Спільнобачення | Archive for Євромайдан | Page 2

Євромайдан

Донецька міська рада сьогодні, 2 грудня , ухвалила рішення “Про звернення депутатів”. Депутати заявили про свою стривоженості і неприйнятність розгону мирної акції протесту на Євромайдане в центрі Києва, повідомляють “Новости Донбасса”.

“Ми підтримуємо обурення людей, які виступили проти порушення права на мирні зібрання”, – йдеться у зверненні депутатів.

Разом з тим у Донецькій міськраді вважають “неприпустимим блокування і дестабілізацію роботи органів державної влади та місцевого самоврядування”.

При тому, у зверненні депутати Донецька продовжують дотримуватися антиєвропейського напрямку, підтримуючи уряд Азарова, схвалюючи його рішення щодо припинення євроінтеграції.

Депутати закликали вирішувати виниклі проблеми, зокрема з приводу Євромайдана, шляхом діалогу.

Дане звернення за основу одноголосно підтримали 64 депутати .

Нагадаємо, сьогодні Верховна Рада АРК на позачерговому пленарному засіданні прийняла звернення до Президента України Віктору Януковичу, в якому закликає вжити всіх доступних заходів для відновлення громадського порядку, не роздімуючи, якщо цього вимагатиме ситуація, над введенням надзвичайного стану.

La Reppublica 01/12/2013 Ucraina, ancora proteste e tensioni. Ianukovich: “Farò possibile per avvicinare il Paese alla Ue” У той час, коли лунають слова президента “Я зроблю все, щоб наблизити Україну до ЄС”, на площах Києва та інших міст тисячі протестують проти відмови підписання угоди про асоціацію.

La Stampa 01/12/2013 Ianukovich: avvicinerò il Paese all’Ue. Ma in Ucraina la protesta continua Адміністраційний суд Києва заборонив проведення демонстрацій у багатьох центрально розтрашованих точках міста, у тому числі на Майдані. Попри це, протест продовжується на площі Св. Михайла, де зібралися тисячі мітингувальників. А організована процесія разом з опозицією рушить з парку Тараса Шевченка.

La Stampa 30/11/2013 Ucraina, la polizia carica i manifestanti. Timoshenko: “Abbattere il regime” Кийки та сльозогінний газ. Десятки поранених, можливо, сто, і принаймні 35 арештованих. У Києві вночі поліція застосувала залізний кулак для розгону демонстрантів на проєсівському Майдані.

Акт насилля викликав осуд з боку міжнародної громадськості, починаючи з США та ЄС. Крім того, опозиція та її ув”язнений лідер Юлія Тимошенко, що вже шостий день голодує “на знак солідарності з маніфестуючими”, закликали українців продовжувати протест “поки режим при владі не буде скинуто”.

Прем”єр Микола Азаров “глибоко стурбований та обурений” тим, що сталося, однак на уряд спадає шквал критики: від громадянського суспільства, опозиції, релігійних лідерів і навіть від того, хто не є прихильником євроінтеграції, як путінський доктор Віктор Медведчук, що обклеїв Київ антиєсівськими листівками.

Але, мабуть, найтяжчий удар Януковичеві і його клану могли б завдати на міжнародному рівні, де насильство засудив комісар ЄС з питань розширення Штефан Фюле і головний дипломат ЄС Кетрін Ештон, а також уряди США, Великобританії, Польщі, Швеції та Латвії.

Крім того, лідери української опозиції зустрілися з послами «деяких країн ЄС”, щоб обговорити ситуацію, а тим часом продовжується збір підписів під петицією до США щодо впровадження індивідуальних санкцій для Януковича і членів уряду: вже зібрано понад 85 000 підписів.

La Stampa 29/11/2013 Ucraina, niente accordo con l’Ue. A Kiev continua la protesta Вони продовжують до самого вечора, кидаючи виклик пронизливому холоду, і “погані новини” прибувають з Вільнюса. Тисячі осіб протестують до пізнього вечора в Києві на центральній площі Майдан з метою підтримки інтеграції України з ЄС.

