Спільнобачення | Archive for вересня 2013

вересня 2013

журавли

Многие из тех, кто включился в создание Spilno.TV ведут свои, независимые проекты. Один из них, –  режиссёр-документалист Андрей Литвиненко снимает  картину о заповеднике «Аскания-Нова». Часть материала он уже отснял. Получается красивый и трогательный фильм. Мы ему помогаем, чем можем, поскольку не только общественно-значимых, но и просто человечных картин в отечественной документалистике сейчас не много. Если можете, подключайтесь и Вы… Подробней о проекте на страничке Андрея:

https://www.facebook.com/koshkinn?ref=ts&fref=ts

 

 

пистолет

02 жовтня о 14.00 прес-клуб НМПУ, НСЖУ за участі Громадського Інтернет-телебачення СПІЛЬНОБАЧЕННЯ – spilno.tv (вул. Хрещатик 27А, 2-й поверх) проводять теле-дискусію на тему: “Озброюватися? Кому і Навіщо? Громадська ініціатива зі створення закону про зброю”

Гостями прес-клубу будуть голова Української Асоціації власників зброї Георгій Учайкін, голова Української Асоціації співробітників недержавних служб безпеки Сергій Шабовта, президент федерації прикладних стрілецьких видів спорту Сергій Львович, президент стрілецького клубу «Практика» Владислав Збаранський.

Реєстрація на подію тут http://spilnotv.com/rejestratsiya
Конт.тел. +38 (093) 501 27 80

Щорічно МВС звітує про вилучення з незаконного обігу різноманітної вогнепальної зброї. Так, наприклад,  листопаді 2011 МВС повідомило про вилучення 3000 одиниць зброї, до кулеметів та гранатометів включно. Але інформація про те, що сотні тисяч законослухняних громадян – власників легальної зброї в Україні, які отримали її цілком легально, не тільки є її власниками та чомусь не поспішають навипередки використовувати її для злочинних посягань, МВС чомусь не повідомляє.

Також МВС у власних звітах обходить стороною той факт, що в питаннях захисту від злочинних посягань, громадяни практично повністю покладаються на себе. Так на міліцію, у проблемних випадках, покладається не більше 9% українців (опитування 9 травня 2013 року )

Зважаючи на вище зазначене, дуже дивним є той факт, що правила обігу зброї не досі не врегульовано на законодавчому рівні. Для  пересічного громадянина, справжнім «одкровенням» стає те, що це питання нормується не законом і навіть не підзаконним актом, а відомчою інструкцією  – наказом № 622 МВС України від 21 серпня 1998 року. 

Періодично до наказу вносяться зміни, які іноді радикально змінюють правила обігу зброї, однак жодна з 15 спроб законодавчого врегулювання цього питання, за 20 років цих спроб, успіхом так і не закінчилась. (Інформаційна база даних “Законодавство України” офіційного веб-порталу Верховної Ради України )

Відсутність прозорих правил обігу зброї, які враховують не лише бажання функціонерів МВС, ай думку суспільства, призвело до події яка досі не мала прецеденту в нашій країні –громадської ініціативи зі створення закону про зброю.

У цьому зв’язку гостями прес-клубу будуть: голова Української Асоціації власників зброї Георгій Учайкін, голова Української Асоціації співробітників недержавних служб безпеки Сергій Шабовта, президент федерації прикладних стрілецьких видів спорту Сергій Львович, президент стрілецького клубу «Практика», директор юридичної фірми «Збаранський та партнери» Владислав Збаранський.

Цифри и факти. На що ми сьогодні маємо право?

Згідно існуючих нормативних документів, кожен громадянин України, за умови психічного здоров’я, відсутності судимості, та проходження курсів з безпеки поводження зі зброєю, має право придбати: с 18 лет – пневматичну зброю калібру більше 4,5 мм, арбалети, холодну зброю — мечі, кинджали, ножі, а також газовіпістолетита револьвери. С 21 року — вогнепальну мисливську гладко ствольну зброю,  а з 25 років—вогнепальну мисливську нарізну зброю.

