеве, например, отключаются только промышленные предприятия.

Второе. Когда переносится, растягивается рабочий день. Начало и окончание смещаются на несколько часов, чтобы сгладить пики.

Третье. Если этого не хватает, но отключают те населенные пункты, которые без потребителей первой категории.

А уже потом, если этого все еще не достаточно, начинают работать пять очередей, так называемого, АЧРа (автоматическая частотная разгрузка) – автоматика отключает сама, чтобы спаси энергосистему. Потому, что если станет система, то восстановление займет 5-6 дней. Лучше несколько часов в день без света, чем неделю подряд.

Поэтому, чем раньше мы купим уголь, чем больше и где угодно, чем раньше мы закроем вопрос по транзиту электроэнергии из России, чем раньше пойдет газ, тем меньше будет объем этих отключений. Плюс, по возможности, поднимать газо-мазутные блоки.

И мы могли бы это сделать, если бы поступили так как делали в 1999-2000 году – когда была создана Чрезвычайная энергетическая комиссия, в которую входили представители всех министерств и силовых структур (Генеральная прокуратура, МВД). Решались вопросы по переносу рабочего дня, по ограничениям потребления. Считали все энергоресурсы первичные и вторичные. Сколько у нас угля, сколько газа, сколько мазута, электроэнергии и специалисты распределяли их в онлайн ручном режиме. Надо принимать совместные решения, чтобы потом не было «маски-шоу», как по покупке угля… Чтобы готовили решения – все, определиляли все: да – покупаем там-то по такой цене. Все. Делаем.

Це треба було робити трохи раніше, а вже процеси пішли…

Если мы даже и сейчас это можем сделать и будет все хорошо… У нас есть некоторый запас. Хотел бы ошибаться, но, у нас есть дней десять на организационные комисии. Если до нового года не создать Чрезвычайную Энергетическую Комиссию, которая будет представлять две ветви власти, Кабмин, СНБО, представителей силовых структур, которые будут в оперативном режиме решать энергетические вопросы – будет очень сложно. Особенно в январе и первой половине февраля.

– А зараз реально перевести більшість наших підприємств, ну, можливо, не оборонки, яка і так працює в три зміни – на нічний режим роботи?

Я участвовал в работе такой комиссии. Был заместителем председателя. А председателем тогда был – вице-премьер. К каждому предприятию – индивидуальный подход. И мы рассматривали сто предприятий в сутки. Делали графики ограничения, переносили рабочий день, уменьшали освещение. Когда такая ситуация – решений приятных не бывает. Я летом говорил, давайте откажемся от горячей воды, чтобы сэкономить хотя бы сколько-то газа…

Так час від часу відмовлялися ж… Люди терпіли дней з десять… Потім…

А сколько было шума!? А сейчас, что лучше без света часа по три по четыре? А почему отключения – потому, что газа нет. Может быть нам стоило потерпеть летом, чтобы сейчас было легче…

– Ну, тоді ж вибори мали відбутися…

Ну, тогда не стоит об этом говорить…

Зараз вже все є, Президент, ВР, Кабмін.

Вот у нас есть 10 дней. Если не будет Комисии и решений, тогда февраль будет очень сложный.

 

– Яценюк заявив, що э серйозний намір інтегрувати українську енергосистему в європейську до 2017 року. Розкажіть що це за інтеграція, які принципи, що треба зробити за два роки.

Решение об интеграции украинской энергосистемы было принято еще в 2005 году, особенно с учетом 99-го, когда Украина было в таком же энергетическом состоянии по одностороннему решению РАОЭС России. Были энергосистемы распараллелены.

А чому цього не зробили чи недоробили?

Мы начали работать. И было принято политическое решение в 2008 году. Это нам дало бы интегрироваться в энергосистему Европы. Не России, а Европы. Это готовилось еще в советское время.

Потому что у нас электрических сетей с Европой, чтобы подсоединиться, на мощность 5300 МВт, а мы с Россией соединены сетями на мощность 3500 МВт. С Европой – в 2 раза больше.

Готовилась третья энергетическая экспансия еще Политбюро ЦК КПСС.

И это дало бы нам возможность, первое – использовать все наши мощности, которые есть, которые сейчас без топлива – для экспорта электроэнергии в Европу.

Сегодня Украина имеет потенциал. Мы не потеряли только в двух направлениях. Сельское хозяйство. И самое технологичное – выработка энергии, при наличии топлива. Мы этот кризис пройдем – однозначно. Эту зиму пройдем.

Интеграция даст нам возможность работать и задействовать эти мощности, которые у нас стоят.

Сегодня Украина потребляет 24-25 тыс. МВт мощности. А на электростанциях мы можем вырабатывать 45 тыс. МВт.

Мы можем, если было бы топливо, продавать столько, сколько мы потребляем. Это колоссальный потенциал, который нам предстоит реализовать.

И интеграция украинской энергетики в европейскую – даст нам возможность этот потенциал реализовать.

 

Поясніть, будь ласка, механізм. Чи фізично це можливо зробити за 2 роки?

Мы в 99-м году запарралеливались и распарралеливались с Россией три раза. Технически – это довольно просто.

Что нужно сделать за 2 года: привести нашу энергосистему по техническим стандартам до уровня европейского. На энергоблоках есть такие технические термины “система регулирования”, “защитная система”… Чтобы мы проходили по этим стандартам. Поэтому готовится Каталог Требований и специалисты, совместно, уже начали работать. Уже принято решение, уже тендер выиграли, уже компания работает. Как идет процесс? Этот каталог требований из 120 пунктов. И мы говорим: выполняем 30 за два года и запараллеливаемся. А остальные 90 – мы будем выполнять в течении 3-4 лет. Так же, как это было сделано в Румынии, Болгарии и всех остальных странах – поэтапное вхождение в энергетическую систему Европы.

– А чого цілих 2 роки потрібно?

Потому, что это нужно разработать и нужно провести эту реконструкцию на действующем оборудовании. Надо энергоблоки остановить …

– А атомні енергоблоки?

Ну, они же тоже останавливаются на перегрузку, например. Поэтому за 2 года…

– Так їх же 15-ть?

Так по очереди. Вот сейчас три стоят. Их надо переделать. Потом на перегрузку останавливают, на ремонт. Это плановые программы. Специалисты это очень хорошо знают.

– А мережі є?

Я же Вам сказал. У нас с европейцами сетей – 5300 тысяч МВт, а с РФ – 3500 тысяч МВт. У нас с РФ связей меньше, чем с Европой. В два раза меньше. При чем, у нас есть самые мощные линии в мире – 750 киловольт. Одна из них не работает, а две – работающие.

 

Текстова версія інтерв’ю  – Спільнобачення (с)

Послухати запис можна – тут

“Великі” партії в Україні продовжують боротися з “маленькими”, намагаючись не допустити їх на вибори до ВР. І в інтересах громадськості, щоб  у виборчій кампанії брали участь багато партій – великих і маленьких, які б презентували різні верстви населення.

Патріотичній Партії України ЦВК відмовила в можливості йти на вибори, використавши технічну помилку у поданні документів та позбавивши права на її виправлення.
5 жовтня 2014 р. в Вищому адміністративному суді була розглянута апеляційна скарга ППУ на постанову КААС від 01.10.14 у справі №875/121/14 за позовом ППУ до Центральної виборчої комісії про скасування від 26.09.14 №1212 та зобов’язання вчинити певні дії. Суд Апеляційну скаргу лишив без задоволення.

ДИВИТИСЯ ВІДЕО:

 

 

Галина Садомцева, Спільнобачення