Голова дипломатії ЄС Кетрін Аштон . “Ми чітко розуміємо, – підкреслила вона, що хочемо тісних відносин з Україною. Якщо йдеться про економічні аспекти, ми можемо багато зробити разом задля користі українських громадян і ЄС”. Аштон додала, що “двері ЄС залишаються відкритими, бо ми вважаємо, що це значущо і важливо як для них, так і для нас”.

Автор дайджесту, перекладач  Ярослава Ава (Польша)

 

 

Міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко заперечує побиття правоохоронцями мирних громадян під час розгону мітингу за євроінтеграцію у суботу вранці на Майдані Незалежності, повідомляють «Українські новини».

«Міліція добре розуміє, що громадяни мають право мирно оприлюднювати свої думки й збиратися на мирні заходи. Однак ми чітко відокремлюємо провокаторів від мирних людей. Міліція не б’ється з населенням, що відстоює свої права без порушень закону», − сказав Захарченко на зустрічі з послом США Джеффрі Пайєттом і послом ЄС Яном Томбінським і міністром закордонних справ України Леонідом Кожарой.

Захарченко запевнив послів, що розслідування цього інциденту буде об’єктивним, всебічним і прозорим.

Також міністр внутрішніх справ повідомив послів, що, на його думку, правоохоронці забезпечили правопорядок під час всіх попередніх мітингів за євроінтеграцію по всій Україні.

«Жодного адміністративного протоколу, зокрема, відносно студентів, багато хто з яких перебувала на Майдані, не було складено», − повідомив присутнім міністр.

Джерело: Українські новини

euromaidan_whatsnext

Найбільш суперечливою темою останніх днів є (і ще довго буде) статус Євро-Майдану – незрозуміло, домігся він чогось чи ні, переміг  чи навпаки – програв, ну і, найголовніше, що ж робити далі? Учасники та небайдужі спостерігачі розділилися на два табори – реалістів та максималістів. Перші вважають, що варто було з самого початку реально(себто, песимістично) оцінювати шанси на те, що новий Майдан чогось доможеться, і радіють самому факту його зібрання, можливості роззнайомитися з пасіонарною молоддю та витворенню першої подоби згуртування (хай і стихійного) громадянського суспільства. Другі, – ті, що плекали наївний юнацький максималізм, – вважають (і досі), що Майдан нічого не домігся, і вважають, що треба стояти до переможного кінця – попри учорашній розгін.

Зараз у соцмережах та інтернеті точаться тисячі дрібних перепалок щодо того, хто винен – опозиція чи громадські активісти, що ніби-то організовували #євромайдан (провина влади ніким не ставиться під сумнів). Поясню: проблема #євромайдану  – банальний брак організаційного ресурсу (не грошей, не людей для масовки, не матеріальних цінностей, там, інтернету-вай-фаю, – а саме брак досвідчених людей, котрі б організовували усе, координували, спрямовували; людей з менеджерським талантом і навичками – не горлопанів-демагогів, котрі б «розважали» народ з трибуни, а саме їх. Вони були на Майдані 2004-го, бо його готували заздалегідь – їх мало хто знає, бо не їх показували камери, їх банально «кидануло» помаранчеве керівництво (або ж вони самі розчарувалися й розійшлися). На жаль, їхні заслуги широким масам не відомі, відтак – вони не мають авторитету, їх навряд чи стануть слухати чи допустять до керівництва. Це, до речі, одна з фундаментальних вад нашого народу – нездатність розпізнати справді гідних для керівництва людей, а обожнювання яскравих та зачаровуючих оргнездар.

Тим часом, за інформацією “Спільнобачення”, більша частина громадських організацій, що «тримали» майдан, станом на вечір 28.11 практично дійшли згоди щодо необхідності згортати акцію, виходячи з реалістичних прогнозів подальшої динаміки «відвідуваності» акції та стомлення організаційного ресурсу (насправді , вельми обмеженого). Вони «один одного» познаходили, зійшлись на тому, що час припиняти роботу в «майданному» (= авральному) режимі й повертатися до планомірної й систематичної роботи (звісна річ, координуючись та інтегруючись ).

