Спільнобачення | Archive for МВФ

МВФ

Gontariova_Jaresko_20150225Андерс Аслунд

Цього тижня, Україну вразила валютна паніка. Обмінний курс гривні чкурнув вниз, а українці кинулися купувати за свої гривні все, що зможуть. Реакція народу зрозуміла, але порятунок уже на підході.

Гривня вже достатньо дешева – за будь-якими мірками: імпот упав дуже серйозно і ціни на український експорт тепер вельми конкурентоспроможні. Платіжний баланс достатньо збалансовано. Будь-яке подальше знецінення гривні нестиме лише інфляцію.

Фундаментальною проблемою нинішнього обвалу курсу є той факт, що золотовалютні резерви країни скоротилися удвічі – до 6.4 млрд доларів станом на кінець січня і, мабуть, десь 6 млрд зараз. Тоді як вважається, що для такої країни, як Україна, усе, що менше 10 млрд – це замало як для золотовалютних резервів. Україні потрібно більше резервів, щоб бути взмозі стабілізувати свою грошову одиницю. В ідеалі, дружні їй країни мали б миттєво надати суттєву позичку, щоб ви змогли якось перебитися, але це навряд чи.

Хороша новани – суттєве фінансування скоро надійде. Український уряд вже уклав угод про 40-камільярдну стабілізаційну програму з Міжнародним Валютним Фондом (МВФ), значні розмірі котрої буде надано одразу ж, якомога швидше, оскільки Україні потрібно зараз підкріпити свої резерви. Самостійно, лише МВФ надасть 17.5 млрд доларів позик, 10.5 з них – уже цього року, настільки я розумію.

Сполучені Штата зобов’язалися надати 2 млрд цього року, Європейський Союз – 2.4 млрд, Світовий Банк – ще 2 млрд, Китай – 2.4 млрд, а також іще низка країн у сумі надасть іще 2 млрд, не враховуючи того, що нададуть Європейський Інвестиційний Банк та Європейський Банк Реконструкції та Розвитку. Понад те, очікується, що приватні утримувачі державних українських облігацій зовнішьої позики погодяться на відтермінування здійснення платежів за цими паперами на наступні чотири роки, у сумі 14 млрд доларів. Разом усе це перевищує 40 млрд, і США з ЄС, вірогідно, дадуть іще, оскільки озвучені вище суми – це їхні затверджені зобов’язання лише на поточний рік.

Але Україні гроші потрібні якнайшвидше. Нинішню паніку повинно бути зупинено, надавши Україні ліквідне підкріплення. І проблема ця може вирішится до 12 березня. МВФ анонсував свої наміри прийняти рішення по українській програмі на нараді директорів 11 березня. Але МВФ зможе це зробити лише _після_ того, як український парламент прийме зміни до закону про дежбюджет, енергетику та податкового кодексу, котрі уряд погодив з МВФ. У зворотньому випадку, нарада директорів МВФ та саме фінансування буде відкладено на потім. Але Росія не зможе заблокувати чи відкласти це рішення.

Після того, як рада МВФ прийме своє рішення, МВФ зможе надати гроші наступного ж дня. Перший транш МВФ буде дуже великим, близько 5 млрд доларів. На додачу, Сполучені Штати можуть надати свій перший 1 млрд, як і Китай свої 2.4 млрд – у березні. Україні не треба найближчим часом робити значних виплат з обслуговування свого державного боргу, тож на кінець березня має накопичитися резервів у сумі 14 млрд доларів. Таким чином, гривня відновиться.

Від України для цього потрібно лише дві речі: перша – якнайшвидше ухвалення Радою законодавства, на якому наполягає МВФ. Можна довго й нудно обговорювати ті закони, їхні чесноти, але зараз не час це робити, оскільки будь-яка затримка спричиниться до реального розвалу економіки країни. Просто прийміть зараз це законодавство, а дискусії лишіть на потім!

