Спільнобачення | Archive for #Військовини | Page 2

#Військовини

Ставропільське "козацтво"

Ставропільське “козацтво”

Як потомки запорожців та терців зраджують пам’ять предків.

Російський інтернет-часопис «Юга» прикро «підставив» керівництво Ставропольського краю Російської Федерації: у статті про надання пільг місцевим козакам явно натякнули, за що саме ці пільги буде надано – за участь у війні на Донбасі (див. останнє слово другого абзацу на скріншоті).

Знімок екрану зі статтею про надання пільг за війну в Донбасі

Знімок екрану зі статтею про надання пільг за війну в Донбасі

Конкретніше, мова йде про виділення козакам землі, надання їм на пільгових умовах 400 торгівельних місць на ринках Ставрополя, а також придбання за «небюджетні» кошти автомобілю «Нива». При цьому, відкритим текстом зазначається, що все це козаки отримають «після повернення з Донбасу».

 

Панорама Конотопу

Панорама Конотопу

За повідомленнями місцевих видань, десь о 4:25 ранку 9 серпня 2014р. мешканців міста Конотоп, що на Сумщині, розбудили 5 вибухів.

Як з’ясувалося, вибухи сталися на території музею авіації, що прилягає до території ДП «Авіакон», більш відомого в народі як Конотопський вертольоторемонтний завод.

У місцевих джерелах та соцмережах майже упевнено стверджують про «артснаряди», однак, подібна версія не витримує критики експертів – відстань до кордону з Росією складає понад 50км, і дрібнокаліберна артилерія так далеко і прицільно не стріляє. Серед місцевих також гуляє версія про мінометний обстріл, котра є теоретично не виключеною (80мм міномет можуть переносити три чоловіка), однак, з практичної точки зору, маловірогідною – група диверсантів має попередньо потрапити на територію, причому, з мінометом, а після скоєння диверсії – миттєво згорнутися і або десь заховатися поблизу, або ж швидко відійти назад на ворожу (називаймо речі своїми іменами) територію

Нам більш вірогідним видається психологічне залякування населення – до певної міри, воно подіяло: на балкони у місті повибігало, не дивлячись на ранню годину, чимало контопчан, було чути зойки «Почалося!», і т.п.

З іншого боку, дивно, що унаслідок вибухів не було завдано жодних руйнувань (жертв також немає), як і той факт, що сталися вони не на виробничих площах, а в музеї: себто, підірвати оборонну міць України (принаймні, цього разу) наміру не було.

Konotop_aviamuzei

Вхідо до музею авіації при ДП “Авіакон”

Тим не менш, вибухи мають неабияке практичне значення: вони вказують нам на потенційно слабкі місця в нашій системі безпеки і оборони: вочевидь, після цього постане питання укріплення сумської (та, відповідно, чернігівської) ділянок кордону з РФ – принаймні так, як це було зроблено на харківській ділянці (вирито протитанковий ров 4*4м, наприклад) щоб виключати можливість непомітного переходу та швидкого відходу назад диверсійних груп противника. Також, це має спонукати Службу безпеки та правоохоронні органи до більш інтенсивної роботи з виявлення диверсійних груп та «п’ятої колони» серед місцевого населення.

У батальоні "Донбас" допитали терориста-дезертира

У батальоні “Донбас” допитали терориста-дезертира

Терорист-дезертир з ДНР, що служив на блок-посту в Слов’янську, розказує про зґвалтування дівчат на блокпосту (місцевий колаборант регулярно підвозив, після групового зґвалтування жертву просто розстрілювали). Також, з допиту слідує, що терористи грабували людей – відбирали золото, гроші, цінні речі, машини; тих, хто опирався – розстрілювали.

Вочевидь, там не на одну сотню томів карних справ. А тим, хто все ще має “пацифістські” думки щодо ДНР/ЛНР, чи вбачає там якусь ідеологійну складову, варто порахувати, скільки дівчат продовжує ґвалтуватися щодняу все ще окупованих Донецьку, Луганську, Горлівці та Макіївці…

JustDoIt_GirkindУ Донецьку учора з’явилося графіті (див. світлину), де Стрєлкову (Гіркінду) прозоро натякають, що йому треба зробити.