Як не дивно, з точки зору режиму такий варіант був би теж оптимальним – на Банковій Майдан було почуто (було б несправедливо вважати, що він ні на що не вплинув), Януковичу не довелося застосовувати силу (і не «впасти» в очах Європи, таким чином, дотримавшись своїх зобов’язань не перешкоджати мирним зібранням). Банкова б «схавала» версію про те, що 100 тис.  на вулицях 24 листопада було аномалією, котра, дякувати Богу, минула так само несподівано, як і зёявилася. Обидві сторони зберігають обличчя; Банкова заспокоюється і не намагається нікого репресувати (окрім тих «радикалів», котрі відмовляться згорнути протест – їм демонстративно «всиплять»), притомні ж громадські активісти-реалісти спокійно продовжать свою роботу, оскільки наразі жодна силова структура в країні не «січе» загрози в тих активностях, котрі б вони вели.

І доки влада спокійно продовжувала б свою чорну (чи «сіру») справу, громадянське суспільство, нарешті узрівши саме себе, отримало б таймаут підготуватися до наступного подібного приводу, наростити організаційну міць, відпрацювати технології й методології роботи (у т.ч. й менш стихійної, себто, гарантованої мобілізації співмірних мас населення на  наступні подібні акції), почавши б з того, що виробило б спільну візію тієї України, котру можливо й варто було б отримати на виході як результат усієї роботи (а не лише протестної).

Таким був задум.

Через  те, що лунає дедалі більше звинувачень у «недалекоглядності керівництва» Євро-Майдану в тому, що туди ніби-то не пустили офіційну політичну опозицію, зупинимо на цьому окрему увагу. По-перше, жодного «керівництва» (тим більше – єдиного) у Євро-Майдану не було – ця громадянська структура є цілковитою іновацією з горизонтальними, а не вертикальними зв’язками.

По-друге – опозицію не «не пускали»: умова була «жодного політиканства та політичного піару»; оскільки, окрім цих двох позицій опозиції сказати нічого, вона сама збагнула, що «ловити» їй там нічого. Мені цікаво було дізнатися, про який план йшла мова, що вони його ніби-то привезли з Вільнюса.

По-третє, на пропозиції об’єднати майдани, ВО «Свобода», наприклад, відповіло, що згодне, але за умови, що вона очолить цей рух (відповідно, усі громадські організації перейдуть до її складу). Це при тому, що «Свобода» відкрито заграє з провладними силами (згадайте про «роман» демагогши-Фаріон з шафтовим магнатом і казнокрадом Звягільським, дачу Тягнибока у заповіднику під Обуховим), теж зійшла або на напів-бандитські акції, або на політичну демагогію (свою, специфічну, але демагогію). Від «Батьківщини» в особі Турчинова ми нічого не почули, окрім закликів «мобілізуйтеся, виходьте на майдани». Але ж уже мобілізувалося й вийшло 100 з гаком тисяч (я про 24.11.2013) – і що, опозиція якось скерувала ці маси? Далі що, для чого мобілізуватися? Це з її опозиції фінансовими ресурсами (організаційних повторюся, там теж немає – якби були, я б зараз не мав про що писати).

Доводиться також констатувати, що прецедент Помаранчевого майдану створив у чималого прошарку людей не те що святу віру, а упевненість у тому, що магічні кількості людей на Майдані від 100тис. і більше автоматично приносять зміну режиму. Ця теза далі розгортається у те, що, мовляв, побачивши таку кількість народу, силовики не тільки не розганяють Майдан, а й самі приєднуються.  Але це – ілюзія: силовики – люди прагматичні, а не емоційні; вони не перейдуть на бік структури, котра  не має жодної або має слабку організацію, цілі котрої нечіткі або нереалістичні. Крім того, потрібна напрацьована база контактів з впливовими силовиками, котрі потенційно готові були б це зробити – цього у стихійно зібраного натовпу чи студентів теж немає. Тому подальші заклики зігнати ще більший майдан, як на мій хлопський розум, безперспективні – за відсутності оргресурсу на нього чекає схожа доля, що й цей.  Чи розраховувати на те, що НАТО введе сюди війська, США/ЄС – запровадять санкції, і Янукович з горя сам себе застрелить. Війська сюди залюбки введе лише Росія (з відповідними наслідками). Навіть якщо режим буде ліквідовано, з нинішньою псевдо-елітою (як з владного, так і з опозиційного боку) саме нічого не налагодиться, і на нашу країну все одно чекатиме або трудомістка й болісна самоорганізація, або ж повторення тієї самої історії – хаос, безлад, повна або часткова іноземна окупація (у нинішніх умовах – масова еміграція/депопуляція корінного населення).

