Спільнобачення | Archive for січня 2015

січня 2015

Уряд прийняв рішення про ліквідацію Державної реєстраційної та Державної виконавчої служб, а також про передачу їхніх функцій Мін’юсту. Про це повідомив сайт міністерства.

Таке рішення несе великий позитив: звільнити усіх та потім прийняти на посади лише професійно придатних – це єдиний дієвий шлях.

Разом з тим, переважна більшість українців вже традиційно не йме віри заявам про благії наміри щодо покращення адміністрування. Деморалізуючий приклад маємо у вигляді “нової” ДФСУ.

ДРС та ДВС і без того координувалися Мінюстом, навіть сторінки мали на його ж таки сайті. Додає скептицизму також непохитна твердиня вирощеного Януковичем суддівства, від якого суттєво залежить дієвість зазначених інституцій. Безліч разів фіктивні “реформи” відбувалися в Україні, у тому числі за прем’єрства Яценюка – з ефектом круговороту відомої субстанції в ополонці. То ж судити маємо лише за об’єктивним результатом. Особливо це стосується виконавчої служби, яка до літа цього року мусить той результат продемонструвати гучними майновими справами. Якщо їх не буде, матимемо чергову імітацію, що додасть люті українській громадськості й розчарування – світовій спільноті. А до того – плекаймо надію на краще та пильнуймо.

minj

Если вы не идете в Оперетту, значит, Оперетта придет к вам! 

С такого слогана 17 января в 18.00 на Софиевской площади начался Необыкновенный концерт.  Организаторы мероприятия позиционировали его как “Закрытие главной елки» страны.

Концерт действительно был необыкновенным, потому что проходил в самый разгар зимы на площади, а не в  уютном и одновременно роскошном зале старинного театра Садовского, где сверкают огнями огромные люстры, кресла  – обиты мягким бархатом, а по коридорам чинно не спеша прогуливаются пары в вечерних нарядах.

На Софиевской площади, конечно, не было слышно шелеста длинных платьев и театральных звонков. Зато было много задорного детского смеха, запах жареных колбасок и глинтвейна, аплодисменты и радость от встречи с прекрасным в столь необычных условиях. Многочисленные зрители заняли почти всю площадь. Чтобы не замерзнуть, они выступали кордабалетом для всех вокальных номеров, представленных на великолепной крытой и прекрасно оборудованной сцене.

Для концерта были отобраны лучшие вокальные номера разных жанров: от известных оперных арий до ярких «саундтрэков» из популярных мюзиклов («Призрак Оперы») и кинофильмов («Пятый элемент», «Гладиатор»).

В общем, Национальный академический театр Оперетты и тут оказался «впереди планеты всей»: несмотря на «академизм», не побоялись выступить на площади, как когда-то, в старые добрые времена делали все театры, возвращаясь тем самым к истокам Театра и  тому же неся искусство в «массы».

Возможно, кто-то из присутствующих на Софиевской площади 17 января еще ни разу не был в театре Оперетты, и после этого необыкновенного концерта захочет его посетить, чтобы вновь насладиться прекрасными голосами вокалистов и зажигательной музыкой оперетты.  Или кому из зрителей необычного действа вообще впервые довелось соприкоснуться с феноменом театрального искусства, и теперь он постепенно станет завсегдатаем всех киевских театров.

Таким образом, мероприятие «Закрытие главной елки» в Киеве, благодаря, прежде всего, усилиям Театра Оперетты, прошло на «ура!». При этом напоминаем и киевлянам, и гостям столицы, что веселые зимние праздники, увы, закончились, однако театральный сезон продолжается.  И поскольку 17 января Оперетта пришла к вам сама  – во всей своей красе , теперь она с нетерпением ждет вашего ответного визита.

СМОТРЕТЬ ВИДЕО:

Будівля Ради ЄС у Брюселі

Будівля Ради ЄС у Брюселі

Заява Ради ЄС від 27 січня – підготовка до наступного кола санкцій проти Росії

26 січня Рада ЄС вийшла з офіційною заявою щодо подій останніх вихідних у зоні АТО:

Ми висловлюємо наше занепокоєння погіршенням безпеки та гуманітарного становища на Сході України. Ми засуджуємо убивство цивільних осіб та нерозбірливий обстріл українського міста Маріуполь, що сталося 24 січня 2015р. Повз нашу увагу не пройшли свідчення триваючої та зростаючої підтримки, що їх надає сепаратистам Росія, що фактично робить цю країну відповідальною за те, що відбувається. Ми закликаємо Росію до засудження дій сепаратистів та до виконання Мінських угод.

Ми нагадуємо про висновки Ради Європи від 18 грудня 2014р., де ми зазначали, що «ЄС дотримуватиметься курсу» та що ми «готові вдатися до наступних кроків, якщо виникне така необхідність». З огляду на погіршення ситуації, ми звертаємося до Ради Міністрів Закордонних справ [ЄС] розглянути цю ситуацію на найближчому засіданні та вжити відповідних дій, зокрема – щодо подальших обмежувальних заходів з метою забезпечення якнайшвидшого та повного виконання Мінських угод.

Ми знову розглянемо цю ситуаці на нашій наступній зустрічі.

