Спільнобачення | ЄВРОМАЙДАН. ЗАЯВИ category

ЄВРОМАЙДАН. ЗАЯВИ

СпБ

Громадське об’єднання Спільнобачення

 

висловлює рішучє неприйняття щодо нападу невідомих осіб

на журналістів

 

Максима Прасолова, Олексія Ісаєва та інші журналістські групи.

Ми глибоко стурбовані ситуацією із частішим застосуванням сили до журналістів та перешкоджання їх професійної діяльності.

 

Свобода слова та преси,  право людини вільно висловлювати свої думки – одна з найважливіших громадянських свобод.

 

Бажаємо постраждалим як найскорішого одужання.

 

ГО Спільнобачення

телерадио

Директор департаменту інформаційної політики Держкомтелерадіо України Богдан Червак закликає об”єднати зусилля у боротьбі з сепаратистською “пресою”.

Про це йдеться у його зверненні, опублікованому на сайті Держкомтелерадіо.

“Останнім часом почастішали випадки появи у Києві друкованих видань, які містять заклики до насильницької зміни конституційного ладу в Україні, пропагують насилля і війну. Очевидно, що йдеться про черговий виток інформаційної війни, яку веде проти України Російська Федерація. Держкомтелерадіо України разом УДППЗ “Укрпошта” намагаються виявляти таку “пресу”, не допускати її розповсюдження, уникнути рецидивів”, – йдеться у зверненні Червака.

За його словами, відповідні звернення Держкомтелерадіо уже надіслав до Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України та Державної реєстраційної служби.

Червак наголошує, що вивчаються й інші, законні і ефективні шляхи для того, щоб позбутися “цієї друкованої отрути в Україні, в тому числі з допомогою сил АТО, територіальних загонів самооборони “Азов”, “Донбас” і “Дніпро”. “Адже редакції цих газеток знаходяться на території, яку тимчасово окупували російські найманці і діячі терористичних організацій “ДНР” і “ЛНР”, – пояснює Червак.

Читайте також: Російські журналісти вибачились за брехню про Україну.

Водночас він закликає киян виявляти таку “пресу” та повідомляти про неї Держкомтелерадіо (тел./факс: (044) 278-83-52), а про їх розповсюджувачів – Службу безпеки України.

Джерело

Фото – посилання

Manifest_20140226

Останні події в  Верховній Раді засвідчують що політикум знову входить у свій звичний режим існування – договорняка. Політики більше переймаються перерозподілом повноважень, дерибаном владних крісел, а не зміною системи влади, створення умов для незворотності демократичних перетворень, запобігання корупції та забезпечення участі громадян у керуванні країною.  

Непрозорий спосіб формування уряду, відмова від формули технічного професійного уряду, а запровадження коаліційного, ігнорування волі Майдану та позиції громадянського суспільства, пролонгація повноважень парламенту до 2017 року це вказує на те, що система намагається самозберегтися, а отже збережеться корупція, політична рента, непрозора економіка, маніпуляції та відверта брехня.

 

 

ВИМАГАЮТЬ:

• Звільнення всіх політичних в’язнів та закриття кримінальних справ проти протистувальників протягом 48 годин.

• Оголошення у розшук та затримання для проведення ґрунтовного розслідування і проведення відкритого Трибуналу осіб, які  підозрюються  у організації вбивства мирних протетстувалиьників .

• Дострокові парламентські вибори на пізніше грудня 2014 року. Нове виборче законодавство  (відкриті регіональні партійні списки). Обмеження участі народних депутатів  Верховної Ради 7 скликання у виборах до парламенту наступного скликання. Запровадження електронного голосування, починаючи з місцевих виборів  в жовтні 2015 року.

• Конституційних  змін (право на повстання, право на зброю, введення Майдану  до Конституції  України, як інституту народовладдя, інституювання громадянського суспільства).

• Формування Технічного Уряду на принципах професійності за поданням професійних спільнот та  з  врахування позиції громадянського суспільства.

• Люстрацію суддівського , прокурорського корпусу, а також загальна переатестація співробітників  МВС та СБУ. Ліквідація підрозділу «Беркут».  Встановлення громадянського контролю над судовою системою та правоохоронними органами. Закріплення права обирати суддів   місцевих мирових судів  та дільничних міліціонерів (з можливістю  формування добровільних  місцевих дружин охорони громадського порядку і надання відповідного ресурсу).