Крім того окремі категорії громадян (держслужбовці, журналісти, члени громадських формувань з підтримання правопорядку та захисту державного кордону, та ін.) мають право придбати так звану травматичну зброю (в нормативних документах вона має назву «пристрій для відстрілу гумових куль несмертельної дії»).

Тобто громадянин України сьогодні практично має доступ до длинноствольної вогнепальної зброї. Для мисливства або захисту власного житла цього достатньо, проте громадяни не можуть носити цю зброю при собі.

Право на володіння та носіння короткоствольної нарізної зброї (пістолетів та револьверів) має лише дуже «окрема» категорія наших громадян, до якої за «дивним» збігом обставин належить сила-силенна депутатів та високо посадовців. Ще в 1994 році Верховна Рада прийняла Постанову “Про забезпечення безпеки народних депутатів України та окремих осіб з апарату Верховної Ради України”.

В цьому документі зазначено, що народні депутати, мають право безоплатно отримати від МВС бойові пістолети, чим вони з успіхом і користаються.

Чи багато українців скористалося можливостями з володіння зброєю? За офіційними даними МВС, на руках у громадян легально знаходяться більше 827 тис. одиниць вогнепальної зброї. Крім того українці легально володіють 180 652 одинцями травматичних пістолетів та револьверів. Таким чином українці на законних підставах володіють більше ніж 1 мільоном одиниць вогнепальної  та травматичної зброї. Тобто в кожному багатоквартирному будинку принаймні декілька мешканців є легальними власниками зброї.

Що стосується нелегального обігу зброї, то за оцінками Української асоціації власників зброї, в нашій країні є щонайменше 3,5 млн. одиниць нелегальної зброї.

Щодо потенційного обсягу. Рік тому компанія VOXUkraine провела інтернет-дослідження, намагаючись з’ясувати ставлення українців до зброї:  Біля 50% чоловічої аудиторії повідомили, що застосували би вогнепальну зброю для захисту від злочинців. Серед жінок таких виявилось 30%.

Як зі зброєю в інших країнах? В Швейцарії на 8 млн. населення 4,5 млн. одиниць вогнепальної зброї. В США з кожних 100 чоловік вогнепальну зброю мають 89. У Франції та Норвегії, – кожен 3-й из 10.

При цьому спроба пов’язати можливість легального володіння зброєю, зі сплеском злочинності має зворотній ефект. Виявляється, що там де відмовляються від пістолетів в якості легального засобу оборони для громадян, кількість злочинів із застосуванням нелегальної зброї тільки зростає, до того ж злочинці, в якості засобу нападу, масово застосовують ножі та пляшки.

Ця тенденція характерна для багатьох країн. Наприклад в Великобританії в 97-м намагались заборонити громадянам мати легальну зброю. Як результат – за 7 років зростання тяжких злочинів на 88%

Говорячи про небезпеку пов’язану з дозволом на носіння коротко ствольної зброї в Україні, як аргумент наводиться специфіка пострадянської ментальності. Однак з 1993 по 1995 рр. закон, що передбачає право на придбання та приховане носіння коротко ствольної нарізної зброї був прийнятий колишніми нашими сусідами по СРСР – Литвою, Латвією та Естонією. Результаты, – говорят сами за себя. С момента принятия закона уличная преступность у соседей снизилась на 80%, и на 20% сократились количество убийств. Голоси про те що Прибалтика ніколи не мала радянської ментальності, тому їх приклад нам не доречний, повисають в повітрі, коли в якості прикладу наводиться Молдова, яка прийняла аналогічний закон і отримала аналогічні результати.

Прибічники та противники. В числі прибічників закону, – громадяни, які вже мають зброю, та такі що мають бажання закріпити правила її обігу на законодавчому рівні, громадяни які бажають отримати право на коротко ствольну вогнепальну зброю. Серед представників ділового світу це представники Ассоції українських банків, які вимушені в своїй діяльності користуватися виключно послугами монополіста озброєної охорони – Державної Служби Охорони МВС, представники охоронного бізнесу ну і зрозуміло виробники та продавці.