Якщо очистити комюніке від зворотів та сухості висловлювань, як того вимагає дипломатичний протокол, то нарада Голів держав/урядів (країн-членів ЄС) дає вказівку Раді міністрів закордонних справ якнайшвидше підхопити естафету, щоб пройти усі формальності бюрократичного (як у хорошому, так і негативному сенсі цього слова) ЄС для запровадження наступного рівня санкцій. Розповсюджувачем Заяви значиться речник Президента Ради ЄС Дональда Туска. Вочевидь, у зв’язку з цим же й скликається позачергова нарада голів МЗС ЄС.

Щоправда, є одне «але» – на позавчорашніх парламентських виборах у Греції перемогла радикально-ліва коаліції «Сиріца» (до якої увійшли не лише грецькі соціал-демократи, а й ліваки-популісти, «зелено»-ліві, усіх мастей маоїсти, троцькісти, єврокомуністи та євроскептики). Традиційно, європейських лівих завжди підтримував СРСР, а тепер – Росія, тож слід очікувати на блокування Грецією (хай навіть одноосібне) будь-яких резолюцій ЄС на користь України. Нагадаємо, для прийняття рішень по санкціях необхідна одностайна згода усіх країн-членів ЄС.

MinVody_20150125На знак протесту проти бездіяльності влади та безкарності етнічних злочинців (вірмен), що зарізали російського спецназівця кілька днів тому, мешканці міста Мінеральні Води (Ставропільський край, Росія) перекрили трасу “Кавказ” 25 січня 2015р.
На відео видно, як прибуло все більше поліції, доки вона чисельно не перевищила протестувальників. Зрештою, поліція відтіснила протестувальників, звільнивши проїзд по трасі, та затримано 7 чоловік, дали по 10 діб кожному.

Нагадаємо, що розпочалося все з бійки у місцевому караоке-барі, котру зчинили місцеві етнічні вірменські організовані злочинці – ніби-то на знак помсти за розстріл російським військовим місцевої сім’ї у вірменському Гюмрі, раніше судимий (за напад на циганів) Міхаіл Ґріґорян убив бійця російського спецназу Дмитра Сидоренка.

Загалом, серед населення Мінеральних Вод, більшість з котрого складають слов’яни, давно обурює безкарність місцевих організованих злочинних угруповань, сформованих етнічними вірменами, чеченами, дагестанцями та представниками інших кавказьких національностей. Місцева влада та силовики традиційно “покривають” ОПГ, керуючись, здебільшого, їх грошовою та силовою потужністю, а не національною приналежністю – що додатково налаштовує місцеве (переважно – слов’янське) населення проти російської влади. Як наслідок ігнорування силовиками та владою (котру тут сприймають як ставленників Москви, що допомагають “москвічам” відбирати у місцевих прибутковий бізнес) , наростає протестний потенціал та відцентрові тенденці, себто – прагнення широкої автономії аж до проголошення незалежності слов’янською частиною Північно-Кавказького федерального округу. Додатковим чинником є факт, що населення гірських суб’єктів Округу не сплачує за комунальні послуги, отримує усілякі державні дотації, тобто, фінансово паразитує за рахунок слов’янської його частини – Ставропілля, Кубані (Краснодарський край) та Ростовської області.

Такого висновку можна дійти, проаналізувавши дані, котрі у відкритому доступі публікує Центробанк Росії (ЦБР). Середня щоденна витрата резервів складає 876 млн доларів США, а щорічна – 319 млрд.

Якщо припустити, що витрачатимуться резерви у такому ж темпі (а на це є всі підстави розраховувати, як свідчить аналіз експертів світового рівня), то резерви Кремля мають закінчитися 16 березня 2016р. – якраз на річницю сумнозвісного референдуму про статус Криму, котрий місцеві кримінальні елементи провели під керівництвом, охороною та забезпеченням з Росії.

Сьогоднішня “перемога” Путіна в районі Донецького аеропорту, знущання над полоненими “кіборгами” є повторенням у кращих традиціях Совєтського Союзу “дайош Кієв к годовщинє 7 ноября” – у даному конкретному випадку, ВВХ поставив завдання за будь-яку ціну (а втрати росіян там непомірно “космічні”) взяти Аеропорт і “утерти хахлам носа” якраз на День української Соборності.

Red_Square_Maidan_editЩо ж, святкує той, хто святкує останнім – побачимо, якими “урочистостями” буде “відзначено” річницю приєднання Криму. Враховуючи всю “незбагненність” загадкової російської душі, точні прогнози я б не брався робити, але, на місці Путіна, я б не розраховував на святковий парад його армії не те що у Севастополі, а й навіть у Москві.

 

Таблиці з відповідними розрахунками див. нижче.

Дата Залишок Резервів, млрд $ США Тривалість періоду, днів Зміна залишку за період, млрд $ США
16.01.2015    379,4 7 -6,8
09.01.2015    386,2 7 0
02.01.2015    386,2 7 -2,3
26.12.2014    388,5 7 -10,4
19.12.2014    398,9 7 -15,7
12.12.2014    414,6 7 -1,6
05.12.2014    416,2
Всього: 42 -36,8

 

Середня зміна залишку резервів за …
день: -0,87619048
тиждень: -6,13333333
рік: -319,809524
Прогнозований залишок резервів на кінець 2015р.:  66,3904762
Розрахункова дата, коли резерви закінчаться: 16.03.2016

Пока это очень обычная война. Даже заурядная. Все разговоры о ее гибридности, каком-то запредельном коварстве врага, злом гении ВВХ и инфернальной глупости сепаратистов — не более чем коллективная попытка удержать чувство собственного достоинства на той исключительной высоте, куда его вознес Майдан-победитель.