• Запровадження принципу Відкритих даних (OpenData) в державному управлінні (прозорість діяльності органів влади)  та публічному просторі (спільне використання ресурсів спостереження за публічним простором – це громадянське  право яке ніхто не може узурпувати. Будь хто встановлюючи камеру у публічному місці має надати вільний доступ до неї).

• Реформування місцевого самоврядування. Більше прав  територіальним громадам, надання відповідного ресурсу, формування виконкомів місцевих рад,  перетворення місцевих адміністрацій в контролюючі органи.

Необхідно зберегти мобілізацію Майдану до  завершення перетворень в країні.

 

ГО «СПІЛЬНОБАЧЕННЯ»,

Центр дослідження проблем громадянського суспільства

(закликаємо інші ініціативи та рухи приєднуватися до цих вимог)

Дорогі колеги,

Сьогодні існує велика загроза розколу України і громадянського конфлікту. Ми можемо уникнути це спільними зусиллями через єдину інформаційну кампанію. Ви сильні студійним форматом, а ми сильні польовим, стрімерським форматом. У Вас є професійні, досвідчені журналісти – у нас є візійні, досвідчені громадські діячі, фахівці з різних галузей, аналітики та think-tank-ери.

civic_tvПонад 90 % медійних ресурсів належали олігархам та контролювались владою. Багато журналістів вимушені були звільнитися через цензуру.  Ми разом з вами мріяли створити загальноукраїнський громадський телеканал. У нас є шанс зробити це просто зараз.

Об’єднання наших команд дозволить створити потужний інформаційний ресурс, який допоможе подолати гуманітарну кризу в країні. Ми закликаємо вас до спільної дії в інформаційному просторі.

Ми маємо донести до громадян всієї  Україні ідею сильного громадянського суспільства та забезпечити інформаційний супровід громадського контролю за владою.

Наше об’єднання стане прикладом, як потрібно гуртуватися заради збереження цілісності країни.

Ми бачили, як державний  телеканал УТ-1, який фінансується з наших податків, виправдовував репресивні дії влади та вів пропаганду по розколу України. Тому, ми вважаємо за необхідне терміново, на законодавчому рівні, передати ресурси мовлення та матеріально-технічну базу  новому всеукраїнському об’єднаному громадському мовнику, який ми створимо спільно з вами!

 

З повагою та найкращими побажаннями,

Колектив «СПІЛЬНОБАЧЕННЯ»

 

Слава Україні!

Польські журналісти вирушили з Варшави на Майдан. Просять терміново(поки в дорозі) перекласти відозву Українською.

flag_ukr_polska
Поляки солідарні з Вільною Україною

На Майдані вирішується доля цілої Європи!

Прочитай уважно і передай далі… Що спільного мають зіткнення на Майдані та смерть польського Президента 4 роки тому на території Росії?

Ми є свідками щораз більшої агресії Росії проти суверенних держав шляхом економічного шантажу, впливу служб і грубої сили: війна в Чечні в 1994 році, збройний напад на Грузію в 2008 році, терористична атака Росії в сторону Польщі в 2010 році.

Для того щоб стримати ці агресії, нам треба триматися разом. За ефективниі дії у цьому напрямку Росія вбила Президента Польщі в результаті теракту чотири роки тому *. І помер він за те, що змобілізував Президентів Європейських країн до оборони Грузії перед агресією Росії. Він був рішучий та ефективний. Якби він жив, він би сьогодні боровся за привабливу пропозицію для України в Європейському Союзі і протистояв би насильству щодо людей, що вимагають демократії і свободи. З почуттям солідарності та з переконання в тому, що демократична Україна також є гарантією стабільної та вільної Польщі.

Тримаймося разом! 

Будуймо сильний, незалежний, демократичний регіон Центрально-Східної Європи, який міг би протистояти теророві Росії, а також був би важливим суб‘єктом Європейського Союзу.

Перші кроки були зроблені, хоча після вбивства їхнього ініціатора, Президента Леха Качинського, ми спинились на місці. Східне Партнерство передбачає тіснішу співпрацю Європейського Союзу з Україною, Грузією, Білорусією, Арменією, Молдовою та Азербайджаном з наміром цільового вступу цих країн до ЄС. В рамках європейських фондів ми мали будувати автомобільні дороги та залізничні колії, які б зв‘язали та активізували економіку нашого регіону. Спільна торгівля, спрощення візового режиму, програми допомоги і, насамперед, енергетична незалежність від Росії – це фундаментальні виклики.