В якості противників, – структури що апелюють поняттям «незрілості суспільства», но які насправді, намагаються зберегти монопольний контроль над ринком.

Коло питань, які будуть підняті в ході зустрічі:

  • Чи можливе суспільство без зброї. Зброя невід’ємна частина цивілізації
  • Історія питання зброї
    • Невід’ємне право громадянина – Рим, Швейцарія, Фінляндія, Норвегія (зупинка німецького десанту стрілецьким клубом)
    • Замовчувана історія – Україна країна вільних озброєних чоловіків (ополчення Київської Русі, озброєння городян згідно Магдебурзького права, козаки, новітня історія)
  • Світовий досвід обігу зброї
    • Сполучені Штати (справжнє підґрунтя гучних інцидентів з використанням зброї)
    • Ізраїль
    • Швейцарія, Фінляндія, Норвегія – чому в цих країнах найнижчий рівень злочинності
    • Країни колишнього соцтабору, та колишні республіки СРСР: Чехія, Країни Балтії, Молдова
  • Сучасний стан обігу зброї в Україні
    • Обіг зброї вже є – реалії України
    • Відсутність законодавчих – наявність підзаконних актів
    • Короткоствольна нарізна зброя, та її відмінності від травматичної
    • Статистика щодо порушень з обігу зброїв Україні та світі
    • Необізнаність широких верств громадян України в питаннях зброї (правовий та практичний аспект)
  • Хто та чому стримує законодавче врегулювання обігу зброї в Україні
  • Потреби професіоналів-держслужбовців
    • Відсутність нормативної бази
    • Питання підтримання фахового рівня
    • Питання обороноздатності країни
    • Потреби професіоналів-приватників
      • Відсутність повноцінних можливостей
      • Конкуренція – основа якісних послуг (монополія ДСО)

Окрім зустрічі у Прес-клубі, для учасників дискусії буде проведена:

реєстрація на перший безкоштовний семінар із серії семінарів для представників ЗМІ,

присвячений вивченню матеріальної частини зброї, правової бази її обігу та практичним стрільбам під керівництвом досвідчених інструкторів.

пистолет

Зі зброєю в суспільній думці українського суспільства пов’язано цілу низку міфів. Публічне обговорення громадського закону про зброю, окрім звичайно прийняття власне закону, має на меті також розвіяти міфи, які оточують легальний обіг зброї.

Зупинимось на деяких міфах більш докладно.

Міф 1. Громадянин України не готовий до володіння зброєю. Якщо українцям дозволити мати зброю вони перестріляють один одного.

Для багатьох наших співгромадян справжнім сюрпризом стає той факт, що згідно існуючих нормативних документів, кожен громадянин України, за умови психічного здоров’я, відсутності судимості (що засвідчується відповідними документами), та проходження курсів з безпеки поводження зі зброєю, має право придбати практично всі різновиди вогнепальної зброї за виключенням короткоствольної нарізної зброї (пістолетів та револьверів) та зброї що веде вогонь чергами.

Пневматичну зброю громадяни України мають право придбати з 18 річного віку.

Гладкоствольну вогнепальну зброю(за додержання вищезазначених умов)  з 21 річного віку

Нарізну вогнепальну зброю (також за додержання вищезазначених умов) з 25 річного віку

Документом, яким встановлюються правила з обігу зброї в Україні є «Наказ МВС №622 від 21.08.1998»

Крім того окремі категорії громадян (держслужбовці, журналісти, члени громадських формувань з підтримання правопорядку та захисту державного кордону, та ін.) мають право придбати так звану травматичну зброю (в нормативних документах вона має назву «пристрій для відстрілу гумових куль несмертельної дії»).

Також ще одна, ще більш «окрема» категорія наших громадян, до якої за «дивним» збігом обставин належить сила-силенна депутатів та високопосадовців, має право на отримання та носіння наградної короткоствольної вогнепальної зброї (пістолетів та револьверів).