Тысячи лет подряд были военные хитрости, переодевания, маскировки, в общем, читайте Сунь-цзы.

Нет, все предположения и размышления имеют право на существование так же, как и могут быть оспорены. Может быть, за исключением человеческой глупости, ибо она по определению безгранична. Но попытка формировать из этих предположений и суждений некое здание, прочное обиталище для испуганного рассудка — это даже не замок из песка на берегу моря, а детский куличик на краю лужи.

Люди, пораженные могуществом вулканического извержения и абсолютизирующие это зрелище, не учитывают, что причина этой видимой силы — в слабости места, относительной тонкости земной коры в данном конкретном месте и других сопутствующих факторах, объективно способствовавших выходу магмы. Украина, как и прочие военные вулканы планеты, бездумно подвергла эрозии свою политическую кору. Считанных одиночек, кричавших о приближающейся опасности войны с Россией, мы традиционно считали реакционными мракобесами, которые начитались Михновского и Донцова. Ну ладно. Не все и не мракобесами, и что с того? Мы
издевались над хэштегом “лишьбынебыловойны”, но в то же время не было предела компромиссам, на которые не пошли бы украинские политики за последние двадцать лет… ради чего? Да ради того самого. Мира, сытости, базовых ценностей. И даже бабло здесь вторично, со всем пафосом его распила. Ибо кому оно нужно после того, как твой любимый магазин в мгновение ока превратится в дымящиеся развалины?

Да, задним умом мы все крепки. Причитания из серии “как мы дошли до жизни такой” могли бы справедливо вызвать у читателя в этом месте ироническую улыбку, если бы не одно обстоятельство. В совокупном отношении к вопросам войны и мира — у общества в его критической массе — ничего не изменилось.

Это означает, что мы терпим поражение в этой войне. Оно, может, и будет растянуто во времени лет на пять или десять, размазано тонким, незаметным лидокаиновым слоем по нашим органам чувств, объяснено в жанре “это совсем не то, что вы подумали”. Но при существующем положении дел это случится.

Война отсепарировала самую яростную и непримиримую часть общества и постепенно гасит ее, пережигает в такую себе политическую известь. Я имею в виду современную военную мифологию, годную к употреблению в политических целях. В смысле — подбелить, где надо, на праздники.

Волонтерская прослойка между ними и остальным обществом, с одной стороны, структурируется и упорядочивается — более сотни организаций, не считая патриотов-одиночек. С другой — она тоже истощается. Сдержанные аплодисменты и похвалы власти — они же бесплатны. Волонтеры на это ведутся, ибо живые же люди, женщины преимущественно. Спасибо, говорят, власти, что не убивает, как раньше, а признает и хвалит. Благодетели, в общем.

Купил одним то, другим это, третьим с себя снял, и все. А четвертый из плена вернулся, и что, откажешь ему? Да кожу снимешь, лишь бы его согреть.

Между яростными и волонтерами тем временем толстеет прослойка либеральной украинской бюрократии. Лучшее из худшего? Возможно, но “других писателей у меня для вас нет”, как говаривал один тиран. Природа власти по определению бюрократична, в этом ничего самого по себе скверного нет, лишь с той разницей, что в эффективных сообществах бюрократ узко функционален. Сильно ограничен в правах публично умничать, а обязан лишь сидеть и эффективно починять примус, за что его закон и охраняет, как “животное древнее и неприкосновенное”.

Наш бюрократ изначально “угодовець”, соглашатель. Поскольку эта порода, как пекинес, искусственно выведена путем политического скрещивания разных приспособленцев. У них не может быть ни бойцовского характера, ни прочих охранно-сторожевых свойств, которых от них настоятельно требует тоже не бог весть какое воинственное украинское общество, слыша усиливающийся вой кремлевской стаи.

Эта прослойка толстеет не потому, что она становится зажиточнее и ворует, как “папередники”. Она в целом-то реально чуть получше в сравнении с прошлым адским адом. Но этот новый, стремительно формирующийся класс рекрутирует в себя и поглощает часть волонтерства, переваривая без остатка часть просто образованных и задающих неудобные вопросы людей и так далее. Это естественным образом образовавшийся социальный лифт, пусть даже он грузовой. Пусть даже вообще не лифт, а подъемник.

Проблема в том, что он дальше никого никуда не везет.

Война воюется себе отдельно, политики с облегчением предпочитают унижение войне.

И вот только мы с вами получаем и унижение, и войну одновременно.

Унижение — потому что для самолюбивого национального характера свойственно постоянно очаровываться на ровном или не очень ровном месте. А разочарования приписывать внешним злобным силам.

В Сирии за три года погибло более 130 тысяч человек, и ООН просто отказалась дальше считать. По тем же, кстати, причинам. Если ты констатируешь глобальную катастрофу, с которой не в состоянии справиться, то вся твоя предыдущая деятельность — глупое и бессмысленное очковтирательство.

В Нигерии группировка “Боко Харам” в начале года за три дня убила 2000 людей в одном лишь городе Бага.

Число жертв вируса Эбола в мире превысило восемь тысяч человек.

В американских теленовостях — 40-минутный прямой репортах о рабочих, застрявших на стене небоскреба в строительной люльке. Об Украине в этом же выпуске — секунд сорок.

Это к вопросу о масштабе. Не будем льстить себе — мы одиноки не только потому, что злобный Кремль, как крошка Цахес, ежеминутно отпихивает нас от сочной груди матери-Европы, а потому, что у людей в мире есть свои беды. Меряться ими нельзя, но принимать во внимание можно и нужно.