 

Карта наступу укранських сил 27 липня

Карта наступу укранських сил 27 липня

За численними повідомленнями, сили АТО, звільнивши від терористів крупний залізничний вузло Дебальцеве (Донецька обл.) продвжили наступ по лінії Шахтарськ-Торез-Сніжне. Вочевидь, метою такого швидкого наступу є:

  • розбиття доти континуального масиву ДНР-ЛНР на два ізольованих один від одного “котли”;
  • ліквідація основного шляху постачання терористів зброєю та найманцями з Росії в  районі прикордонного пункту Сніжне;
  • прорив до виснаженого багатоденними обстрілами та облогою угрупування українських сил на Саур-Могилі (див. карту).

На нижченаведеному відео бачимо, як сили АТО проходять повз Стожкове (передмістя Шахтарська).

Молімося за наших бійців, щоб ті успішно завершили прорив та утримали цей коридор.

Російські ГРАД и ведуть обстріл українських прикордонників  зі "суміжної" території

Російські ГРАД и ведуть обстріл українських прикордонників зі “суміжної” території” чере

Ми вже неодноразово інформували про ситуацію довкола міста Новоазовcьк. Нагадаємо, що це місце, досі маловідоме широкому загалу, розташоване на стратегічній ділянці україно-російського кордону. За інформацію з наших джерел, обстріли з боку РФ, які до того здіснювалися вночі, з другої половини 26.07.2014 почали здійснюватися вже у світлий час доби. Це може свідчити про підготовку РФ до створення на цій ділянці кордону нового “вікна”, через яке в Україну підуть зброя та терористи. Наразі, нашим  силам, які складаються з прикордоників та бійців батальонів ТРО, вдається тримати кордон під контролем. Розуміючи, що увага керівництва країни, найвищого командування, наразі прикута до іншої ділянки кордону, мусимо зробити наголос на необхідності пидтримки (важкою зброєю, резервами та набоями) цієї ділянки кордону. Наявність стику морського та наземного кордону у цьому місці є дуже зручним для створеня супротивником нового плацдарму агресії проти України.

З боку громадянського суспільства пропонуємо розпочати акцію щодо розміщення на кордоні представників іноземних ЗМІ, запрошення представників міждержавних та неурядових організацій (таких як ОБСЄ, НАТО, Червоний Хрест, тощо). Присутність яких унеможливить (або, принаймні, значно ускладнить) ведення РФ відверто агресивних дій щодо України. Зі свого боку, ми будемо всебічно сприяти цьому процесу, використовуючи усі наявні можливості.

Юрій Бірюков - очільник волонтерської ініціативи "Крила Фенікса"

Юрій Бірюков – очільник волонтерської ініціативи “Крила Фенікса”

Краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Для тих, хто вагається, чи варто дивитися відео – на ньому Бірюков розказує доволі цікаві і не надто відомі широкому загалові речі, наприклад:

  •  Волонтерам постачання, щоб довезти бійцям необхідне на передову, протипоказано узгоджувати свої дії зі штабом АТО – зіллють і продадуть “тут же”;
  •  Генерали зі штабу АТО мають особисту охорону, інакше як на броньованій техніці не пересуваються;
  • відсоток зрадників у штабі АТО перевищує половину;
  • Безпосередні командувачі на місцях, якщо хочуть досягти успіху у тій чи іншій бойовій операції, діють самостійно або ж координуються/кооперуються з іншими підрозділами по горизонталі: пропускати такі речі через штаб АТО – вельми ризиковано як для успіху операції, так і для життя й здоров’я бійців і самих командирів підрозділів.

Одним словом, дивіться й слухайте.

#Військовини

Karlivka_NetailoveЗа офіційним повідомленням речника АТО, українські сили сьогодні звільнили ще три населені пункти – села Карлівку, Нетайлове та Первомайське.

Таким чином, вони упритул підійшли до м.Донецьк – власне від межі столиці області їх відділяє лише село Піски, що є практично прилягаючим до нього передмістям.

Новоазовськ на карті

Новоазовськ на карті

Повідомлення з передової. Вчора вночі, близько другої години ночі, з боку РФ було здійснено обстріл української території та військових з установок “Град” та мінометів. Інформація про втрати уточнюється.