Чи багато українців скористалося можливостями з володіння зброєю? За офіційною статистикою МВС, українці легально володіють 724 000 одиниць гладкоствольної вогнепальної зброї, майже 100 000 одиницями нарізної вогнепальної зброї. Крім того українці легально володіють 180 000 одинцями травматичних пістолетів та револьверів.

Навіть зважаючи на можливість володіння одним власником кількома одиницями легальної зброї, чисельність легально озброєних громадян України сміливо можна вважати таким, що складає десь біля одного мільйона осіб. Якщо прийняти чисельність населення України в 40 мільйонів осіб, то виявиться що кожен 40-й громадянин України вже озброєний цілком легальною зброєю.

Багато це чи мало? Для наочності уявімо звичайну дев’ятиповерхівку на п’ять під’їздів, з чотирма помешканнями на кожному поверсі. Всього помешкань в будинку – 5х9х4=180

Беручи в середньому трьох мешканців на кожне помешкання, розуміємо (180х3=540), що навіть за офіційними даними МВС у кожному подібному будинку мешкає в середньому 10 цілком легально озброєних українців. Тепер спитаємо себе, як часто ми чуємо стрілянину, вчинену нашими легально озброєними сусідами? І невже, навіть під час таких трагічних подій як Врадіївка, в жодного мешканця, який вийшов на вулиці цього міста, не було вдома легально зареєстрованої зброї? Відповідь лежить на поверхні. Легальна зброя стріляє надзвичайно рідко, в преважній більшості випадків лише тоді, коли її власник цілком впевнений у законності своїх дій.

Міф 2. Закон про зброю потрібен ділкам «кривавого» збройного бізнесу, для викачування грошей з кишень довірливих українців.

Інформаційна база даних “Законодавство України” офіційного веб-порталу Верховної Ради України зберігає інформацію про п’ятнадцять спроб ініціювання за період з 1995 року по вересень 2013 року розгляду законопроектів з питання регулювання обігу цивільної вогнепальної зброї, жоден з яких так і не став відповідним Законом.

Чому так склалося? Відповідь знову лежить на поверхні. Кожному більш-менш тверезо мислячому українцю зрозуміло, що інструкцію одного з міністерств (а саме нею регулюється зараз оборот зброї в Україні) можна змінювати, за бажанням, майже не щодня. Інша справа закон, який набув чинності, внесення змін до якого потребує додержання не тільки низки процедур, а й відповідного порозуміння серед різних політичних сил.

Зважаючи на реалії нашого життя, такий інструмент регулювання, як інструкція, дуже зручний ділкам нецивілізованого бізнесу, які можуть гнучко змінювати правила гри на власну користь. Саме відсутність прозорих правил обігу зброї, які враховують не лише бажання функціонерів МВС, ай думку суспільства, призвело до події яка досі не мала прецеденту в нашій країні – громадської ініціативи зі створення громадою закону про зброю.

Міф 3. Країни з великою кількістю легальної зброї, мають великий рівень злочинності.

Для обґрунтування цього міфу почасту наводиться приклад Сполучених Штатів, де біля 90 відсотків населення мають в особистому користуванні легальну вогнепальну зброю (http://en.wikipedia.org/wiki/Number_of_guns_per_capita_by_country). На перший погляд  дійсно, більшість вбивств у США здійснюються за допомогою вогнепальної зброї. Але поверхневе рішення – «приберемо зброю і вбивств стане менше» не призводить до результату. Вбивств тільки більшає, а в якості знарядь на перший план виходять ножі, пляшки та інші «побутові предмети», та звісно нелегальна вогнепальна зброя. На користь цього говорить промовиста статистика за якою наочно видно сплески вбивств в США пов’язані, часто-густо, з обмеженнями легального обігу зброї.

Стан речей у світовому масштабі ще більш промовистий. Порівняння кількості (питомої на кількість населення) легальної зброї та кількості (питомої на кількість населення) вбивств у світі говорить само за себе.