У нас пока — локальный военный конфликт.

Мы имеем дело с марионеточным режимом в нескольких районах двух областей. Их кукловоды сидят в Кремле. Тем сепаратистам, до кого в итоге дошло, что их всех развели как лохов, кукловоды быстро обрезают ниточки и складывают в деревянные ящики.

Есть основания полагать, что это наконец все-таки превратится в настоящую освободительную войну.

И в то же время — у нас тотальная война. На всей территории Украины, без исключения. Диверсионная, разведывательная, террористическая, информационная.

Это война не армий, а политических наций, что бы там ни пели испуганные либералы. За ними оккупант придет первыми, если что. Легкая добыча.

Следовательно, в целях победы необходимы, с одной стороны, мобилизация всех ресурсов, с другой — всестороннее воздействие на враждебную нацию (включая такие методы, как пропаганда, террор и т. д.) с целью сломить ее дух и достичь, чтобы она потребовала от своего правительства прекращения сопротивления.

Общество как бы готово к этой мобилизации, но только в целях победы, а не карьерного роста новых политиков и мутного международного разводняка, выдаваемого за высокую политику. Так однажды на презентации мутность одного из сортов коллекционного виски демонстраторы невозмутимо объясняли специальными технологиями для достижения особого букета. Но на пьянке после презентации признались, что просто бочку забыли помыть.

Тотальная война происходит повсеместно и ежеминутно, в ней нет тыла, сражения в высоких кабинетах не менее драматичны. Мы знаем, что там есть свои предатели, но необходимо также знать, что там есть и наши герои.

Соединение яростных фронтовиков с волонтерами — это серьезная угроза для Кремля, потому что такому движению нет аналогов, и разлагать его нужно долго и поштучно. Что уже делается, но время поджимает, скоро весна. Серьезная, но не смертельная угроза.

Смертельно для кремлевских кукловодов осознание всеми нами этой войны как тотальной. Всеобщей. Готовность к ней вовсе не означает физических разрушений. Напротив — враг понимает, что наличие таких разрушений не просто обессмысливает его действия, но и обрекает на поражение, потому что тогда никаких волн мобилизации объявлять будет не нужно. Добежали с деревянными палками до Кабмина — добежим и с топорами до Кремля, еще и толкаться будем.

Наличие локального военного конфликта при том, что граждане сами себе в головах объявляют военное положение и ведут себя соответственно, то есть дисциплинированно, слаженно, безжалостно к врагу и брезгливо-снисходительно к дуракам — это и есть тотальная война.

В пылких разговорах о военном положении у нас в большинстве случаев доминирует тема наказаний через расстрел, но нигде еще не встречалась готовность вставать в пять утра и работать в три смены. Нет, мол, вы сначала всех плохих начальников поубивайте и пересажайте, а потом уж мы подтянемся. Или: вот придут с фронта (из плена, из НАТО — нужное подчеркнуть) — они им покажут.

Да не нужны вы такие. Военное положение не предполагает массовости, полемики, партийности и прочей штатской хрени. А четкого выполнения своих обязанностей, согласно штатному расписанию. Можете вводить его прямо сейчас у себя дома или на работе. Ах, это вызывает у вас улыбку? Тогда не стойте на пути.

Но здесь есть противоход социальных тенденций. Есть усталость от войны, унылое привыкание к ней. Адреналин тоже когда-то кончается, и это довольно печально. Приходит понимание того, что герой — не врожденное качество или пожизненный статус, а лишь достойное поведение применительно к обстоятельствам.

А вот выдержка, хладнокровие, знания, опыт, принципиальность — этому нужно учиться и приобретать.

Отдельной строкой следовало бы вспомнить пресловутое “не нужно выносить сор из избы”, дескать, этим воспользуется враг. Наш враг, собственно говоря, и происшедший из этих самых изб, может хоть задохнуться в своем соре, что он с успехом и делает.

Мы — нация чистоплотная и хозяйственная. Постоянное выметание мелкого политического, военного и околовоенного сора — это нормальная гигиена помещения, уборка общего украинского дома. Снимание балаклав с одних талантливых командоров нужно вовсе не для того, чтобы их тут же многозначительно напяливали другие. Не менее талантливые. Война ничего никому не спишет.

Все равно отвечать придется каждому, хоть перед детьми, хоть перед Богом.

Поэтому пока улыбаемся и машем гранатами. Чтобы если что, то как в анекдоте — два раза не вставать.

“Брат” уже не у ворот. Он во дворе.

Пока еще — во дворе.

автор – Олег Покальчук

источник – Зеркало недели

Учасники команди Спільнобачення, намагаються проаналізувати ситуацію, яка з весни 2014 року розкручується навколо ДП Укрспирт.

15 січня 2015 Верховна Рада відклала ініціативу Кабміну про приватизацію ДП Украспирт. Проект Закону відправили на доопрацювання в Кабмін.

СПИРТОВІ ХОРОВОДИ

Дещо про «танці», що відбувалися навколо ДП протягом 2013-2014 років.

В процесі моніторингу ситуації ми надавали перевагу тематичним матеріалам, які спираються на пряму мову. Тобто це персоніфіковане першоджерело, а не інформація перетлумачена кимось.