По-друге, Національний Банк має жорстко утримувати свої позиції. У цій ситуації, коли резерви мінімальні, негоже марнувати резерви на валютну інтервенцію – що, вочевидь, сталося 25 лютого. Натомість, НБУ має триматися жорсткої монетарної політики, щоб гривня опинилася у дефіциті, а її курс – підвищувався, коли працедавцям потрібно видати зарплатню; так і інфляцію вдаватиметься стримати. Тиск на голову НБУ буде величезним, але вона не повинна йому піддаватися. Як для захисту своїх позицій, так і для вселення довіри серед населення, НБУ має започаткувати таку гарну світову практику, як публікація актуальної суми своїх золотовалютних резервів щотижня, як це роблять інші центральні банки. Прозорість – найкраща протидія паніці.

Усе це можна і треба робити – тоді гривня зможе стабілізуватися упродовж двох тижнів.

Андерс Аслунд – старший науковий співробітник Інститута Міжнародної Економіки Петерсона, радник багатьох урядів перехідних країн, спів-архітектор реформ, провідний світовий експерт з перехідних (пост-соціалістичних) економік; автор книг, зокрема, «Як Україна перейшла до ринку й демократії» (2009р.), «Велике переродження: уроки з великої перемоги капіталізму над комунізмом» (2014) та «Україна: що пішло не так і як це виправити», котра вийде цього квітня.

 

 

Динаміка зміни курсу рубля проти валютного кошика (євро+долар) за 15 грудня

Динаміка зміни курсу рубля проти валютного кошика (євро+долар) за 15 грудня

Рубль падає

Першою та найбільш помітною новиною дня стало падіння російського рубля нижче позначки 59 рублів за один долар США – причому, падіння відзначається не лише до долара, а й якщо порівнювати зі зваженим кошиком валют. У відносному виразі, це склало падіння у 5% за один день. Відповіді від російської влади на це падіння практично не було – слабенька валютна інтервенція на ринок, та жодного бажання підвищувати облікову ставку (щоб підігріти інтерес до вкладень у рублях) – вочевидь, Цетробанкові Росії зрозуміло, що ніхто на таку «замануху» не поведеться.

Основною причиною падіння рубля є, поза сумнівами, падіння цін на нафту, котре застало російське керівництво зненацька. Єдиними контр-заходами поки що стало «невтручання» у надії на те, що послаблення валюти стимулюватиме до імпортозаміщення. У своєму нещодавньому «зверненню до нації» Путін патякав за якісь реформи, однак без жодної конкретики (як і немає плану тих реформ).

Втеча капіталів

Втеча капіталів за рік, що спливає, сягнула 133,8 млрд доларів США – практично стільки ж, скільки й 2008-го року, коли вона склала 133,6 млрд доларів. Жодного послаблення тенденції до продовження втечі капіталів на 2015 рік не очікується, тоді як дефіцит валюти спостерігатиметься й надалі – завдяки західним санкціям та падінню цін на нафту. Якщо Центробанк РФ і надалі не бажатиме витрачати золотовалютні резерви для забезпечення доларової ліквідності, чи не «затягне паски», щоб якось зменшити дефіцит зовнішнього фінансування, то рубль і надалі продовжуватиме падіння – навіть з нинішнього рівня, на який він так епічно скотився.

 

Падіння фондового ринку та корпоративні дефолти

Акції МТС упали найбільше з 2009 року, загальний індекс Московської міжнародного фондової біржі опустався за сьогодні ще на 2.5%, РТС (інший російський фондовий ринок) – на 7.5%. Спред (розрив між купівлею та продажем) російських кредитно-дефолтних свопів збільшився ще на 50 пунктів (= чим ширший спред, тим менш привабливим є цінний папір – у даному випадку, інвестори вбачають високу вірогідність дефолту Росії). Тут найбільш впливовим чинником є уже не ціни на нафту, а санкції Заходу та геополітичні ризики. У цих умовах, російське керівництво практично не вживає заходів щодо стабілізації ситуації – економічну політику, схоже, хапають корчі.

