Спільнобачення | Archive for Яценюк

Яценюк

Саме так виглядали віділи борошна та круп більшості українських крамниць  20-23 лютого

Саме так виглядали віділи борошна та круп більшості українських крамниць 20-23 лютого

Відчайдушну фінансову кризу, що накрила Україну в лютому, було тимчасово усунуто – завдяки нещодавнім позитивним діям у Києві. Звичайно ж, Україні ще далеко до виходу з хащів економічних труднощів, однак щойно вона знову здобула час на проведення реформ, котрі її новий уряд, схоже, налаштований таки провести. Найважливіші останні події трапилися пізно увечері 2 березня, коли український парламент ухвалив вісім законів, котрі вимагав Міжнародний Валютний Фонд у обмін на допомогу. Тепер, на своїй нараді 11 березня, виконавча дирекція МВФ зможе ухвалити чотирирічну розширену програму фінансування, угоду щодо якої МВФ підписав з українським урядом 12 лютого. Цією програмою передбачається надання Україні 40 млрд доларів позик, з яких 17.5 млрд доларів МВФ надасть сам. Це може допомогти Україні уникнути жахіть фінансового краху, в якому вона перебувала упродовж усього січня й лютого.

Українську кризу прискорило декілька факторів. У січні, обмінний курс сягнув різко донизу, інфляція у річному обрахунку зросла до 28.5%, а промислове виробництво упало на 21%. І, що найголовніше, золотовалютні резерви України впали аж до 6.4 млрд доларів станом на кінець січня. Основною причиною цього було те, що наприкінці жовтня Європейський Союз примусив Україну сплатити 3.1 млрд доларів спірної заборгованості перед Газпромом у кінці 2014р., щоб Газпром не припинив постачання газу до країн ЄС. Причому, Європейський Союз жодним чином не підтримав цю дію фінансово. Якщо у Вас резервів лише на один місяць імпорту, про жодну стабільність грошової одиниці мови йте не може. Тож гривня пішли донизу наприкінці січня, що спричинилося до паніки в українських крамниця, котрі громадяни почали брати приступом, скупаючи все, що можна – пік цієї паніки припав на 23 лютого.

Укладення домовленостей з МВФ минулого місяця самого по собі не було достатньо, щоб зупинити паніку. Потрібно було вчинити ще три додаткових дії. По-перше, уряд повинен був скоротити дефіцит бюджету. По-друге, МВФ повинен був надати суттєве фінансування. По-третє, Національний Банк України (НБУ) повинен був дотримуватися жорсткої монетарної політики.  Зараз, і український уряд, і НБУ виконали свою частину зобов’язань, тож МВФ, вірогідно, також виконає свою. Додатково, ті суттєві структурні реформи, що зараз запроваджуються, такі як дерегуляція та покращення керівництва державними корпораціями, повинні забезпечити повернення до зростання економіки вже наступного року.

Найважливіший закон, що його  було ухвалено парламентом 2 березня, були зміни до бюджету. Передбачається, що офіційний дефіцит держбюджету обмежуватиметься 4.1% ВВП, але консолідований дефіцит держбюджету, котрий також включатиме рекапіталізацію банків та державної нафтової та газової компанії “Нафтогаз”, очікується на рівні 8.8% ВВП, у порівнянні з 13.5% минулого року. За цей закон проголосувало 273 депутати – значно більше, ніж мінімально необхідні 226.

Наступним за важливістю законом було підвищення цін на енергоносії. Цей закон містить у собі складну схему з чисельними підвищеннями цін, котрі запроваджуватимуться у різний час для різних споживачів. Згідно з законом, підвищення мають відбутися з самого початку, і для усіх цінові дотації має бути скасовано станом на квітень 2017р. Зараз, значною мірою дотована, ціна на газ для домогосподарств має зрости до квітня на 280%. Середній тариф на електрику для домогосподарств має зрости у 3.5 рази; це підвищення буде розбито на п’ять піврічних стадій та розтягнуто на два роки. Аналогічно, дотації на опалення повинно буде також скасувати. Цей закон являє собою найважливіший захід, що його будь-коли було вжито проти корупції в Україні, оскільки більшість найкрупніших статків у нашій країні було зароблено на закупівлі газу за низькими цінами, встановлюваними державою, тоді як продавали його за ринковою ціною.