Загальновідомо, що на початок 2014 року, ДП Укрспирт контролювався так званою «Сім’єю». Нагадаємо, попередній януковицький Кабмін у пиці в особі екс-агроміністра Присяжнюка, мали на меті приватизувати Укрспирт. Тобто юридично закріпити фактичне рейдерське захоплення.

Наприкінці 2012 року ситуація на ринку виробництва алкогольної продукції зайшла у глухий кут.

укрспирт2

Читайте: Из-за нехватки спирта в Украине может приостановиться винопроизводство

 

 

 

 

ЕКСЦЕС РИНКУ 2012

Навіть дійшло і до дещо курйозного скандалу:

– роздрібні мережі за підсумками кінця 2012 маркетингового року відрапортували, що загальний обсяг реалізації алкогольної продукції впав лише на кілька відсотків,

– а виробники алкоголю звітували падіння обсягів виробництва на десятки відсотків.

Питання: що за продукція була реалізована рітейлерами, якщо офіційно промисловці її не виробляли? Як взагалі так можливо, в категоріі підакцизних товарів, при тому, що на кожному спиртзаводі є податковий пост?

«Скринька» відкривалася просто. Під кураторством Сашка-Стоматолога «Укрспирт» продукцію виробляв та спирт імпортував, але майже половина прибутку з обсягу реалізації йшла прямо в кишеню «Сім’ї»… У виробників вибір був не надто багатий: або «робиш, що я кажу, або закривайся, бо спирту не отримаєш». Тобто, або рабство, або стаття, або помри… У виноробній галузі це привело до наслідків, близьких до катастрофічних.

Замість акцизних марок, клеїлася дуже подіблна до них “реклама”, звісно ж їх виробляв Поліграфкомбінат “Україна”…

6 листопада 2014 року на 5 каналі відбувся ефір програми «Особливий погляд», спікером якої був нині екс-міністр міністерства Агрополітики Ігор Швайка, експерти ринку та представники профільних Асоціацій.  Нижче – посилання на відео. І дуже рекомендуємо його переглянути. Це всього лише 15 хвилин.

5 канал. “Особливий погляд” – ДП Укрспирт

До уваги читачів «Спільнобачення» ми пропонуємо конспективно відтекстовану версію цієї програми.

СТАН ВІРОБНИЦТВА

Ситуація, що склалася на весну 2014 року:
В структурі Укрспирту 78 заводів
через нелегальній обіг спирту держскарбниця втрачала 10 млрд. грн.

2013. Із 78 заводів: 10 – працювали, 5 – ліквідовані, 34 – на стадії ліквідації.
Галузь готували до роздержавлення, приватизації Сім’єю. Це крім того, що галузь і так повністю контролювалася Сім’єю
галузь – у штучній кризі (екс-міністр АПК Присяжнюк, зараз в розшуку, екс-директор – теж зараз в розшуку  по статях “в особливо великих розмірах”).

 

ПІСЛЯ ЗМІНИ КЕРІВНИЦТВА
Станом на травень 2014 – працювало лише 7 заводів
Зараз працює вже 27 заводів

Виплата дивідендів:
2013 – 4 млн. грн
2014 – 44 млн. грн

При новому керівництві, зокрема агро-міністра Ігоря Швайки, продукцію вивели із тіні, перекрили “схеми”,  що дало у 6 разів збільшити відрахування у бюджет.

Чистий прибуток Укрспирту:
1 квартал 2014 (при януковському керівництві) – 7 млн. грн.
3 квартал 2014 – 49 млн. грн.
4 квартал 2014 (прогноз – 149 млн. грн.) Для порівняння із аналогічним періодом попереднього року – за 4 кв. 2013 року – 26 млн. грн.

Відрахування до держбюджету 2014 році – збільшені від 2 млн. грн. до 15 млн. грн.
Експорт етилового спирту зріс у 2,5 рази до 825 000 дал.
Укладено 8 нових міжнародних контрактів.
Вартість сировини зросла, проте собівартість спирту знижена на 8,6%.

Рентабельність виробництва спирту  15%, але Укрспирт планує збільшувати рентабельність за рахунок:
виробництва біоетанолу на тих самих заводах;
товарів хімпромисловості, (в т.ч. виробництво омивачів для скла);
вже розроблені проекти 2 заводів, які будуть виробляти оцет;
ще 2 заводи – виробництво автомобільних омивачів (нині ії завозять із Польші, Чехії та РФ).

Кабмін Яценюка вважає, що Укрспирт потрібно приватизувати, як інші компанії, які є предметом корупції, а не розвитку України.

укрспирт 3Швайка пропонує, як варіант – держпідпріємство може бути публічним акціонерним товариством. Справа в тому, що галузь має не тільки лікеро-горілчану промисловість, але ще більше заводів, які треба перезапускати.

Не можна віддавати в приватні руки системні галузі такі як, тютюнова, національні мережі зв’язку (Укртелеком), спиртова – це значна частка стабільного надходження в бюджет і наповнення соціальних статей.

Виробництво спирту має бути контрольованим саме державою, у тому числі з точки зору здоров’я нації – харчові напої, косметика, медикаменти…

Як мають намір модернізувати підприємства – через створення акціонерних товариств.
В держави – контрольний / блокуючий пакет.

Перед приватизацією, якщо таку робити, згідно закону  держава має погасити 2 млрд. грн. боргів Укрспирту…

63 млн. грн – охорона та підтримка в належному технічному стані заводів, які простоювали.
20 млн. грн – заборгованість по міжнародних договорах (Укрспирт за попередній період програв 14 судів).
1,2 млрд. грн. – борг перед кредиторами (за даними аналітиків видання «Дзеркало Тижня»).