Київ – Варшава спільна справа. 
Ми хочемо будувати дружбу, засновану на стійких основах: солідарності та правді. Ми маємо болючі спільні листи історії. Для нас, поляків, все ще відкрита рана Волині. Це також Ваші рани, за які ми відповідаємо. Ми хочемо про це розмовляти бо правда є виразом поваги та основою  автентичних відносин.

Нас багато що об‘єднує: християнство, прагнення до волі та суверенності. Як і Українці, так і ми, поляки, хочемо рівності громадян перед справедливістю закону, прозорості соціального життя і поваги до людини. Ми маємо спільний досвід: німецької окупації, російської та контрольованої трансформації комуністичного режиму. Зараз на наших очах вирішується доля Європи. Так! На Майдані вирішується доля цілої Європи, яка все частіше є небезпечно пасивною по відношенню до сигналів народження нових сучасних «м‘яких» тоталітаризмів. Ваша стійкість і мужність для нас є джерелом натхнення і надії.

Брати українці! Ви потрібні Європейському Союзу з вашим спадком та багатством культури, з вашим досвідом прагнення свободи. Ми маємо надію разом будувати вільний та економічно незалежний регіон. Пасивна приналежність до ЄС – а таким є польський досвід – також несе ризики. Для цього потрібний добрий та активний уряд, який би боровся за інтереси власного народу на арені інших держав Союзу, таким чином, щоб уникнути краху економіки, втрати виробництва, еміграції мільйонів молодих людей і перетворення на об’єкт дешевої робочої сили для багатших країн. Угорський досвід показує, що можна піти своїм власним шляхом у Союзі і скористатися можливістю для розвитку. Європейський Союз потребує змін. Ми маємо надію спільно відновити його первинні цінності, як Союзу суверенних народів з християнськими коренями.

Волею українського народу є вхід до Європейського Союзу. Поляки підтримують ці прагнення.
Брати українці! Ми з Вами! Солідарні з Вільною Україною!

Солідарні 2010

——————-

Marynovych_Vozniak

Мирослав Маринович та Тарас Возняк

Кілька годин тому, спів-засновник “Ініціативи 1-го грудня” Мирослав Маринович створив у інтернеті петицію, наступного змісту:

Звернення до лідерів парламентської опозиції

Арсенія Яценюка, Віталія Кличка, Олега Тягнибока,

а також до політичного авторитета – Петра Порошенка

18 січня 2014 року,

на 58-й день Євромайдану

Вельмишановні Панове!

Нинішній режим узурпував владу й заблокував усі шляхи правового й демократичного вирішення суспільно-політичного конфлікту. Плани панівного режиму в Україні та Кремля очевидні: «зачистка» демократії в Україні та її поневолення.

Їхнім політтехнологічним сценаріям протистоїть натхненна сила Майдану – достатньо організована, щоб не створити враження «анархії й хаосу», проте й занадто вразлива, оскільки не очолена єдиним політичним керівництвом.

В цих умовах Вам, лідерам опозиції, й далі вести неоголошену передвиборчу кампанію з прицілом на 2015 рік – злочинно.

Волею Божою усі Ви є визнаними політичними лідерами, кожного з яких підтримує певний сегмент протестного поля України. Мудрість і професіоналізм політичної еліти України будуть оцінювати по тому, чи вдасться їй подолати спокусу отаманства й обʼєднати згадані сегменти в одну стратегічно мобілізовану протестну «армію».

Ця «армія» може мати структурно відмінні «полки» – «полководець» натомість мусить бути один. Не кандидат у Президенти, а єдиний лідер руху опору диктатурі.

Сьогодні настав момент істини: Ви або спроможетеся вибрати з-поміж себе єдиного лідера, забезпечивши йому виконавчий послух своїх команд, або змушені будете зійти зі сцени.

Досить пустопорожніх гасел.

На Вас дивляться очі Майдану.

Вибір – за Вами.