Політично, найчутливішим законом було підкориговано дорогі українські пенсії, що обходилися у 16% від ВВП минулого року. Виплати працюючим пенсіонерам скоротили на 15%. Відновлено поступове відвищення пенсійного віку для жінок з 57 до 60. Для виходу на повну пенсію потребується довший трудовий стаж, також звужено розрахункову базу для пенсії. На цих обмежених змінах сдалося суттєво зекономити. Цей закон спричинив такі суперечки, що його проголосували лише 238-ма голосами, та й то – аж із четвертого разу.

Інші закони міняли різноманітні податкові норми, головним чином, підвищення рентної плати для державних газовидобувних компаній, котрі отримають вигоду від підвищення цін на газ, та для видобувників залізної руди. Інший новий закон примушує банки розкривати усю структуру свої справжніх власників, аж до кінцевого вигодонабувача, щоб припинити досі повсякчасну практику, коли банк роздає щедрі кредити своєму ж власнику.

Напередодні прийняття цих рішень, Національний Банк України (НБУ) суттєво посилив жорсткість своєї монетарної політики: підняв ключову відсоткову стаку з 19.5% до 30% на рік, що є трошки вищим за темпи інфляції; також підняв вимоги до обов’язкового резервування у гривні для комерційних банків – цих заходів було ужито навмисно з метою спричинити гривневий голод і, таким чином, зменшити потік гривень на валютообмінний ринок; а ще було розширено обсяг обов’язкової до продажу валюти експортерам – тепер вони зобов’язані продавати три чверті валютної виручки. НБУ продовжив агресивну політику закриття банків, ліквідувавши три великих банки, і нещодавно четвертий – найбільший, Дельта-Банк.

Двома ключовими політичними гравцями, що розробляли законодавство та проводили його через парламент, були прем’єр-міністр Арсеній Яценюк та міністр фінансів Наталія Яресько. З ними у тісному співробітництві співпрацював блок Президента Петра Порошенка, тоді як решта – три дрібніших партнери по коаліції, – чинили популістський опір цим рішенням, особливо в частині, що стосується змін до пенсійного законодавства.

Відповідно, МВФ тепер не матиме іншого вибору, окрім як затвердити свою програму допомоги України на засіданні 11 березня,а перший транш по ній надійде вже наступного ж дня. Поінформованою здогадкою буде припустити, що ця сума складе 5 мрлд доларів, однак ходили чутки, що сума може бути й більшою; так чи інакше, це допоможе Україні швидко збільшити свої резерви та стабілізувати національну грошову одиницю. Яценюк зазначив, що 3.5млрд додаткової допомоги від інших донорів уже готові бути наданими – щойно МВФ ухвалить свою програму по Україні.

У результаті цих реформ, гривня почала різко зростати упродовж останнього тижня лютого, оговтавшись від курсу 40 грн/долар на чорному ринку до нинішніх 26 гривень за долар. Вірогідним є подальше її укріплення мірою того, як надійдуть гроші від МВФ та інших. Відтак, на шляху України до подальшого прогресу [в реформах] існує три великих ризики. Найважливішим є продовження російської військової агресії. Другим ризиком є вірогідність того, що міжнародне фінансування виявиться недостатнім. Сподіватимемося, однак, що відтермінування непогашеного зовнішнього боргу та призначена на квітень зустріч донорів (поки що не підтверджена остаточно) розвіють це занепокоєння. Ну і, українській владі тепер треба запровадити те сміло ухвалене законодавство.

ukraine_gov_foreigners_2015_01_14Андерс Аслунд опублікував звіт про свій візит до України 19-22 січня. Зважаймо на те, що цей документ є закликом до західних донорів, тому тут дещо прикрашено справжнє становище з реформами, однак, не набагато. Також, документ є зверненням-натяком і для чинних очільників держави.