биоэтанолБІОЕТАНОЛ

Принципово біоетанол виробляють з відходів цукрової промисловості – меляса, цукрова тростина, та зернових – кукурудзи, ячміню, пшениці.

На заводах Укрспирту виробляють:

60% харчового спирту

20% технічного спирту

Колись Хороськівський завод на  Тернопіллі випускав тільки технічний спирт. 4 роки тому, почали виробляти біоетанол. Всього за цей рік виробництво збільшили в 7 разів. Аграрний регіон надав можливість налагодити виробництво по замкненому циклу “поле-завод-поле”.

Виробництво біоетанолу в Україні:

потенційно можуть працювати 16 спиртових заводів, але на сьогодні всі стоять.

За прогнозними даними вони можуть виробити 200 000 тонн пального на рік –

це майже місячна норма споживання бензину країною в місяць, який купується за валюту.

Загальне споживання бензину – близько 300 000 тон в місяць.

ФІСКАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

Квітень 2014 – фіскальна служба паралізувала роботу всіх заводів Укрспирту.
Фіскальна служба кваліфікувала біоетанол – як підакцизний харчовий товар, хоча біоетанол – не алкогольний і не харчовий продукт і є окремі підзаконні акти, які звільняють цей продукт від акцизу.

Попередня влада використовувала цю схему для виробництва необлікованого спирту. І на сьогодні вважають, що виробництво біоетанолу це таке прикриття для виробництва необлікованого спирту і ніщо інше.

Через те зараз склади забиті продукцією біоетанолу.
Фіскальна служба ніби розуміє, що неправа, але стоїть на своєму.
Укрспирт, який виробляв на окремих заводах біоетанол, як не підакцизний продукт, опинився у патовій ситуації, бо якщо накласти на нього акциз – він стає збитковим, а продати його як спирт вже неможливо, бо у біоетанол для денатурації в процесі виробництва додається бензин. Вихід один –  впровадити систематичний контроль на усьому ланцюгу виробництва, транспортування і виготовлення біопалива. І воно того не просто варте – це державна справа національного масштабу, бо ми отримуємо ряд дуже важливих переваг.

Хоча зараз на кожному підприємстві є податковий пост, Укрспирт отримав в 2014 році 900 млн грн штрафів.

Ремарка від автора:
Від середини літа 2014 і до сьогодні – кількість публікацій про Укрспирт нарощується.
Складається враження, що й якесь лоббі формує у сприйнятті суспільства певну тезу, що Укрспирт має бути приватизований, але резонів майже не наводиться… на відміну від представників Укрспирту, які наводять фактичні дані та конкретні пропозиції.

Якщо подивитися на поточні цифри та потенційні можливості Укрспирту, неозброєним оком видно, що вони можуть скласти приватному бізнесу досить значну конкуренцію. В тому числі на ринку бензину.

Але через “бої” навколо Укрспирту – реальна конкуренція чи смикАння ринку біоетанолу у найближчий час бачаться досить примарними або… Якщо Укрспирт будет приватизований та розтащений по “дочках” із земельними та іншими активами, то ринок може стати досить хижим…

Особисто я поки не розумію навіщо приватизувати бюджетоформуючі галузі. І заяви Яценюка про його намір приватизувати та віддати у приватні руки Турбоатом, Укрспирт, порти тощо… виглядають дещо недолуго… якщо не більше.

Відсилання до досвіду Грузії для мене не досить переконливі. Невелика країні із населенням близько 4,5 млн. (як у Київської агломерації), яка має ну зовсім іншу структуру економіки…

СТАНОМ НА ПОЧАТОК 2015 РОКУ

Вчора Верховна Рада відклала приватизацію Укрспирту. Проект закону про перелік об’єктів державного права, що не підлягають приватизації – відправлений на доопрацювання. За таке рішення проголосувало 233 депутати.

Дійсно, поки що питань більше ніж відповідей. Запрошуємо експертів до дискусії.

UPD: Поки верстався цей матеріал, на сайті Державної фікскальної служби з’явилося повідомленния про оголошення в розшук Михайла Лабутіна, який до кінця минулого року займав посаду генерального директора Укрспирту.
Як повідомляє ДФС, його підозрюють в «ухиленні від сплати податків та розтраті державних коштів». Бухгалтера підприємства теж об’явлено в розшук.
За інформацією порталу Лівий Берег: Лабутіна підозрюють в ухиленні від сплати ПДВ на суму 172,5 млн. та розтраті 28,8 млн. Нагадаємо, у перші дні роботи Михайла Лабутіна податківці нарахували підприємству штрафи за попередній період (коли фактично керував Укрспиртом Саша-Стоматолог), і до кінця 2014 року сума штрафів сягнула близько 900 млн грн.

Конфлікт між Укрспиртом та ДСФ активно почав розвиватися на початку липня 2014-го. ДФС вважає, що під виглядом відходів спиртового виробництва, на підприємства Харковької, Київської та Чернівецької областей продавався етиловий підакцизний спирт. Крім того, ДФС звинуватило Укрспирт в тому, що вони “віслючою сечею бензин розводять”, тобто замість біоетанолу постачали на АЗС неякісний сурогат, а біоетанол “сплавили на ліву горілку”. І все це в досить великих обсягах. Це стало підставою для відкриття 7 кримінальних впроваджень.
Держпідприємство Укрспирт ці звинувачення відкидає, стверджуючи, що співробітники ДФС навіть не взяли проби для проведення аналізу заарештованої продукції, тобто не мають результатів експертиз.