Як стверджують аналітики провідних світових банків, кількість корпоративних дефолтів російських компаній зростатиме – в умовах дефіциту валюти, держава підтримуватиме лише «своїх» (державних) гігантів.

 

Україна – доки дебелий схудне, худий – здохне

Тим не менш, будь-яке злорадство українців з приводу падіння російської економіки не має під собою достатньо ґрунту, оскільки становище України за цілою низкою ознак є не кращим, ніж у Росії.

Як відомо, місія МВФ «виявила» (хоча про це до неї говорили безліч аналітиків та експертів), що попередньо затвердженого «підтримуючого» пакету фінансування у сумі 15 млрд доларів недостатньо – оскільки ті оцінки робилися ще ранньої весни (одразу після втечі Януковича), вони не могли врахувати втрати Криму, війни на Донбасі та руйнування інфраструктури. Уже не чув, мабуть, тільки глухий, що Україна потребує 30 млрд допомоги, причому, бажано, щоб якнайбільша частка була у формі беззворотньої фіндопомоги, а не позик (тим більше – МВФ, які вважаються одними з найдорожчих).

Однак, ця нещодавня «знахідка» не означає, що МВФ «тут же» кинеться нарощувати обсяги фінансової допомоги нашій країні: справа у тім, що 30 млрд  – непідйомна для одного МВФ сума. Внаслідок чого, МВФ поки що призупинить видачу наступних траншів навіть уже схваленої допомоги – оскільки ті будуть «змарновані», якщо відсутня чітка перспектива десь знайти додаткові 15 мрлд, що їх не достає.

Для нас із вами це означатиме маловірогідність покращення ситуації на валютному ринку аж до середини січня (як мінімум) – коли МВФ має надати наступну порцію свого кредиту «стенд-бай». З іншого боку, ті, хто зараз, піддавшись паніці та песимістичним очікуванням, кинеться купувати долари за 18+ гривень, можуть «прогоріти», якщо після Нового року почне надходити фінансування від МВФ та міжнродних донорів і гривня (все ще вірогідно) відкотиться хоча б до 15-16 за один долар.

Цілком можна розраховувати на надання ЄС та США 2 млрд доларів, плюс ще кілька мільярдів від інших «добродіїв», однак МВФ доведеться додати ще 10 млрд, чи хоча б 8 мрлд від себе. Однак такі рішення, на жаль, не приймаються швидко.

Іншою альтернативою міг би бути повноцінний дефолт України – мірою того, як частка Росії серед наших кредиторів скорочується (за словами «посвячених» у деталі експертів, США «втиху» викупають у Росії наш борг), а основним кредитором стають США, нічого страшного не станеться, якщо ми здефолтуємо перед нашим основним союзником у боротьбі проти Росії: бо чим більше ми набираємо позик у МВФ, тим більше платитимемо %-ів. У випадку ж із дефолтом у нас є шанс розпочати все, так би мовити, з чистого аркушу. Більше того – нам буде легше проводити необхідні реформи, оскільки з державних витрат «при такому розкладі» автоматично «вилітає» як обслуговування боргів, так і їх погашення. Якщо поєднати зі скороченням інших статей бюджету, котрих давно вимагають як експерти, так і бізнес – енергетичні дотації, держапарат, тощо, – то уряд зможе (нарешті!) знизити податки, що неминуче спричинить зростання економіки й налагодження бізнес-кон’юнктури – окрім внутрішніх інвестицій та виходу бізнесу з тіні, це також, вельми вірогідно, сприятиме й зарубіжним інвестиціям. Якщо ж до цього додати вирівнювання умов та правил оподаткування для усіх (себто, не лише беззахисного малого та середнього бізнесу, а й крупного/олігархії), то урядові вдасться уникнути болючого скорочення соцвитрат (пенсій та зарплат вчителям та лікарям).