Становище України відчайдушне, але не безнадійне. Російська артилерія прасує стратегічний населений пункт Дебальцеве на Сході України, а про-російські війська займають значну територію. Не виключено, що спонсоровані Росією спроби терактів уже стали звичним явищем також і для міст поза зоною АТО, як-от у Одесі та Харкові, тоді як в столиці – Києві, – життя тече напрочудо нормальним плином. Принаймні, так воно виглядало під час візиту групих старших економістів та колишніх міністрів урядів різних країн до української столиці упродовж 19-22 січня.

Під час нашого перебування явно проступали усі ознаки депресії. Виробництво упало, мабуть, на 7.5% за останній рік, також очікується продовження падіння на рівні 4-5% цього року. Обмінний валютний курс гривні опустився попереднього року на більше, ніж удвічі, внаслідок чого ціни підскочили, щонайменше, на 25%. Більшість банків збанкрутувало, чимало крамниць стоять закритими.

Але є я ознаки просвітлення. Як це підсумував у нашій групі колишній прем’єр-міністр Литві Андрюс Кубілюс, «Справжній кінець комунізму настає тоді, коли люди скидають пам’ятники Леніну». У Литві, усі пам’ятники Леніну знесли 1991 року. В Україні це трапилося лише минулого року. Минулого жовтня, низка молодих демократичних активістів, нарешті, обралося до українського парламенту, у грудні вони потрапили до уряду. В результаті, український народ згуртувався через російську агресію та скруту. Навряд чи громадянське суспільство є настільки активним у будь-якій іншій країні, наскільки воно є в Україні. Нові волонтерські організації виростають, мов гриби після дощу, роблячи усе, що не встигає робити держава; саме про них гуде уся вільна українська блогосфера.

Наша група була у Києві на запрошення мінекономіки Айвараса Абромавічуса, одного з молодих лідерів реформ. У новому уряді переважають орієнтовані на західні цінності інвестиційні банкіри, що розміняли другу половину своєї тридцятки (за віком). Багато хто з них є ідеалістами, що відмовилися від своїх високооплачуваних робочих місць, щоб послужити країні. Усі, окрім двох, з двадцяти міністрів, володіють англійською, тоді як в уряді президента Віктора Януковича нею володіло лише два міністри. Усі наші зустрічі відбулися у запланований час, більш-менш, і для жодної з них ми не потребували перекладача.

Ми почувалися так, ніби перебуваємо у Східній Європі після падіння Берлінського Муру в 1989 році. Молодість, професіоналізм та ідеалізм взяли верх широким фронтом, як в уряді, так і в парламенті. Більшість депутатів доти ніколи не сиділи у Раді. Україна пройшла крізь ґрунтовне омолодження й модернізацію. Вона вже навряд чи повернеться на старі совєтські шляхи.

Одним з підтверджень відкритості України до Заходу є той факт, що троє міністрів є іноземцями. Два найсильніших контингенти іноземних консультантів з питань реформ походять з Литви та Грузії, десь по пів-десятка колишніх високопосадовців з кожної країни. Ці дві країни провели упродовж недавніх років успішні реформи. Зараз, в Україні, литовці зосереджуються на економічних реформах, тоді як грузини взяли на себе реформу охорони здоров’я та правоохоронних органів.

Як це зазвичай трапляється в часи хаосу, дехто з новопризначених високопосадовців знаходить можливості для впровадження реформ, тоді як інші намагаються пояснити, чому зміни не є можливими. Підготовка реформ іде широким фронтом, можливо навіть занадто широким, і зараз ще рано передбачати, що з цього вдасться, а що – ні.