Незрозуміло як можливо провернути такі оборудки, якщо на кожному підприємстві є податковий пост самої ж Державної фіскальнох служби і представник СБУ?

фото – скріни із відео

5 канал. “Особливий погляд” – ДП Укрспирт
15 хвилин 06.11.2014
Відео: https://www.youtube.com/watch?v=IIYqBRFOvZo

Олександра Толмачова

Naftogaz_DividendsСаме такий коментар народжується у мене після прочитання наступного посту Сергія Лещенка: НАК “Нафтогаз України”, котрий упродовж всієї історії свого існування був дотаційним, зобов’язують сплатити дивіденди за 2011-2013рр. Це можна було б сприйняти за вишукану форму передноворічного розіграшу, якби відповідну суму – а це 1 млрд 799 млн гривень, – всерйоз не вписали у дохідну частину бюджету.

Підспудно виникає бажання підтримати лінію сарказму й далі, спитавши “чому так мало? Дайош, панімаєш, по 2 млрд грн – За кожен рік!”:

Для тих, у кого не відображатиметься вставка з Фейсбуку, супроводжувальний текст Лещенка був такий:

Минуло вісім діб після того, як парламент “всліпу” проголосував за бюджет на 2015 рік. Головна складова бюджету – остання версія додатків, і особливо додаток №3 з розподілом коштів серед головних розпорядників – досі невідомі нікому. На сайті Верховної Ради закон про бюджет з’явився лише у понеділок, 5 січня. Без додатків, які все ще “готуються до введення”. Я, наприклад, досі не знаю, скільки в останній версії передбачено для Національного антикорупційного бюро та Нацагентства запобігання корупції. Тому, коли ви читаєте черговий коментар Яценюка або когось із депутатів, що бюджет був у всіх на руках – знайте, що це неправда. Бюджету немає досі.

Не виключено, що старий-новий прем’єр Яценюк у такий спосіб перевіряє пильність громадськості. І точно – що така “липова” стаття у дохідній частині бюджету не одна…

Yatseniuk_YareskoСадовий пробує «потролювати» Яценюка через «24-й канал» – причому, сама по собі стаття не містить жодних закидів – суха констатація урядового фрагменту трудової біографії Яценюка (з 2001р.). Більше натяків містить відео, котре є хрестоматійним прикладом невербальної комунікації – містить добірку найменш «зграбних» реплік Сєні-кроліка.
Sadovyi_vs_Yatseniuk_01Вочевидь, збіг, але на ту статтю я потрапив з банеру, котрий містив підряд два (треба, щоб redtram навчився краще тасувати банери J ) посилання на матеріали про Арсенія Петровича (див. фото банера) – друге посилання містило вже геть відверте й не надто високопробне кепкування, причому, не лише з уряду (зокрема, там був персонаж на ймення Ваврилюк – симбіоз Абромавічюса та «козака» Гарвилюка). Кому належить «ЖКГ портал», що опублікував цей фейлетон – невідомо: whois повністю анонімізовано, далі Volia colocation не йде, а фейси блоґерів цього ресурсу мені ні про що не мовлять. З тих, хто нічим поки що не заслужив, щоб його тролили, там була мінфін Яресько.

Щось не те коїться в Королівстві данському – члени урядової «коаліції реформ» тихенько тролять один одного, вочевидь.

Кілька днів тому натрапив на «середньопробну» джинсу проти Яаніки Меріло – між іншим, у найбільшій (і найбільш) україномовній газеті «Експрес». Намагання з’ясувати, чиє це замовлення, наразилися на зустрічну образу і виправдання «це не ми одні надрукували».

Повернімося до першого матеріалу – раз уже беретеся за Яценюка (котрого вже ненавидить практично увесь український дрібно- й середньо-підприємницький клас), то навіщо ставити нижню межу в 2001р.? Давайте вже розкажемо (а якщо не знаємо – то принаймні, риторично поцікавимося), як рапто Яценюк з політичного «nobody» раптом різко опиняється на посаді віце-прем’єра АРК? Чому «опускаємо» авалівський відтинок його карколомної кар’єри (де його знали й величали, здебільшого, як «Сєня-прОцент», наголос на «О»)? Вочевидь, це така собі «затравка», заспів – з метою чи то «розтягти» перегляди на подовше, чи то натякнути «провідному партнерові» по «коаліції реформ», що потрібно «більше прислуатися» до «міноритарних» партнерів, абощо…

Щодо Яресько і Меріло (а також інших, іноземців у уряді) – вочевидь, робиться намагання створити враження, що всі «варяги» у цьому уряді такі ж «гнилі», як і сам Яценюк та Порошенко.

Однак, Яресько має гарну репутацію у вельми широких колах, у т.ч. й за кордоном – подібні намагання створити їй негативний імідж спрацюють лише на широку необізнану українську аудиторію (і, на жаль, це може мати наслідки для внутрішньої політики).

Щодо Яаніки – вона вже звикла, до упередженого ставлення через її «модельну» зовнішність і не ображається. Якщо з Яресько я особисто не знайомий, то щодо п.Меріло мені дещо відомо про її «творчі плани» та мету знаходження в цьому уряді.