Далі під оригінальним текстом містилися підписи осіб, котрі, вочевидь, і є спів-творцями цього звернення: В’ячеслав Брюховецький, Тарас Возняк, Ярослав Грицак, Сергій Жадан, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Мирослав Маринович, Олександр Пасхавер, Мирослав Попович

“Спільнобачення” пересвідчилося у автентичності цього звернення, ми вважаємо його справжнім і таким, що дійсно йде від одного з авторитетів суспільства – Мирослава Мариновича, а тому стверджуємо, що його (звернення) можна сміло підписувати, а офіційній (парламентській) опозиції – брати до відома, бо кількість підписів під електронною петицією швидко збільшується.

16 січня 2014 року влада перейшла межу в протистоянні з народом України. Голосуванням руками нардепів у парламенті було прийнято ряд антидемократичних законів, зокрема, Закон України «Про внесення змін до Закону України про «Про судоустрій і статусу суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян» (№3879), який суттєво обмежив права громадян та фактично створює в Україні поліцейську державу диктаторського типу.
В разі, якщо Президент підпише прийняті закони, та їх буде опубліковано, свобода та життя кожного українця опиняється під загрозою.
Під час голосування Закону порушено статтю 84 Конституції України про те, що рішення парламенту приймаються шляхом голосування; а не збором підписів; статтю 22, яка не допускає звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод; статтю 5, що ніхто не може узурпувати державну владу.
Згідно статті 8 Конституції України саме Основний Закон «має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативні акти повинні відповідати Конституції, а самі норми Конституції є нормами прямої дії».
Прийняті в законодавстві зміни також суперечать міжнародному праву: Конвенції про захист прав людини та основних свобод, статті 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, які ратифіковано Україною.
Таким чином, закони, прийняті Верховною Радою України з порушенням чинної Конституції є нелегітимними.
Закон № 3879 стосується кожного з нас. Того, хто хоч раз був на Майдані, хто встановлював намети, хто їздив більше п’яти автівок в колоні, хто писав на Facebook, хто роздавав листівки, хто ходив в касці, хто висловлював невдоволення владою або розповідав політичний анекдот. Всіх нас можуть кинути за грати або оштрафувати на велику суму.
Спочатку пов`яжуть активістів Автомайдану та Спільнобачення, потім прийдуть до кожного, хто брав участь у Народних Віче, а потом доберуться і до народних депутатів з опозиції ( з них фактично зняли недоторканість).
Сьогодні не час для сварок! Сьогодні потрібно відкинути ідеологічні розбіжності та особисті політичні амбіції. Якщо ми спільними зусиллями не переможемо диктатуру, виборів у 2015 та 2017 рр. не буде. Не буде жодних «нових облич», ніякого «зламу Системи». У нас, у всієї України, вкрадуть майбутнє!
Приходьте на Майдан і вступайте до Спільнодії. Ми з Вами з 21 листопада і до перемоги!
Ваше СПІЛЬНОБАЧЕННЯ

#Євромайдан #Euromaidan #spilno #spilnotv

Уперше за часи незалежності України пролунала погроза щодо «припинення діяльності відповідних релігійних організацій» УГКЦ.

13.01.2014

Про це йдеться в офіційному листі Міністерства культури України від 03.01.2014 року (№ 1/3/13-14) за підписом Тимофія Кохана, першого заступника міністра (див. у додатку).

Причиною такої реакції органу державної влади названо релігійну діяльність, яку нібито «в порушення вимог законодавства України про свободу совісті та релігійні організації здійснюють представники, зокрема Української Греко-Католицької Церкви, на Майдані Незалежності міста Києва впродовж грудня минулого року та на початку нового – 2014 року».

Нагадаю, що саме цього року виповнюється 25 років від легалізації УГКЦ в колишньому Радянському Союзі. Минули ті часи, коли руйнувалися храми, а священнослужителів, які несли духовну послугу своїм вірним, арештовували чи навіть вбивали. Тому велику стурбованість у нас викликало твердження, яке лунає тепер, у незалежній Україні, що служіння Української Греко-Католицької Церкви вважається таким, що «може слугувати підставою для порушення перед судом питання про припинення [її] діяльності».

Оскільки цей лист має офіційний характер – як такий, що стосується самого факту існування та служіння УГКЦ – і оскільки викладене тлумачення Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» зачіпає все релігійне середовище України, відчуваю своїм обов’язком заявити таке.