Пропоную тим, хто бажає Україні кращого майбутнього і готовий для цього працювати регулярно (а не раз на 9 років збігтися на Майдан у наївній надії, що від цього усі наші предковічні проблеми самі розсмочуться), не впадати у паніку, не розчаровуватися, а продовжувати роботу, зорганізовуватися і зкоординовуватися. Яка робота – Ви або вже знаєте, або дізнаєтеся (цікавтеся – 1, 2, 3).

Сподіваюсь, що це прочитає хоча б хтось, а також, що мисляча частина суспільства розуміє і розділяє мою думку (бодай в цілому). Думка немислячої частини суспільства (себто, тієї, що керується інстинктами, емоціями, підміняє власне мислення калькуванням фраз знаменитостей, фанатично вірить у «доброго царя» чи «непорочну Юльку») – мене не цікавить. Думаю, вони навіть не дочитають до цього місця.

euromajdan7

К 3.30 на майдан завезли техническое оборудование для монтажа ёлки и щиты для расширения огороженного пространства. Подтянули омоновцев. В 04.14 Оммон пошёл на оставшихся в городке. Безоружных людей избивали дубинками. Через десять минут всё закончилось. По скорости происходившего есть ощущение, что Евромайдан “Слили”.

“Навряд чи асоціацію підпишуть і наступного року” – про це пише сьогоднішня “the guardian”, посилаючись на одного з європейських дипломатів. За його словами, Євросоюз все ще готовий підписати угоду, однак навряд чи це станеться наступного року.

Президент Литви Далі Грібаускайте після спільного обіду в Вільнюсі заявила, що Янукович взагалі не говорив про угоду. Він розповідав про економічні труднощі в Україні і високу ціну на газ.

Однією з вимог Євросоюзу до підписання угоди було вирішення проблеми з вибірковим правосуддям, однак у вечір саміту Янукович різко заявив, що Європа не повинна втручатися у справи України, а вину Тимошенко доведено в українському

images (3)

суді. Окрім того він назвав пропозицію Європи в 500 мільйонів фунтів стерлінгів для підтримки української економіки -приниженням і  “цукеркою в гарній обгортці”, чим спровокував для себе доволі неприязний прийом у Вільнюсі. За словами єврокомісара Штефана Фюле, 12 мільярдів фунтів стерлінгів, які потрібні для приведення економіки України до євростандартів, мають бути інвестиціями а не просто виплатою.

Однак його поява у Вільнюсі, попри непідписання угоди, свідчить про те, що Янукович не хоче остаточно розривати стосунки з Євросоюзом і повністю підпорядковувати економіку України Москві, яка прагне залучити Україну до Митного Союзу.

ланцюг

 

Учасники Євромайдану ініціювали створення живого ланцюга з України від майдану Незалежності у Києві до Європи, а саме до польського кордону у Перемишлі,  який символізуватиме прагнення українців підписати угоду з Європейський Союзом.

Дату обрали символічну – 29 листопада, коли у Вільнюсі вирішуватиметься, чи підпишуть угоду.

Проте, як відомо наразі для повноцінного ланцюга бракує людей і транспорту.

Про це  розповіла Олена Стець, один із координаторів акції Євроланцюга у Львові.

«Наразі добровольців для утворення Євроланцюга нам вистачає, однак катастрофічно бракує автобусів. Зараз це завдання номер один – знайти транспорт», – прокоментувала Олена Стець.

Організатори акції просять приєднатися усіх небайдужих, особливо тих, у кого є власний транспорт, і завтра виїхати на Київську трасу.