З одного боку, я поділяю скептицизм обізнаної з «послужним списком» нинішніх перших осіб держави частини громадського сектору: цей уряд – «цукерка» для Заходу, щоб отримати життєво необхідне для подовження їхнього правління фінансування від МВФ та уникнути дефолту, щоб якнайдовше продовжувати знімати ренту з успадкованих (і досі не ліквідованих, а частково – свого часу ними ж і створених) ще від попереднього режиму схем. Певен, дехто з «варягів» цілком свідомий цієї «неоднозначності». Відтак, їхнє погодження на перебування в цьому уряді може мати наступні цілі:

А) долучення до ренто-збиральних схем, та,або…

Б) можливість поставити у своїй CV престижний рядок «працював у реформаторському уряді порятунку України» (як показує досвід, більшість так і не збагне, чи ж ця праця принесла результат);

Або ж –

В) Попри все, намагатися виконати свою роботу і реформувати бодай якусь частину нашої заскарузлої державної машини, лишивши менше шпарин та можливостей для «послідовників культу золотого батона» відродитися у колишній красі.

У світлі триваючої війни та поки що позитивного (на відміну від Януковича) іміджу перших осіб держави за кордоном, а також неготовності повноцінної народної альтернативи нинішній коаліції, варіант В) виглядає найбільш патріотичним та конструктивним – вже зараз мені все більше починає здаватися, що і неможливо, і нерозумно демонтувати «за раз» стару державну систему, тож болісне, прикре і, почасти, не визнаване реформування її поступово, окремими доступними для нас фрагментами – єдине, що нам наразі лишається. І декотрі «варяги» нам ще неабияк згодяться у цьому. Зокрема, естонка Меріло (котрій автор “джинси”, мимоволі, уже й підібрав український варіант прізвища – “Мірило” :) ), окрім обізнаності з темою впровадження електронного врядування, має пряму мотивацію покращити цю частину нашого держапарату – оскільки усе, що робить українську державу ефективнішою, є прямою чи непрямою «інвестицією» в укріплення естонської безпеки та суверенітету, бо ми маємо спільного ворога – Путінську Росію.

 

портников

За несколько дней до возможной встречи руководителей Германии, Франции, Украины и России в Астане в так называемом “нормандском формате” становится все очевиднее, что никаких реальных результатов достичь на ней не удастся – прежде всего потому, что стороны совершенно по-разному оценивают собственное положение и намерение друг друга.

Запад по каким-то совершенно непонятным причинам – впрочем, понятным, нормальным людям свойственно думать о других в схожих категориях – считает, что Владимир Путин уже понял, насколько губительны для России, его политического режима и для него лично европейские и американские санкции. В условиях понижающихся цен на нефть ограничение возможностей кредитования может добить российскую экономику. Именно поэтому от санкций нужно избавляться – по крайней мере, Олланд или Меркель избавились бы на месте Путина. Именно поэтому Олланд заявляет, что если будет достигнут прогресс относительно урегулирования ситуации на востоке Украины, то западные санкции могут быть отменены – а если не будет прогресса, то не будет и отмены санкций. Меркель добавляет, что отмена санкций может происходить параллельно с улучшением ситуации. Уйдут с Донбасса – будет отменен “донецкий пакет”, ну а когда освободят Крым – тогда и вовсе санкции отменят, хотя сама канцлер в это не верит.

Теперь как понимают это в Москве.

Поэтому когда Олланд говорит об отмене санкций, в Москве слышат только первую часть его заявления и пропускают мимо ушей вторую. И убеждают себя, что “антироссийский фронт” прорван и Франция не сегодня, так завтра раскается, отдаст “Мистрали” и вообще вступит в Евразийский союз. Когда Меркель говорит о возможной процедуре отмены санкций, в Кремле это понимают как призыв к постепенной капитуляции: вот, как только “сдадим” Донбасс, “западники” продолжат нажимать по Крыму. Так что – ни шагу назад, иначе затопчут.

Поэтому для Путина самое главное сейчас – не отступать. Именно так он воспринимает рецепт собственного политического выживания. И сколько бы Олланд и Меркель не убеждали его, что в результате такого “выживания” шатающееся здания российской экономики обрушится просто на голову кремлевского небожителя, он им нипочем не поверит. А поэтому будет пытаться водить за нос до последнего, стараясь добиться отмены санкций без каких-либо реальных действий с собственной стороны. Именно поэтому в Астане – даже если Олланд, Меркель, Порошенко и Путин туда прилетят – ничего не произойдет.

Это, кажется, понял уже и Назарбаев, тоже решивший, что экономическая ситуация в России подтолкнет Путина к урегулированию кризиса – и столкнувшийся со стеной неадекватности. И теперь Назарбаев просто пытается конвертировать свой новый статус посредника и примирителя не столько для решения украинской ситуации, сколько для предупреждения казахстанской.

Это и есть ответ на вопрос, что может произойти или не произойти в Астане: невозможно спастись вместе с Путиным, договорившись с ним и рассчитывая на его здравый смысл. Спастись можно, только если Путина не будет – а не в случае если он “что-то” поймет и изменит политику. И вслед за Назарбаевым эту истину придется понять и тем западным политикам, кто уповает на здравомыслие российского президента, и тем, кто уверяет, что санкции рассчитаны вовсе не на крах Российского государства, а на взаимопонимание с ним.

Просто нам всем нужно перестать лгать самим себе.

Виталий Портников

по материалам – Левый Берег