Церква не є учасником політичних процесів, але вона не може стояти осторонь, коли її вірні просять про духовну опіку. Наші вірні спільно з іншими громадянами України озвучили в мирний спосіб своє бачення європейського вибору України на основі християнських та загальнолюдських цінностей. Ці засади спираються на Божий закон і захищати їх доручив нам сам Христос-Спаситель, наказуючи силою Святого Духа продовжувати Його місію і «нести Добру Новину вбогим, проповідувати полоненим визволення, сліпим – прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий» (пор. Лк. 4, 18). Присутність духовного отця там, де перебувають його вірні, є складовою частиною пастирської опіки. Бути зі своїми вірними – це обов’язок священика, що випливає з самої місії Церкви. Цій місії, дорученої Христом, наша Церква завжди була вірною і такою залишиться у майбутньому, незважаючи на будь-які погрози.

Виходячи з принципу свободи віросповідання – основоположного права людини, душпастир може безперешкодно молитися там, де знаходяться його вірні. Для реалізації цього права не потрібен окремий дозвіл держави. Церква визнає право вірних на молитву та заспокоєння своїх духовно-релігійних потреб в усі часи і в будь-яких обставинах. Тоді, коли бракує діалогу між владою і народом, віруючі громадяни відчувають особливу потребу посилити молитви за мир і спокій в нашій державі, припинення насилля та потоптання гідності й конституційних прав громадян України.

Офіційна позиція нашої Церкви щодо актуальної суспільно-політичної ситуації викладена у низці звернень, як від імені самої УГКЦ, так і спільних із членами ВРЦіРО. Церква надалі зберігає за собою право давати оцінку ситуації в країні, якщо порушуються права людини та принципи суспільної моралі, що випливають з Божого закону та відображені в соціальному вченні Церкви.

Сподіваюся, що органам державної влади, зокрема тим, завданням яких є служити народові в забезпеченні його права на релігійну свободу в Україні, вистачить мудрості, щоб не почати переслідувати Церкву та не переносити сучасну суспільно-політичну кризу ще й на релігійне середовище.

Вірю в те, що зусилля, докладені всіма Церквами та релігійними організаціями України щодо недопущення насилля та ненависті, і проповідь миру та взаєморозуміння між різними середовищами нашого суспільства не будуть причиною недовіри чи напруги у відносинах між державною владою та Церквою і релігійними організаціями.

 

+ Святослав,
Верховний Архиєпископ Києво-Галицький,
Глава Української Греко-Католицької Церкви

 Джерело

Церква завжди має місце для мандрівника

11 січня 2014 р. (н. ст.)

Вих. ч. 003-14

Заява консисторії Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви

У ці різдвяні дні ми знов і знов переживаємо ганьбу Вифлеєму, де не знайшлося місця для Святої Родини, крім стайні-вертепу. Ця ганьба могла б впасти й на Харків, де серед сотень бізнес-центрів і готелів не виявилося жодного, здатного 11 січня 2014 р. прийняти групу учасників всеукраїнського руху опору, яка назвала себе «Всеукраїнським форумом Євромайданів». І ми були б приречені почути на Останньому Суді: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований. Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був і не прийняли ви Мене» (Мт. 25:41-43). Бо «чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!» (Мт. 25:45).

Я глибоко вдячний парафіяльній громаді Свято-Дмитрівського храму м. Харкова за те, що вона виявила християнський підхід до подорожніх, котрі завітали до нашого міста, і надала їм притулок для проведення планованої зустрічі. Сподіваюся, мою вдячність поділяють усі патріоти нашого міста, всі християни Харкова, свідомі обов’язку гостинности до подорожнього, відповідальні за добре ім’я історичної столиці Слобожанщини.

Але як же прикро, що знайшлася група молодиків, котрі влаштували штовханину під Свято-Дмитрівським храмом, труїли людей із газових балончиків і з озвірілими обличчями рвалися досередини храму. Хочеться вірити запевненням працівників правоохоронних органів, що злочинці будуть покарані відповідно до чинного законодавства. Та хіба справа в державному покаранні? Адже ці особи з’явилися біля церкви не випадково, вони явно виконували політичне замовлення опонентів «Євромайдану».

Навряд чи злочинці усвідомлюють, наскільки важкими для них можуть бути наслідки нападу на православну святиню, та ще й у дні різдвяних свят. Божий Суд суворий саме тому, що справедливий, і він неодмінно спіткає і напасників, і, ще більшою мірою, замовників блюзнірського злочину. Суворий земний суд може стати рятівним для них, бо дасть нагоду спокутувати провину, хоча б частково, вже тут, на землі, і полегшити сумління перед Небесним Суддею.