 

 

Communique_20130927

Останнім часом наша команда зіткнулася з хвилею чуток, домислів та коментарів стосовно нашої діяльності. З цього приводу офіційна позиція Спільнобачення наступна:

Ще на самому початку своєї діяльності ми заявили про те, що фінансування нашої організації не буде пов’язане з лобіюванням будь-якої політичної сили або комерційного бренду. Однак, з травня місяця і по сьогоднішній день, ми регулярно отримуємо такі пропозиції. Зрозуміло, ми змушені від них відмовлятися, адже вони суперечать базовим цінностям нашої команди, місії та візії проекту Спільнобачення. І, звичайно, це викликає у невдалих «покупців» негативну реакцію у відповідь. Заборонити цього ми не можемо, витрачати наші ресурси на боротьбу з цим явищем ми також не будемо.
Ми просто інформуємо Вас про графік наших найближчих заходів, для того, щоб Ви могли приєднатися до спільнотворення громадського телебачення.

радио

20.09.13 в рамках ГогольFest “Молодое радио” совместно с BeTV инициировали встречу представителей общественных интернет-медиа.

Тема дискуссии: “Общественные медиа в интернете: конкуренция? выживание? сотрудничество?”

Учасники:
Громадське радіо, Молоде радіо, Канал громадського подкастинґу Cpod.Co, Громадське ТБ, онлайн-телебачення BeTV, інтернет-видання Тexty.org.ua, проект «Спільнобачення»

Відеозапис трансляції

выдубичи

ИНФО-СРЕДА в Арт-кластере Выдубичи. Команда заинтересованных культ-лиц в формате Мind Map попыталась спрогнозировать, – кто, как и почём сможет обжить бетонное наследие Советского Промстроя.

О Выдубичах как об арт-кластере заговорили года три назад. Выкупивший останки бывшего завода металоконструкций Анатолий Юркевич, вбросил стартовые в реконструкцию – инфраструктуру, Влад Троицкий обрисовал возможный формат «центра формирования столичной культ-урбанистической среды», и в этот момент проект как-то забуксовал. Вычерчивают абрис киевского арт-будущего в московской «Стрелке» или нет? Подтягивают к проекту Пермскую гвардию Марата Гельмана или всё это досужие домыслы?  И вообще, насколько креативный класс Киева «дозрел» до врастания в метало-кирпичное наследие советского промстроя?

На прошедшей во время ГогольFest ИНФО-СРЕДЕ, мы решили не просто подискутировать с разработчиками проекта на интересующую многих тему, а попробовать смоделировать возможность взаимовыгодного сотрудничества бизнеса с активным арт-сообществом в формате Мind Map (ассоциати́вная ка́рта).

В «мозгоштурме» приняли участие идеолог проекта – Влад Троицкий.  Алексей Тарасьев и Васо Берулава, – компания City State  управляющая комплексом Выдубичи, участники “семинара личностного развития ГогольFest + 3C”, Член Координационного совета Ассоциации Аспен-Украина Олег Деревянко, и ведущие блока Spilno.DIYA общественного телевидения СПIЛЬНОБАЧЕННЯ.

Пока обрабатываются итоги встречи, – главные прозвучавшие тезисы: во-первых Арт-кластер Выдубичи, – это не просто обсуждаемый концепт, – это бренд и запущенных в ход проект, во-вторых, из всех видов возможной соорганизации арт-арендаторов кластера, самым оптимальным собравшимся видится ассоциативный и ко-воркинговый подход с выработанным сообща концептом, единым представительством, и идеологом в лице Влада. В-третьих, вопросы инфраструктуры (тепло, свет и т.д.) решаемы уже сегодня, и те из нас, кому интересен комплекс, может говорить напрямую с управляющей компанией, – они открыты для предложений.

Что дальше? Первая встреча оказалась интересной, как по формату работы, так и по результатам.  Видеообзор – готовим.  Работа над концептом будет продолжена, и на следующей встрече будут предметно оговариваться: финансовые подходы,  вопросы инфраструктуры и взаимодействие с Муниципалитетом.