Фраза Жванецького "Коли над старовинним університетським одягом ми ми бачимо всю голову й лице сучасного вантажника Київського вокзалу, то щось заважає нам повірити в цю латину" вельми пасує до словосполучення "Яценюк-реформатор"

Фраза Жванецького “Коли над старовинним університетським одягом ми ми бачимо всю голову й лице сучасного вантажника Київського вокзалу, то щось заважає нам повірити в цю латину” вельми пасує до словосполучення “Яценюк-реформатор”

На думку Андерса Аслунда, доповідь Яценюка від 9 грудня, лишилася незаслужено немопіченою. Нижче Вашій увазі те, що він узрів у ній. З огляду на попередню бездіяльність та кадрову політику Арсенія Петровича, не дивно, що щось заважає нам “повірити в цю латину”, як казав Жванецький. Нам з Вами лишається тільки сподіватися, що бодай частину з цього буде виконано – оскільки поки що цю промову розцінюють як чистої води показуху для західних кредиторів та донорів. Тим не менш, нам усім буде краще, якщо в цю показуху повірять, бо альтернатива їй надто сумна – дефолт країни, колапс практично усієї банківської системи та «дещо іще» (варіантів – безліч, від нових ходів Путіна до громадянського безладу). Заодно, будемо «ловити» пана Яценюка на слові – бодай по ключових тезах, котрі нижче перелічує Аслунд – ліквідація газових «ножиць цін», спрощення сертифікації ліків, та інших пунктах «амбітного плану», котрі можна буде легко перевірити. Хоча – можна отримати фінансову допомогу і нічого не зробити – так уже траплялося з Грецією, на внутрішні фінансові проблеми якої дивилися крізь пальці, та Румунією, котра відкотила назад чимало своїх реформ, котрі робилися спеціально під вступ до ЄС, одразу ж після того як той вступ відбувся. Поживемо – побачимо, може ми багато чого ще не знаємо за Арсенія Петровича (у позитивному сенсі). У будь-якому разі – своїм знайомим-потенційним західним донорам оцю вступну фабулу не показуйте, будь ласка.

Україна стоїть на порозі фінансового краху, однак її новосформований уряд, схоже, готовий зробити все, що знадобиться, щоб розвернути цю тенденцію. Промова прем’єр-міністра Арсенія Яценюка до парламенту, проголошена ним 9 грудня, окреслила одний з найсміливіший та найвражаючий реформістський порядок денний, котрий Україна бачила за свою новітню історію.

Важливо вірно зрозуміти ті події, що передували цій промові. 26 жовтня Україна провела парламентські вибори. П’ять демократичних про-західних партій сформували коаліцію, куди увійшла переконлива більшість у дві третини народних депутатів. Вони розробили 66-сторінкову коаліційну угоду, котра справила враження детального списку хороших і потрібних, але другорядних речей, без жодного чіткого зазначення кінцевих цілей.

2 грудня було призначено новий уряд на чолі з прем’єр-міністром Яценюком – цей уряд є разючим контрастом з попередніми урядами в Україні,складається з молодих фахівців – «вершків» професіональних фінансистів Києва, середній вік склав 43 роки. Лише п’ятеро з 20 нових міністрів раніше обіймали міністерські посади та були членами попереднього кабінету Яценюка з лютого цього року: крім самого прем’єра, це МВС, міноборони, МЗС та міносвіти. Найбільш вражаючим є наявність в уряді трьох іноземців, котрим було надано громадянство України одночасно з призначенням міністрами. Наталя Яресько, громадянка США, стала міністром фінансів, литовець Айварас Абромавічюс – мінекономіки, грузин Александр Квіташвілі – міністром охорони здоров’я. З 20 міністрів усі, окрім двох, володіють англійською, тоді як у останньому уряді попереднього Президента Віктора Януковича лише двоє з міністрів володіли англійською. Володіння англійською є важливим показником рівня освіти та сучасності.