 

 

 

 

 

 

#Військовини

Так виглядає типовий "завоз" свіжих касок волонтерами

Так виглядає типовий “завоз” свіжих касок волонтерами

«Спільнобачення» зконтактувало з координатором однієї з найстаріших та найуспішніших волонтерських груп, що займаються тиловим забезпеченням українських бійців на фронті АТО, «Крила Фенікса». Олександра Тарасова розповіла чимало цікавих та місцями шокуючих речей.

Обсяг коштів, котрі пропустила через себе ініціатива «Крила Фенікса», вже перетнув знакову позначку в 10 млн. гривень. Не дивлячись на те, що Міністерство Оборони наполягає на тому, що волонтерські групи лише «плутаються під ногами», «заважають МінОборони», «ставлять під загрозу секретність розташування військ», ну і, звісно, що волонтери «абсолютно зайві», оскільки-де, «МінОборони» чудово і «повністю справляється як з бойовим, так і з тиловим забезпеченням українських сил АТО».

Однак, реальність свідчить якраз про зворотнє: практично усіх українських бійців у зоні АТО зодягнено в «мультикам», польські шоломи та бронежилети, котрих МінОборони ніколи не закупало; для зупинки кровотеч при пораненнях використовується дорогий та (все ще) офіційно заборонений до ввезення в Україну Celox™, взуття у бійців також переважно імпортне, не кажучи вже про їжу, шкарпетки, нижню білизну, – котрі, як повслюдно свідчать очевидці та самі бійці, їм ніхто не пере, відтак, їхня гігієна та, зрештою, психічне та фізичне здоров’я цілком та повністю залежать від волонтерів.

Волонтерів, котрі, на відміну від неповороткої, просякнутої зрадниками, хабарниками та крадіями державної машини, усіма правдами й неправдами працюють на результат: оперативно налагодили збір коштів від небайдужих громадян, розіб’ються, але дістануть і провузеть контрабандою шоломи, жилети, взуття, ліки та навіть приціли та прилади нічного бачення. Не буде перебільшенням сказати, що єдине, чим вони ще не забезпечують армію, це самою зброєю та набоями до них (а жаль – оскільки бійці часто скаржаться на брак набоїв та зброї: МінОборони видає автомат та по 3 ріжки набоїв на бійця, тоді як бажано було б 7-8 ріжків).

Не менш важливою (у тому числі, й для банального виживання бійців) річчю є шанцевий (ножі, пилки, лопати) та бівачний (намети, спальники, розкладушки, тощо) інструмент: ті лопатки та інструмент, що, по бухобліку, мав би лежати на складах, вочевидь, наші «доблесні» державні військовики вже давно «списали» (назвімо це так), тож тепер, коли нам, раптом(!), довелося воювати, наші солдати та добровольці гинуть під час нічних обстрілів з прикрої причини – їм не дали наказ окопатися або ж їм забракло особистого шанцевого інструменту.

Волонтери «муляють» очі не лише нездатним до організації логістики та закупівель вищим чинам, котрі регулярно «відгрібають» за це від обуреної громадськості та керівництва держави: ще більшу, життєву загрозу в самому прецеденті більш успішного та ефективного постачання армії волонтерами вбачають штатна інтендантська «рать»: від завскладами, котрі звикли брати звідти як у себе вдома все, що погано (чи й непогано) лежить та продавати його, до вищих генеральських чинів, котрі звикли на «свояцьких» тендерах непогано заробляти і дерибанити бюджетні кошти. Так само «зачухалося» усе зрадницьке шобло, що з самого моменту своєї появи у МінОбороні ставило за ціль працювати на благо «Єдіной і нєдєлімой» Росії та особисто Путіна, і чиї розрахунки імовірної української поразки в цій війні (багато в чому) також ґрунтувалися й на абсолютно недієвій вітчизняній армійській логістиці.

Волонтерів ігнорують або ж відверто саботують: відмовляються ділитися оперативною інформацією про тилові потреби військ (цікаво, чи вони її мають), як і тримають у «якнайсуворішому секреті» розташування тих частин (особливо, кинутих напризволяще) – хоча там, мабуть, найбільш нужденні в усьому (особливо, звісно, у медикаментах) бійці. Хоча реально працюючі волонтерські групи та відвертість їхніх справжніх намірів їм уже давно відомі. Однак, так уже повелося в новітній українській армії, що у штабі сусідньої держави сидять люди, котрих їхні українські колеги охочіше і докладно інформують про розташування та пересування наших військ, аніж тих, хто за долю тих військ щиро і глибоко переживає – як за своїх дітей, братів чи батьків. Ну що ж – дивно було б очікувати від фактичного ворога українського народу іншої поведінки.