 

 

 

 

 

Смотрите спецвыпуск  CПIЛЬНОБАЧЕННЯ на ГогольFest.  О Киевском СТРИТ-АРТ говорят Дмитрий Филатов, Людмила Ничай и Єжи Коноп’є.

стрит-арт

О прошлом, настоящем и будущем Киевского Стрит-арта.

Теледискуссия с участниками визуальной программы ГогольFest Дмитрием Филатовым, Людмилой Ничай а также создателем забавнейших киевских арт-активностей Єжи Коноп’є об изменении общественного арт-сознания от «трёх букв на стене» к восприятию города как к арт-пространства.

Continues…

прес-клуб освіта 

06 вересня о 18.00 в НСЖУ і НМПЖУ на Крещатику 27А відбулося чергове засідання прес-клубу. Цього разу спеціально до Дня знань темою прес-клубу були альтернативні методики освіти в Україні. 

У прес-клубі взяли участь гості: Емілія Воронцова (Інститут інноваційних технологій Міносвіти) – брала участь у розробці програми «Росток»,  Володимир Клюй – директор школи №90 м. Києва, де за системою «Росток» діточки навчаються останні кілька років,  Олександр Чубатенко, який представляв центри з виявлення природних здібностей у дітей і Всеукраїнський рух «ЗАВТРА», Олександр Буров, заступник директора Інституту обдарованої дитини НАПН України

Гості та учасники прес-клубу були одностайні в думці про те, що реформування освіти – одне із головних завдань, з яким Україна, нажаль, так і не змогла впоратися ще з початку 90-х років.

“Основна проблема реформування української освіти полягає в тому, що вона потребує не тільки підвищення якості, але також докорінної зміни спрямованості, – зазначив Олександр Буров  – Це пов`язано із загальною тенденцією у розвитку людства: якщо в XX-му сторіччі людство виробляло, насамперед, матеріальні продукти, то сьогодні, починаючи приблизно з 2005 року, основним продуктом стали знання, а звідси необхідність змін від предметного походу в освіті – до проектного. “.

Емілія Воронцова розповіла журналістам про основні особливості та переваги програми. Починався експеримент із запровадження методики «Росток» в Україні в м. Суми в 1996 році. Сьогодні вже більше ніж 500 шкіл  в Україні працює за цією методикою, з них більш ніж 20 – у Києві.

Специфіка методики «Росток» полягає в тому, що вчителі навчають школярів самостійно здобувати знання в пошуках додаткових матеріалів для знаходження різних варіантів рішень, і не просто поглинати інформацію, але вміти її також аналізувати, переробляти та ефективно використовувати. Одним із основних завдань вчителів за методикою «Росток» є завдання, щоб дітям був цікавим процес навчання й отримання знань.

Основною дисципліною, на якій базується методика «Росток», виступає математика,  а також інші природничі науки, за допомогою яких відбувається навчання дітей самостійного пошуку різних способів вирішення поставленої задачі. Спочатку дітям ставиться питання (проблема, завдання, тощо). Потім відбувається дискусія навколо поставленої проблеми. І тільки після цього учні мають запропонувати своє рішення. Вчителі працюють з учнями на підставі психологічної діагностики кожного учня.

Підручники, розроблені на підставі методики «Росток», є більш цікавими для дітей,  Крім того, їх можна використовувати і як підручник, і як зошит, важать вони (це також має не аби яке значення для перевантаженого шкільного рюкзака) набагато менше, ніж підручники загальноосвітніх шкіл, а коштують дешевше  –  приблизно 18-20 грн.

Нажаль, методику «Росток» поки що розроблено тільки для базової освіти. Старшокласники ще не мають можливості навчатися за цією системою.