Запущено реалізацію трьох великих реформ у сфері економіки, і вони виглядають багатообіцяюче. Найважливішою з них є уніфікація усіх цін на енергоносії на ринковому рівні, що має зліквідувати причину корупції у найвищих ешелонах влади, а також потребу у величезних державних дотаціях на енергоносії. Об’єдання цін на газ є життєво необхідним для забезпечення енергетичної безпеки України від Росії, а також для заохочення енергозберігання та вітчизняного видобутку енергоносіїв та виробництва енергії. Об’єднання цін на енергоносії може заощадити українському урядові до 8% ВВП.

Іншою реформою, що вже триває, є ліквідація десятків контролюючих органів, дозволів, ліцензій та сертифікацій, єдиний сенс існування котрих був у тому, що давати можливість паразитуючим чиновникам визискувати підприємців. Третьою основною реформою є очищення залишків державних підприємств від корупції. Міністерство економіки відібрало 62 найбільших державних корпорації для запровадження міжнародних стандартів обліку та аудиту, професійного менеджменту та рад з незалежними директорами.

Найбільшою проблемою, що лишається невирішеною, є податкова консолідація. Новопризначений уряд проштовхнув через Раду Закон про держбюджет перед самим Новим Роком, однак, окрім реформи в сфері енергетики, там не передбачається скорочення надто роздутих українських держвидатків. Початковий проект бюджету, запропонований урядом, було спотворено шкідливими популістськими поправками, такими як урізання зарплат усім держслужбовцям до найнижчого рівня. Цей бюджет належить переглянути, визнає прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, якщо ми хочемо, щоб його схвалив Міжнародний Валютний Фонд. Інакше, та серйозна міжнародна допомога, що її потребує Україна, висітиме під питанням.

Якщо ціни на енергоносії буде об’єднано, відповідно, енергетичні субсидії – зліквідовано, то Україна виконає більшу частину податкового скорочення. Однак, Україні також потрібно підчистити держзакупівлі, що може заощадити додатково, щонайменш, іще 2% ВВП. Також, інші 4% ВВП припадає на спецпенсії старим привілейованим верствам, і їх також повинно бути урізано.

Уряд повинен зосередитися на скороченні витрат у ті програми, котрим притаманна корупція або які її живлять. Зараз іде підготовка над реструктуризацією зовнішніх боргів, але це навряд чи зможе дати більше, ніж 9 млрд доларів у сумі. Україна все одно потребуватиме додаткового фінансування від МВФ, США та ЄС на рівні 27 млрд доларів цього року. Поки що ж, вдалося отримати гарантії надання тільки 18 млрд. Усім спонсорам доведеться скинутися ще.

Соціальне напруження наростає. Стандарти життя падають на очах, але чимало українців більше стурбовані корупцією, та усі без виключення стурбовані російською воєнною агресією. Незалежна й демократична Україна та її економічні реформи потребують усілякої можливої підтримки.

Андерс Аслунд є старшим науковим співробітником Інституту Міжнародної Економіки Петерсона, був економічним радником українського уряду в 1990-х роках. 

Уряд прийняв рішення про ліквідацію Державної реєстраційної та Державної виконавчої служб, а також про передачу їхніх функцій Мін’юсту. Про це повідомив сайт міністерства.

Таке рішення несе великий позитив: звільнити усіх та потім прийняти на посади лише професійно придатних – це єдиний дієвий шлях.

Разом з тим, переважна більшість українців вже традиційно не йме віри заявам про благії наміри щодо покращення адміністрування. Деморалізуючий приклад маємо у вигляді “нової” ДФСУ.

ДРС та ДВС і без того координувалися Мінюстом, навіть сторінки мали на його ж таки сайті. Додає скептицизму також непохитна твердиня вирощеного Януковичем суддівства, від якого суттєво залежить дієвість зазначених інституцій. Безліч разів фіктивні “реформи” відбувалися в Україні, у тому числі за прем’єрства Яценюка – з ефектом круговороту відомої субстанції в ополонці. То ж судити маємо лише за об’єктивним результатом. Особливо це стосується виконавчої служби, яка до літа цього року мусить той результат продемонструвати гучними майновими справами. Якщо їх не буде, матимемо чергову імітацію, що додасть люті українській громадськості й розчарування – світовій спільноті. А до того – плекаймо надію на краще та пильнуймо.

minj

Naftogaz_DividendsСаме такий коментар народжується у мене після прочитання наступного посту Сергія Лещенка: НАК “Нафтогаз України”, котрий упродовж всієї історії свого існування був дотаційним, зобов’язують сплатити дивіденди за 2011-2013рр. Це можна було б сприйняти за вишукану форму передноворічного розіграшу, якби відповідну суму – а це 1 млрд 799 млн гривень, – всерйоз не вписали у дохідну частину бюджету.