«Дуже просимо вирушити зі Львова у бік Рівного і заповнити прогалини, які там можуть бути. Наразі найбільш проблемним залишається відтинок від Радивилова до Рівного. Це відстань у 50 км, яка завтра може бути пустою», – зазначила координатор акції.

Олена Стець наголосила, що рівненські колеги також працюють над цим, однак найбільшою проблемою в організації Євроланцюга залишається транспорт.

«У будь-якому разі ми просимо усіх небайдужих львів’ян вийти завтра об 11 год на вулиці міста і стати частиною Євроланцюга, який символізуватиме нашу єдність з Європою», – наголосила Олена Стець.

 

Джерело: Погляд

Громадянський рух “Спільна Справа” та Всеукраїнський центр сприяння підприємницької діяльності, які були організаторами Податкового Майдану, звернулись до підприємців з закликом розпочати 28-го листопада безстроковий страйк і разом з власними працівниками приєднатись до протестувальників на Майдані Незалежності та центральних площах міст.

Ініціативу підтримав лідер Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець та засновник Незалежної медіа-профспілки Юрій Луканов, який закликав колег-журналістів продовжувати працювати, але не підтримувати редакційну цензуру та темники і максимально поширити інформацію про початок страйку.

Джерело: ФБ-сторінка Олександра Данилюка, координатора “Спільної Справи”.

Все нижеследующее, было написано прошлой ночью. К утру мысли начали материализоваться :)

Евромайдан  – по-сути, может стать центром интеграции, во многим большей степени, чем местом негодования.

Политики дистанцируются от гражданского Евромайдана. Пока :)

В воскресенье 24 ноября заработал филиал Майдана – Европейская площадь.
Именно филиал, самоинициированного гражданами общественного Евромайдана.
Почему оппозицией было принято это решение, спросить не имею возможности, пока

Могу только смоделировать, чтобы я делала и думала на их месте.
Итак,
– хотим поддержать Евромайдан
– очень важно провести большую встречу с людьми. Увидеться.
Другие возможности широко обратиться к людям – ограничены.
СМИ – в большинстве цензурируются, як не збрешуть, то перекрутять.
– большая акция – серьезный сигнал для ЕС.
Действительно, на сегодня, мировые СМИ полны нашим Евромайданом.
– наверняка есть еще резоны разные и всякие.

Оргвопросы:
Нужно получить разрешения на проведение, выбрать место, иметь время на монтаж и организацию.
На Майдан, естественно, ПР уже подала заявку и получила разрешение. КГГА ничуть не смущает, что Майдан – наш. Попов распоряжается им как вздумается.
Проводить акцию на Майдане без разрешения – поставить под удар гражданский Майдан.
Получается, Европейская площадь – хороший вариант, дополнительный к Майдану.

Задачки на взаимодействие:
Людей обоснованно раздражает партийная символика.
Возможна резкая реакция Майдана на митинг политиков под флагами.
Пытаться договориться? С кем? Как? Когда? Счет времени идет на часы.
Если присоседиться полу-договорившись, разность мнений людей Евромайдана моет привести к критичным разногласиям. Это недопустимо.
На Майдане 2004 года было все понятно, как и с кем решать оргвопросы.
Наши оппозиционеры только начинают учиться в школе партнерского взаимодействия с гражданами. Мы, граждане, тоже. И пока ни мы, ни они, не имеют такого опыта.
Опыт партнерства граждан и политиков – новое для нас всех.
Евромайдан – пространство смыслов, здесь договариваются. И мы должны научить политиков этому, я думаю.
Политики привыкли к митинговой риторике. Это ни хорошо и ни плохо, просто так есть. Попали в политический рассол и просолились. От вспыхнувшей активности людей, они с перепугу пошли по знакомому им шаблону.
Думаю, мы сможем помочь им сменить риторику, с митинговой на смысловую.
Никто, кроме нас не расскажет политикам о чем и как с нами разговаривать.
– Впервые политики попали в ситуацию, когда они идут к нам, а не мы к ним.
Раньше мы давали им мало поводов.
Вы могли предвидеть что-то подобное еще неделю назад? Я – нет. А вы?
Политики робко и тихо помогают Евромайдану.
Почему робко? Опасаются, что их заподозрят в пиаре. Напрасно, например, депутаты, которые ночью помогают охранять Майдан – ок. Мы им дали статус нардепов и они его используют нам во благо.
Опять же, только мы можем им сказать, какое содействие нам нужно.
Если оставим политиков догадываться – они так и будут или робеть, или наглеть, или речовками разговаривать Они понимают, что если не оправдают наших ожиданий, то …
Давайте знакомиться ближе, и лучше поймем друг друга. Это по-европейски.