На засідання прес-клубу запросили школярку, яка декілька років навчалася за методикою «Росток» в одній з київських шкіл. Дарина розповіла: коли вона перейшла з класу, в якому навчалися за методикою «Росток», до звичайної гімназії,  вона одразу зрозуміла, що з математикою у неї жодних проблем не буде, оскільки багато що з програми 6-го класу, вона вже вивчила у п`ятому. Крім того, дівчинка запевняє, що завдання за звичайною шкільною програмою набагато простіші, проте навчатися за методикою «Росток» більш цікаво.

Володимир Клюй, директор школи №90, яка вже кілька років працює за методикою «Росток», розповів про власний досвід запровадження методики, та про ті позитивні результати, які він останнім часом спостерігає на прикладі учнів школи, яку він очолює: завдяки використанню методики у школярів значно поліпшується пам`ять, вміння приймати самостійні рішення, суттєво підвищується відсоток випускників, які без проблем вступають до найкращих  вищих навчальних закладів країни, учні на 30-50% частіше займають місця на олімпіадах різних рівнів з різних дисциплін, творчих конкурсах, тощо.

Олександр Чубатенко розповів журналістам про діяльність Всеукраїнського руху «ЗАВТРА», який ставить собі за мету допомогти громадянам, насамперед дітям, усвідомити свої бажання, місце в житті кожного індивідуума, виявити хист, який є у кожної дитини, знайти для кожного громадянина певні засоби самореалізації, і, як результат, змінити  в Україні ідеологію споживання на ідеологію творення.

Олександр Чубатенко вважає, що більш ніж двадцять років незалежності України, нажаль, були втрачені для реформування освіти. Сьогодні треба наздоганяти втрачене. Тому одним із основних завдань руху «ЗАВТРА» є справа навчити батьків самостійно виявляти здібності своїх дітей та розвивати їх. Саме тому в рамках руху «ЗАВТРА» вже відкриваються Центри з виявлення природних здібностей у дітей шкільного віку, до яких можуть звернутися батьки зі своїми дітьми. Подібний центр нещодавно було відкрито на благодійні кошти в Солом`янському районі м. Києва. Тестування дітей  в центрах проводиться кваліфікованими психологами та педагогами за сучасними методиками, розробленими Інститутом обдарованої дитини Академії педагогічних наук України.

Тема альтернативної освіти виявилася дуже цікавою для журналістського середовища. Журналісти задавали багато питань гостям прес-клубу. Адже багато з нас водночас є батьками й піклуємося про освіту своїх дітей. Виявилося, що не зважаючи на повільний темп реформ у шкільній та позашкільній освіті, альтернативні методики в Україні працюють і дають певний позитивний ефект для розвитку майбутнього покоління.

валера3

Заради чого варто робити «ще одне телебачення»?

Та хоча б заради того, щоб показати шаблонно вихованим вітчизняним журналістам, настільки різноманітною може бути українська мова в ефірі. Адже з чиєїсь (нелегкої, вочевидь) руки як неписаний стандарт закріпилося буквально двійко-трійко «правильних» стереотипних звучань української у виконанні теле-дикторів чи ведучих, від яких ті відходити чи то бояться, чи то лінуються (бо треба випрацьовувати власний стиль з нуля), чи то й не заохочуються своїми керівниками.

«Обрубаність», штучність звучання та одноманітність стилю, вимови та словникового запасу наших ведучих вже давно «приїлася» глядачеві, її вже обіграно й обсміяно в пародійних шоу та клубах (візьмімо, до прикладу, Зиновія Пипку та Інокентія Беста з «Файна Юкрайна»), однак телеведуча братія, схоже, сидить у настільки глухому танкові, що їй не доходить.

Між тим, носіїв української мови – понад 80 мільйонів у світі, існують десятки й сотні її різновидів, правил милозвучності (про існування котрих диктори іноді навіть здогадуються), як і десятки й сотні різних суб-культур (від професійних, регіональних до молодіжних), звідки можна те різноманіття черпати до безкінечності.

Ми маємо намір (окрім усього іншого) власним прикладом показати, настільки іншим може бути телебачення, зокрема – мова на ньому.