Підспудно виникає бажання підтримати лінію сарказму й далі, спитавши “чому так мало? Дайош, панімаєш, по 2 млрд грн – За кожен рік!”:

Для тих, у кого не відображатиметься вставка з Фейсбуку, супроводжувальний текст Лещенка був такий:

Минуло вісім діб після того, як парламент “всліпу” проголосував за бюджет на 2015 рік. Головна складова бюджету – остання версія додатків, і особливо додаток №3 з розподілом коштів серед головних розпорядників – досі невідомі нікому. На сайті Верховної Ради закон про бюджет з’явився лише у понеділок, 5 січня. Без додатків, які все ще “готуються до введення”. Я, наприклад, досі не знаю, скільки в останній версії передбачено для Національного антикорупційного бюро та Нацагентства запобігання корупції. Тому, коли ви читаєте черговий коментар Яценюка або когось із депутатів, що бюджет був у всіх на руках – знайте, що це неправда. Бюджету немає досі.

Не виключено, що старий-новий прем’єр Яценюк у такий спосіб перевіряє пильність громадськості. І точно – що така “липова” стаття у дохідній частині бюджету не одна…

Yatseniuk_YareskoСадовий пробує «потролювати» Яценюка через «24-й канал» – причому, сама по собі стаття не містить жодних закидів – суха констатація урядового фрагменту трудової біографії Яценюка (з 2001р.). Більше натяків містить відео, котре є хрестоматійним прикладом невербальної комунікації – містить добірку найменш «зграбних» реплік Сєні-кроліка.
Sadovyi_vs_Yatseniuk_01Вочевидь, збіг, але на ту статтю я потрапив з банеру, котрий містив підряд два (треба, щоб redtram навчився краще тасувати банери J ) посилання на матеріали про Арсенія Петровича (див. фото банера) – друге посилання містило вже геть відверте й не надто високопробне кепкування, причому, не лише з уряду (зокрема, там був персонаж на ймення Ваврилюк – симбіоз Абромавічюса та «козака» Гарвилюка). Кому належить «ЖКГ портал», що опублікував цей фейлетон – невідомо: whois повністю анонімізовано, далі Volia colocation не йде, а фейси блоґерів цього ресурсу мені ні про що не мовлять. З тих, хто нічим поки що не заслужив, щоб його тролили, там була мінфін Яресько.

Щось не те коїться в Королівстві данському – члени урядової «коаліції реформ» тихенько тролять один одного, вочевидь.

Кілька днів тому натрапив на «середньопробну» джинсу проти Яаніки Меріло – між іншим, у найбільшій (і найбільш) україномовній газеті «Експрес». Намагання з’ясувати, чиє це замовлення, наразилися на зустрічну образу і виправдання «це не ми одні надрукували».

Повернімося до першого матеріалу – раз уже беретеся за Яценюка (котрого вже ненавидить практично увесь український дрібно- й середньо-підприємницький клас), то навіщо ставити нижню межу в 2001р.? Давайте вже розкажемо (а якщо не знаємо – то принаймні, риторично поцікавимося), як рапто Яценюк з політичного «nobody» раптом різко опиняється на посаді віце-прем’єра АРК? Чому «опускаємо» авалівський відтинок його карколомної кар’єри (де його знали й величали, здебільшого, як «Сєня-прОцент», наголос на «О»)? Вочевидь, це така собі «затравка», заспів – з метою чи то «розтягти» перегляди на подовше, чи то натякнути «провідному партнерові» по «коаліції реформ», що потрібно «більше прислуатися» до «міноритарних» партнерів, абощо…

Щодо Яресько і Меріло (а також інших, іноземців у уряді) – вочевидь, робиться намагання створити враження, що всі «варяги» у цьому уряді такі ж «гнилі», як і сам Яценюк та Порошенко.

