Спільнобачення | Archive for #Порошенко

#Порошенко

Naftogaz_DividendsСаме такий коментар народжується у мене після прочитання наступного посту Сергія Лещенка: НАК “Нафтогаз України”, котрий упродовж всієї історії свого існування був дотаційним, зобов’язують сплатити дивіденди за 2011-2013рр. Це можна було б сприйняти за вишукану форму передноворічного розіграшу, якби відповідну суму – а це 1 млрд 799 млн гривень, – всерйоз не вписали у дохідну частину бюджету.

Підспудно виникає бажання підтримати лінію сарказму й далі, спитавши “чому так мало? Дайош, панімаєш, по 2 млрд грн – За кожен рік!”:

Для тих, у кого не відображатиметься вставка з Фейсбуку, супроводжувальний текст Лещенка був такий:

Минуло вісім діб після того, як парламент “всліпу” проголосував за бюджет на 2015 рік. Головна складова бюджету – остання версія додатків, і особливо додаток №3 з розподілом коштів серед головних розпорядників – досі невідомі нікому. На сайті Верховної Ради закон про бюджет з’явився лише у понеділок, 5 січня. Без додатків, які все ще “готуються до введення”. Я, наприклад, досі не знаю, скільки в останній версії передбачено для Національного антикорупційного бюро та Нацагентства запобігання корупції. Тому, коли ви читаєте черговий коментар Яценюка або когось із депутатів, що бюджет був у всіх на руках – знайте, що це неправда. Бюджету немає досі.

Не виключено, що старий-новий прем’єр Яценюк у такий спосіб перевіряє пильність громадськості. І точно – що така “липова” стаття у дохідній частині бюджету не одна…

Vinnytsia_20141206На кілька днів увагу громадськості привернули до себе новини з Вінниці, де 6 грудня зібрався новий «Майдан» і трапилися сутички між місцевими протестувальниками та міліцією. Наразі, увага до цього інциденту затухає, а міліція шукає надміру затятих «заколотників», що завдали тілесних ушкоджень її співробітникам.

Однак, проаналізувавши основні публікації на цю тему, мусимо констатувати, що акценти у цій події було зміщено на другорядні персоналії, відволікшись від основних причин та наслідків.

"Париж"

“Париж”

Історія вінницького «Майдану» розпочинається ще за часів ЄвроМайдану – місцеві активісти ще з самого початку акцій у Києві «віддзеркалили» (у мініатюрі) центральний Майдан – тут точкою збірки була площа Театральна (словосполучення «збираємося на Парижі» чи «на Париж» утворили з тих пір чітку асоціацію з місцевим Майданом). Як і скрізь на місцях, місцева громадськість інституціалізувалася через т.зв. «Народні Ради» (концепт, накинутий «Об’єднаною Опозицією» (далі – ОО) та запропоновану нею ж «парасольку» ВОМ у часи масових захоплень місцевих адміністрацій). Нагадаємо – попри той факт, що «Об’єднана Опозиція» (сподіваюсь, цей термін ще не всі забули) ніколи не командувала безпосередньо Майданом (навіть монополізувавши сцену, пожертви та забороняючи безпартійним протестувальникам ставити нові намети), вона не лишала спроб хоча б формально підпорядкувати громадський сектор Майдану, – котрий, насправді, й тягнув цей протест. Незважаючи на колосальний ресурс чисто громадського сектору, ця сила так і не виявилася представленою у пост-майданній конфігурації нової влади (ті кілька десятків нових облич, що пройшли у Раду його не репрезентують), сили, котрі не довіряли як старій владі, так і так званій «опозиції» через подрібненість, неструктурованість та брак попередньої координації так і не спромоглися ані отримати владу, ані віднайти дієвий та ефективний формат впливу на владу (досі перебувають «у творчому пошуку»).

Свитко

Свитко

Однак, на місцевому рівні ситуація виявилася дещо більш сприятливою для цієї сили – оскільки місцевий «партактив» ОО був абсолютно «ніякий» (скрізь), то обласні, районні та міські «Народні Ради» значною частиною виявилися доміновані незалежною громадськістю. Саме така ситуація склалася й у Вінниці – 26 лютого 2014р. голова тамтешньої Народної Ради Сергій Свитко замінив ставленника «Партії Регіонів» на посаді Голови Вінницької обласної Ради. Однак, Сергій Михайлович надто завзято заходився ліквідовувати корупційні схеми в закладах охорони здоров’я та освіти. Ті, хто сиділи на тих схемах були близькими до Порошенка, чим і скористалися – Порошенко ж залюбки «погодив» зміщення «не свого» Свитка і заміну його на «свого» екс-регіонала (нагадаємо – за часів Януковича приналежність до влади та «офіційної опозиції» була радше символічною) Сергія Татусяка (котрий устиг «засвітитися» розкручуваним навесні 2014р. Медведчуком та колишніми «регіоналами» брендом-«обманкою»  «Партія Розвитку України»).