Ми можемо не поділяти поглядів осіб чи суспільних середовищ, які живуть із нами в одній країні, в одному місті. Харківський Євромайдан зазвичай іґнорує існування громад Української Автокефальної Православної Церкви і його риторика не імпонує багатьом нашим парафіянам. Ідеологія Всеукраїнського форуму Євромайданів не відображає всього політичного спектру руху громадянського опору, що розпочався в листопаді 2013 р. Але це не завадило харківській громаді Української Автокефальної Православної Церкви гостинно відчинити двері перед співвітчизниками, що стали об’єктом політичних гонінь.

Нашим обов’язком як християн є і буде дбати про суспільний мир, базований на пошані до громадянських прав кожного українця, в тому числі й на праві висловлювати й обговорювати полемічні думки. Лише дотримуючись цих засад, ми зможемо в майбутньому почути від Судді обнадійливі слова: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви» (Мт. 25:34,35).

†Ігор

архиєпископ Харківський і Полтавський

Джерело

Uzhhorod_la_nuit

Ужгород, як чи не найбільше європейське місто, очікує конкретних дій від ВОМу (читай, об’єднаної опозиції)

Закарпатський обласний осередок “Всеукраїнського Об’єднання Майдан” поширює наступне комюніке:

Закарпатський “Майдан” вимагає єдиного кандидата

Вчора, 31 грудня 2013 року, Рада Закарпатської обласної організації ВО Майдан звернулася до Ради ВО Майдан з вимогою прийняти рішення до 10 січня 2014 року про єдиного кандидата від усіх опозиційних до режиму Януковича сил.

За таке рішення проголосувало 5 з 7-ми членів ради, які взяли участь у голосуванні. Текст звернення підписали Володимир Феськов, Юрій Світлик, Ярослав Шафарь, Ростислав Буланов та Костянтин Куцов. Документ буде переданий уповноваженою особою до Києва.

Нагадаємо, що Закарпатську обласну організацію Всеукраїнського об’єднання Майдан було створено 27 грудня 2013 року в місті Ужгород. До складу Ради було обрано 9 людей: Ростислав Буланов (УДАР), Олег Куцин (ВО “Свобода”), Ярослав Шафарь (ВО “Батьківщина”), Костянтин Куцов (Єдиний Центр), Юлія Дуб від студентства, Петро Станко, Володимир Феськов, Володимир Піпаш, Юрій Світлик в якості представників громадських організацій.

Також, цього дня створено комісії організації, а саме: з питань молоді та студентства, з питань правозахисну, з питань співробітництва з громадськими організаціями та профспілками, мистецтва, інформаційна, мобілізаційна, та по роботі з регіонами та транскордонного співробітництва.

У неділю, 29 грудня 2013 року новостворена організація та її Рада були презентовані на площі Театральній в Ужгороді, під час тамтешнього віче Євромайдану. Наразі відбулося вже три засідання Ради. Триває процес створення районних організацій ВОМу в Закарпатті.

 

Як бачимо, громадські активісти найзахіднішого краю України працюють без пауз на новорічні свята – ось як видно людей дії та тих, хто насправді переймається результатом #ЄвроМайдан -у, а не лише насолоджується самим процесом. Із розмови з паном Феськовим вдалося з’ясувати наступне.

Майдан стоїть уже понад 40 днів, а “неспалимих” (рос. “несгораемых”) результатів так і не вдалося осягнути. Громадські активіст вбачають неабияку загрозу як для себе особисто, так і для громадянського суспільства  і його свобод, у тому, що протест піде на спад раніше, ніж вдасться убезпечити громадянський сектор від репресій, єдиною гарантією чого активісти Майданів по всій країні вбачають відставку чинного уряду та Президента України. Не менше їх непокоять наслідки тих підкилимних домовленостей, що їх було досягнено між усе ще чинним Президентом України Януковичем та Президентом Російської Федерації Владіміром Путіним – вони можуть нести цілком реальну і негайну загрозу суверенітетові України. Тому громадський сектор через мережу організацій, створенням котрих він суб’єктивізується на повному серйозі очікує від опозиції висунення єдиного кандидата в Президента та оголошення рішення 10 січня цього року. У протилежному випадку громадський сектор має намір 12 січня провести Віче й оголосити альтернативного кандидата.