Однак, Яресько має гарну репутацію у вельми широких колах, у т.ч. й за кордоном – подібні намагання створити їй негативний імідж спрацюють лише на широку необізнану українську аудиторію (і, на жаль, це може мати наслідки для внутрішньої політики).

Щодо Яаніки – вона вже звикла, до упередженого ставлення через її «модельну» зовнішність і не ображається. Якщо з Яресько я особисто не знайомий, то щодо п.Меріло мені дещо відомо про її «творчі плани» та мету знаходження в цьому уряді.

З одного боку, я поділяю скептицизм обізнаної з «послужним списком» нинішніх перших осіб держави частини громадського сектору: цей уряд – «цукерка» для Заходу, щоб отримати життєво необхідне для подовження їхнього правління фінансування від МВФ та уникнути дефолту, щоб якнайдовше продовжувати знімати ренту з успадкованих (і досі не ліквідованих, а частково – свого часу ними ж і створених) ще від попереднього режиму схем. Певен, дехто з «варягів» цілком свідомий цієї «неоднозначності». Відтак, їхнє погодження на перебування в цьому уряді може мати наступні цілі:

А) долучення до ренто-збиральних схем, та,або…

Б) можливість поставити у своїй CV престижний рядок «працював у реформаторському уряді порятунку України» (як показує досвід, більшість так і не збагне, чи ж ця праця принесла результат);

Або ж –

В) Попри все, намагатися виконати свою роботу і реформувати бодай якусь частину нашої заскарузлої державної машини, лишивши менше шпарин та можливостей для «послідовників культу золотого батона» відродитися у колишній красі.

У світлі триваючої війни та поки що позитивного (на відміну від Януковича) іміджу перших осіб держави за кордоном, а також неготовності повноцінної народної альтернативи нинішній коаліції, варіант В) виглядає найбільш патріотичним та конструктивним – вже зараз мені все більше починає здаватися, що і неможливо, і нерозумно демонтувати «за раз» стару державну систему, тож болісне, прикре і, почасти, не визнаване реформування її поступово, окремими доступними для нас фрагментами – єдине, що нам наразі лишається. І декотрі «варяги» нам ще неабияк згодяться у цьому. Зокрема, естонка Меріло (котрій автор “джинси”, мимоволі, уже й підібрав український варіант прізвища – “Мірило” :) ), окрім обізнаності з темою впровадження електронного врядування, має пряму мотивацію покращити цю частину нашого держапарату – оскільки усе, що робить українську державу ефективнішою, є прямою чи непрямою «інвестицією» в укріплення естонської безпеки та суверенітету, бо ми маємо спільного ворога – Путінську Росію.

 

Індекс легкості ведення бізнесу. Як бачимо, Україна невигідно вирізняється на фоні усіх сусідів.

Індекс легкості ведення бізнесу. Як бачимо, Україна невигідно вирізняється на фоні усіх сусідів.

Як відомо, новий-старий уряд ухвалив програму реформ, на яку необізнані громадяни та Захід покладають великі надії. Настільки виправданими є ці надії варто читати по губах декотрих представників того-таки Заходу, котрі речать – ми ведемо діалог з офіційною владою у Києві і «…поважаємо демократичний вибір українського народу», а тому розраховуємо на громадянське суспільство та його тиск.

Саме у другій частині попереднього речення й слід читати «міжрядкове» послання новому урядові: обізнані донори, експерти й давні спостерігачі за Україною добре розуміють, що із заміною попередньої влади на зображувачів бурхливої діяльності, котрими були колишні опозиціонери, сама система влади не змінилася, як і не покращилася якість кадрів, а також олігархічний клієнтелізм.