У відповідь, вінницька громадськість по ще свіжій пам’яті знову вийшла «на Париж», щоб захистити народного голову облради. Але як це часто трапляється, «на хвіст» громадськості «впали» інші політсили, для яких така подія – чудова нагода «засвітитися», зокрема – місцеві представники ВО «Свобода» та Партії «Воля». Представники саме цих політсил настільки завзято заходилися «боронити вибір народу», що постраждало кілька правоохоронців. Саме представники «політичних лузерів», як влучно називає їх наше джерело, і зібрали «віче» наступного дня, прийнявши «кворумом» у близько 200 чоловік «відставку» голови облдержадміністрації Андрія Олійника і обравши «народного губернатора»  – Олексія Фурмана (ВО «Свобода»): вочевидь, тут місцеві політичні маргінали зайшли занадто далеко, адже (надаємо) голову облдержадміністрації згідно з вітчизняним законодавством призначає Пезидент. «Політичні лузери» заходилися демонізувати особистість Анатолія Олійника, хоча єдине, що йому можна закинути – це відданість Порошенку: колишній сільський вчитель, що до того обіймав посади голови Томашпільської райдержадміністрації та райради, не справляє враження «акули режиму».

Вочевидь, Свитко, бажаючи дистанціюватися від «гарячих голів», почав засвідчувати лояльність до центральної влади та неявно даючи сигнал Порошенкові, що краще вже хай лишиться розважливий, хоч і «не свій» Свитко, аніж облраду (чи ще щось у місті та області) візьме буйна «Свобода» чи «Воля» – між іншим, проект Єгора Соболєва, котрий досі провалював будь-яку ініціативу (останній такий «провальний успіх» – непрацюючий на практиці Закон про Люстрацію, котрий незлим тихим словом згадує як обізнана громадськість, так і фахові юристи).

skakodub

Андрій Скакодуб

Такими є «спостереження з місця», котрими з нами люб’язно поділився Андрій Скакодуб – відомий громадський активіст та правозахисник із сусіднього з Вінницею Ладижина. Андрій відомий координованою ним неформальною ініціативою «Український Віртуальний Опір», що ще за режиму Януковича вела посильну війну з засиллям московської анти-української пропаганди. Зокрема, саме його авторству належить пізніше втілений колегами-правозахисниками з Росії концепт «Руської Демократичної Республіки» та ініціатива з перейменування аеропорту Домодєдово в «летовище імені Степана Бандери, як єдино захисника руських людей» (російське ФСБ досі добре пам’ятає ту «мізковиносну» для себе констукцію). Після утечі Януковича, Андрій, як грамотний юрист, «громадник» зі стажем та авторитетна серед мешканців рідного міста людина, зміг організувати громаду на охорону правопорядку в місті, кілька разів «відваджуючи» від нього бандитів-самозванців, що під виглядом «сотень самооборони Майдану» намагалися брати з міста «данину», а також організовує щорічний мистецький фестиваль “Стожари”. Останній проект, яким опікується Андрій – створення історично-культурного заповідника на місці битви під Батогом.

Також Андрій зазначив, що попри усю захланність режиму Януковича, за всі роки правління останнього йому не наважувалися погрожувати фізичною розправою – проти нього технічно фабрикували справи, які розвалювалися через брак доказової бази. Також, неабияку роль у забезпеченні правового та фізичного «імунітету» відігравав його авторитет, знайомство та обізнаність з практично усім місцевим істеблішментом, держслужбовцями та громадським сектором, а також правова грамотність та обережність. Однак, з моменту т.зв. «перемоги» Майдану йому вже чотири рази погрожували розправою з ним та його дітьми.

Ми продовжимо слідкувати за подіями та інформувати нашого читача, оскільки розв’язка у цій історії поки що не настала.

Під час Майдану досяжність тодішніх “лідерів” на сцені була такою ж, як і досяжність Януковича. Жоден з “трійці” (окрім, можливо, Тягнибока) навіть не намагався почути голосів Майдану, чим, власне, було закладено підозру, що нова влада, у довготерміновій перспективі, мало чим якісно відрізнятиметься від попередньої. У новообраного Президента є шанс довести, що це буде не так.

Viche_20140601Майдан вітає країну з обранням нового легітимного Президента. Та задля того, щоб він почув нас, не забув того, що стояв разом з нами на Майдані, обіцяв народу України реальні зміни, громадськість Майдану закликає українців прийти на Всеукраїнське народне віче у неділю 01.06 о 12.00 на Майдан!

Цитуємо:

Ми хочемо, щоб новий президент не ховався від народу у своїх резиденціях, а приходив на Майдан, де спілкувався з людьим, почув кожного. Маєш що сказати? Хочеш реальних змін від влади? Принось свої пропозиції , які ми зберемо у скриньки, переглянемо, та передамо новому Президентові! Президент – народний обранець. Вибрав його народ. Це його робота. А на роботі у кожного працівника є начальник, який приймає людину на роботу, платить їй заробітню плату, перевіряє виконану роботу, нагороджує або звільняє за невиконання своїх обов’язків. У Президента, народних депутатів, мерів теж є начальник, який прийняв їх на роботу. Це – народ. Нехай влада ніколи про це не забуває! Приходь на Майдан! Скажи своє слово Президенту України!

Дивіться пряму трансляцію Віче на Spilno.TV:

Broadcast live streaming video on Ustream