У своїй промові 9 грудня, прем’єр Яценюк запропонував майже усе, чого мав би вимагати реформатор, підкріпивши це виразним посланням до українців. У промові він подає Європу у якості опори, мети та засобу українських реформ: «Наш основний курс – європейський курс… Наша кінцева мета – членство України в Європейському Союзі. Однак, щоб досягти цієї мети, необхідно пройти серйозне випробування, провести радикальні зміни та зробити Україну європейською». На виправдання свого радикального курсу, він нагадав про зовнішню загрозу суверенітетові України та «внутрішню агресію», яку собою являє корупція. Щоб достойно зустріти безпекові виклики у 2015р., Україна збільшить свої військові витрати до 5% від ВВП.

Ключивими гаслами Яценюка були «децентралізація, дерегуляція та де-бюрократизація». Старі совєтські стандарти мають відійти у минуле, натомість має бути запроваджено європейські стандарти, як це прописано в Угоді про асоціацію. Державне управління має бути скорочено на 10 відсотків уже цього року, і ще 10 % буде скорочено наступного року. Основний акцент – на антикорупційну політику. Зрештою, Україна запровадить державний реєстр усього майна та усіх підприємств, з вказанням їхніх справжніх власників-вигодонабувачів. Усю правоохоронну систему буде реформовано а суддів – переатестовано. Усі зміни передбачається завершити упродовж двох років, 2015-2016рр. Скільки саме має бути зроблено у кожному з років не вказується.

Стосовно економічної політики, варто виділити три основних пункти у якості лакмусового тесту для перевірки щирості українських намірів. По-перше, державні видатки має бути скорочено на 10% від ВВП. По-друге, «ми піднімемо усі ціни на енергоносії та тарифи на енергію до ринкового рівня, одночасно запропонувавши пільги та дотації для тих, хто їх насправді потребує, себто, для нужденних українців». Основне джерело корупції, що трималося за рахунок купівлі й продажу енергії по обмежуваних державою цінах, має бути, нарешті, ліквідовано. По-третє, Яценюк пообіцяв ухвалити закон про ринок сільськогосподарських земель.

Промова також містить десятки інших реформаторських пропозицій. Зокрема, кількість підприємств, що не підлягають приватизації, буде зменшено з 1500 до 300. Інші буде розпродано мірою того, як це дозволятиме ринок. Усі державні корпорації підлягатимуть незалежному іноземному аудитові. Ринок праці також буде лібералізовано. Усі ліки, що сертифіковано в країнах Заходу, буде дозволено до продажу в Україні без проходження нинішньої клопіткої процедури сертифікації. Україна має намір запровадити повноцінну систему страхування здоров’я. Фінансування освіти відбуватиметься згідно з успішністю. Стандарти та допомога ЄС будеть використовуватися скрізь, де це можливо.

Український уряд поспішає, щоб уникнути падіння у прірву, однак час спливає. Золотовалютні резерви країни, вірогідно, упадуть до заледве 7 млрд доларів США на кінець 2014р., що покриває приблизно місяць імпорту. Уряд повинен різко скоротити державні видатки, подарувавши країні на Різдво заощадливий держбюджет. Місія Міжнародного Валютного Фонду (МВФ) приїздить до України наступного тижня, і, можливо, залишиться довше. МВФ попереджає: щоб уникнути дефолту, Україна потребує на наступний 15 млрд доларів додатково до вже раніше затвердженого фінансування МВФ.

Все ж, Україна все ще може уникнути фінансового краху. Уряд зробив у цьому напрямку гігантський стрибок, яким виявилася промова Яценюка. Тепер йому потрібно перетворити свої обіцянки у дії, щоб справити враження на потенційних західних донорів, щоб Україна змогла залучити ті додаткові 15 млрд, котрі їй конче необхідні на наступний рік.

Андерс Аслунд, старший науковий співробітник Інституту Міжнародної економіки Петерсона, автор книги «Україна: що пішло не так і як це виправити», що вийде до друку 2015 року (попередня версія тієї ж книги називається «Як Україна стала ринковою економікою та демократією», 2009р.) , оригінал – http://blogs.piie.com/realtime/?p=4652