І громадянському суспільству доводиться у цій ситуації робити непростий вибір – намагатися домогтися еволюційного поліпшення державницьких інститутів, чи йти в опозицію, і намагатися вибудувати абсолютно альтернативну державу, щоб «одного прекрасного дня» замінити на неї стару на черговому Майдані (абощо).Обидва шляхи нелегкі – у першому випадку доводиться наражатися на байдужість влади, котра не помічає експертні спільноти громадянського суспільства, ігноруючи їхні рекомендації, або ж беручи з них те, що їй, владі, подобається, почасти спотворюючи запозичене до абсурду; у другому – долати нашу українську предковічну недоговіроздатність та уміння заговорити у палких дискусіях будь-яку справу чи ініціативу.

Тим не менш, ті частини громадянського суспільства, котрим вдалося подолати недоговороздатність хоча б усередині окремої спільноти, вдається просунутися (я так думаю, у обох напрямках) дещо далі, ніж їх хаотично-дискутуючим колегам з більшості таких спільнот.

Так, на Раді Комітету з корпоративного права Асоціації правників України було ухвалено резолюцію про вирішення конфлікту інтересів в корпоративних відносинах, у роботі якої брали участь Леонід Антоненко, Микола Стеценко, Олена Пелипенко, Андрій Попко, Олесь Квят, Максим Черкасенко, Анна Бабич. Свої зауваження та пропозиції до урядової редакції Проекту закону «Про внесення змін до законодавчих актів щодо дерегуляції та поліпшення умов ведення бізнесу» спільнота виклала у окремому документі.

На щастя, у новообраній Верховній Раді є дещиця грамотних юристів – членів Асоціації, від котрих уже було отримано запевнення у підтримці вже ознайомилися з пропозиціями та беруться їх лобіювати (Вікторія Пташник та Андрій Журжій).

Резолюція включає текст законопроекту про новий порядок формування наглядових рад, про реформу інституту кумулятивного голосування, про наділення незаінтересованих членів наглядових рад повноваженнями щодо блокування угод із конфліктом інтересів та багато інших важливих пропозицій, які подаються як альтернатива урядовому “дерегуляційному” законопроекту.

І у цьому випадку експертне середовище розчаровано якістю урядових пропозицій, але не обмежується їх критикою, а тут же пропонує власні, підкріплені багаторічною практикою напрацювання, як альтернативні урядовим.

 

 

Фраза Жванецького "Коли над старовинним університетським одягом ми ми бачимо всю голову й лице сучасного вантажника Київського вокзалу, то щось заважає нам повірити в цю латину" вельми пасує до словосполучення "Яценюк-реформатор"

Фраза Жванецького “Коли над старовинним університетським одягом ми ми бачимо всю голову й лице сучасного вантажника Київського вокзалу, то щось заважає нам повірити в цю латину” вельми пасує до словосполучення “Яценюк-реформатор”

На думку Андерса Аслунда, доповідь Яценюка від 9 грудня, лишилася незаслужено немопіченою. Нижче Вашій увазі те, що він узрів у ній. З огляду на попередню бездіяльність та кадрову політику Арсенія Петровича, не дивно, що щось заважає нам “повірити в цю латину”, як казав Жванецький. Нам з Вами лишається тільки сподіватися, що бодай частину з цього буде виконано – оскільки поки що цю промову розцінюють як чистої води показуху для західних кредиторів та донорів. Тим не менш, нам усім буде краще, якщо в цю показуху повірять, бо альтернатива їй надто сумна – дефолт країни, колапс практично усієї банківської системи та «дещо іще» (варіантів – безліч, від нових ходів Путіна до громадянського безладу). Заодно, будемо «ловити» пана Яценюка на слові – бодай по ключових тезах, котрі нижче перелічує Аслунд – ліквідація газових «ножиць цін», спрощення сертифікації ліків, та інших пунктах «амбітного плану», котрі можна буде легко перевірити. Хоча – можна отримати фінансову допомогу і нічого не зробити – так уже траплялося з Грецією, на внутрішні фінансові проблеми якої дивилися крізь пальці, та Румунією, котра відкотила назад чимало своїх реформ, котрі робилися спеціально під вступ до ЄС, одразу ж після того як той вступ відбувся. Поживемо – побачимо, може ми багато чого ще не знаємо за Арсенія Петровича (у позитивному сенсі). У будь-якому разі – своїм знайомим-потенційним західним донорам оцю вступну фабулу не показуйте, будь ласка.