Мы – работодатели политиков.
Люди, смелее и конструктивнее взаимодействуем с оппозицией.
Они – наши приставные руки во многих вопросах.
И они люди, живые, со своими заблуждениями, надеждами, стереотипами, и разными сторонами натуры. Одинаковых нет

Какие у нас ожидания?
Мы их еще только формируем. Это тема отдельного разговора.
Основное – подписание ассоциации с ЕС и как следствие принятие евро-законов и их ВЫПОЛНЕНИЕМ, в том числе законов по выборам. А далі буде.

От политиков мы хотим действенной помощи в ресурсах, дополнительных нашим:
– Легитимизировать волю Майдана
– Отражать мнение граждан Украины об СА в ЕС
– Быть нашими представителями ЕС
– Лоббировании, политические действия, ВР, Кабмин и пр.
– работа со СМИ, публичные дебаты с оппонентами
– защита людей.

Закрыть нельзя оставить?
Прошел политический митинг, закончился концерт. Что дальше?
– Свернуть все и по домам – не вариант. Станцювали та пішли?
Оппозиция реальный сторонник евроинтеграции. И не просто хочет, а должна реализовывать этот курс.
– Идти на Майдан – не стоит пока.
Во-первых, это может усилить агрессию власти к Евромайдану. Политмайдан оттянет внимание властей и усложнит/удлинит цепочку принятия решений «правоохранителям» и иже с ними.
Во-вторых, партнерство с гражданским Майданом еще не отлажено.
В третьих – преодоление кризиса доверия пока в начальной стадии.

Уязвимость Европейской площади в ее транспортной транзитности.
То есть как постоянное место большого митинга – не годится.
Но часть можно удерживать.
Зачем?
Что бы остаться с людьми, но избежать вышеперечисленные «но».
Плюс нужна резервная площадь для людей.
Протестующих становится все больше. Обстановка – фронтовая, у участников Майдана ДОЛЖЕН быть простор для маневра, где «рассыпаться», где перегруппироваться и т.д.
Как вариант: Европейскую можно перекрывать. И ОБЯЗАТЕЛЬНО оставить проезд для общественного транспорта на Подол. Это тоже по-европейски.

383893315

Первое, что показали сегодня евромайданы – гражданское общество стало Субъектом. Оно перестало идти в фарватере политических сил и исполнять роль «приводного ремня» оппозиции. Как верно написал известный блогер Виктор Литовченко, «гражданские евромайданы ликвидировали монополию  оппозиции на протест».

Естественно, департизация уличной гражданской активности произошла  не одномоментно,  а  развивалась, начиная с середины нулевых  годов. Сначала парламентские партии потеряли интерес к поддержке протестных инициатив,  а когда потребность в массовке снова возникала, уже  само гражданское общество отвергло «опеку»  политиков.

Наиболее ярко это показал евромайдан во Львове, где  «Свобода» вынуждена была  идти на рейдерский захват митинга из-за  того, что участники акции не желали соглашаться с  руководящей ролью свободовцев. Не менее драматично складывались отношения партийного евромайдана на Европейской площади и гражданского Евромайдана на Майдане Независимости. Второй, как  показывают последние события, оказался с большим кредитом доверия «рассерженных горожан», чем акция оппозиционного триумвирата. Именно в поддержку  гражданского Евромайдана высказались певица Руслана, братья Капрановы, политологи,  журналисти, известные блоггеры, все проекты общественного телевидения и радио. Туда пришла «аполитичная молодежь». Пришла, чтобы остаться и бороться без  надежды победить. При этом,  участники обоих  столичных евромайданов  говорят о единстве и не пытаются  выпячивать противоречия.

Continues…