Від волонтерів, що бажають «офіційно» співпрацювати з МінОборони, вимагають акредитації в Міністерстві, що означає повну попередню перевірку в СБУ, причому, не лише самих волонтерів, а й їхніх родичів: з огляду на просякнутість СБУ ворожою агентурою, котра не омине нагоди «здати» патріотичних громадян терористам, пропозицію таку волонтерам навряд чи варто приймати.

Невідомо, з чийогось замовлення, чи ж з власної ініціативи, волонтерами також «зацікавилися» контролюючі органи – насамперед, податкова: від них зажадають сплати податків за отримані на особисті картрахунки кошти, за обмін валюти, розмитнення товарів, тощо. Так – з чисто юридичної точки зору, усе, що надійшло на особисту картку, має розглядатися як особистий дохід.

Але, з іншого боку, хто мав би подбати про оперативне, повноцінне та якісне забезпечення відданих Україні бійців – як фахових військовиків, так і добровольців? Чи не держава ж? Але ж не подбала! Відтак, виникає цілком природнє питання – а для чого взагалі громадянам (а надто – волонтерам та тим, хто їх фінансово підтримує) сплачувати такій державі податки? Щоб відгодовувати це збіговисько казнокрадів та зрадників? У цивілізованому світі прийнято пояснювати, що податки громадяни та бізнес сплачують у обмін на послуги, що їм може надати лише держава; однією з базових таких послуг є гарантування безпеки громадян, територіальної цілісності та суверенітету країни. Ну і, де? Думаю, коментарі тут зайві, і навряд чи теза потребує подальшого розгортування…

Було б, звичайно, нестилістично, обмежитися лише різкою критикою – є й позитивні моменти, як трапляються у цій бюрократичній державні машині відповідальні люди. Одним з таких прикладів виявилося топографічне управляння при МінОбороні: там неабияк загорілися бажанням волонтерів надрукувати військові карти місцевості для роздачі бійцям, надали усю необхідну підтримку для того, щоб запустити в роботу замовлення, ба – навіть звітують перед волонтерами (що цілком слушно – адже саме ті профінансували аванс відповідній типографії) про поточний статус, проблеми та прогрес. Приємно спостерігати, що все-таки є у МінОборони люди своєї справи  – б’юсь об заклад, вони не один рік оббивали пороги начальницьких кабінетів, «вибиваючи» та випрошуючи фінансування на картографічне забезпечення ЗСУ, писали доповідні та скарги про те, що військова топозйомка місцевості у декотрих районах (до речі, у т.ч. й районах нинішнього АТО) не проводилася з кінця 1980-х років, тощо.

Ну і, висновки. Вони такі, що, вочевидь, волонтери потребують від громадськості не лише коштів на здійснення основної своєї діяльності – закупівлю та постачання наших бійців… Волонтерам потрібна широка підтримка громадськості, з метою:

  • Примусити (чи переконати, хто зна) МінОборони таки співпрацювати з перевіреними та такими, що вже зарекомендували, ініціативами волонтерів – інформувати про оперативні потреби військ у розрізі кожного пункту дислокації;
  • Натиснути на Державну податкову адміністрацію України – лишити у спокої перевірені й добре відомі групи волонтерів – шахраїв же, що лише підмазуються чи хочуть «поторгувати мордою» (а заодно – й підзаробити) – хай «чистить» на здоров’я;
  • Гарантувати волонтерським групам податкову та митну амністію по закінченню війни (це вже не АТО, це справжня війна) на Сході – непереслідування за «несплату» прибуткового та інших податків.

Більше подробиць – у нашому відеоматеріалі.

І, до речі – звітність з волонтерів витребувати хоча б для того, щоб скласти враження про ефективність їхньої роботи у порівнянні зі штатними інтендантами МінОборони. Ну і, остаточно вирішити їхню (інтендатів) подальшу участь – як у тендерних закупівлях, так і у складському зберіганні, тощо.

 

Матеріал підготували: Дмитро Левицький та Валерій Дротенко