Україна стоїть на порозі фінансового краху, однак її новосформований уряд, схоже, готовий зробити все, що знадобиться, щоб розвернути цю тенденцію. Промова прем’єр-міністра Арсенія Яценюка до парламенту, проголошена ним 9 грудня, окреслила одний з найсміливіший та найвражаючий реформістський порядок денний, котрий Україна бачила за свою новітню історію.

Важливо вірно зрозуміти ті події, що передували цій промові. 26 жовтня Україна провела парламентські вибори. П’ять демократичних про-західних партій сформували коаліцію, куди увійшла переконлива більшість у дві третини народних депутатів. Вони розробили 66-сторінкову коаліційну угоду, котра справила враження детального списку хороших і потрібних, але другорядних речей, без жодного чіткого зазначення кінцевих цілей.

2 грудня було призначено новий уряд на чолі з прем’єр-міністром Яценюком – цей уряд є разючим контрастом з попередніми урядами в Україні,складається з молодих фахівців – «вершків» професіональних фінансистів Києва, середній вік склав 43 роки. Лише п’ятеро з 20 нових міністрів раніше обіймали міністерські посади та були членами попереднього кабінету Яценюка з лютого цього року: крім самого прем’єра, це МВС, міноборони, МЗС та міносвіти. Найбільш вражаючим є наявність в уряді трьох іноземців, котрим було надано громадянство України одночасно з призначенням міністрами. Наталя Яресько, громадянка США, стала міністром фінансів, литовець Айварас Абромавічюс – мінекономіки, грузин Александр Квіташвілі – міністром охорони здоров’я. З 20 міністрів усі, окрім двох, володіють англійською, тоді як у останньому уряді попереднього Президента Віктора Януковича лише двоє з міністрів володіли англійською. Володіння англійською є важливим показником рівня освіти та сучасності.

У своїй промові 9 грудня, прем’єр Яценюк запропонував майже усе, чого мав би вимагати реформатор, підкріпивши це виразним посланням до українців. У промові він подає Європу у якості опори, мети та засобу українських реформ: «Наш основний курс – європейський курс… Наша кінцева мета – членство України в Європейському Союзі. Однак, щоб досягти цієї мети, необхідно пройти серйозне випробування, провести радикальні зміни та зробити Україну європейською». На виправдання свого радикального курсу, він нагадав про зовнішню загрозу суверенітетові України та «внутрішню агресію», яку собою являє корупція. Щоб достойно зустріти безпекові виклики у 2015р., Україна збільшить свої військові витрати до 5% від ВВП.

Ключивими гаслами Яценюка були «децентралізація, дерегуляція та де-бюрократизація». Старі совєтські стандарти мають відійти у минуле, натомість має бути запроваджено європейські стандарти, як це прописано в Угоді про асоціацію. Державне управління має бути скорочено на 10 відсотків уже цього року, і ще 10 % буде скорочено наступного року. Основний акцент – на антикорупційну політику. Зрештою, Україна запровадить державний реєстр усього майна та усіх підприємств, з вказанням їхніх справжніх власників-вигодонабувачів. Усю правоохоронну систему буде реформовано а суддів – переатестовано. Усі зміни передбачається завершити упродовж двох років, 2015-2016рр. Скільки саме має бути зроблено у кожному з років не вказується.

Стосовно економічної політики, варто виділити три основних пункти у якості лакмусового тесту для перевірки щирості українських намірів. По-перше, державні видатки має бути скорочено на 10% від ВВП. По-друге, «ми піднімемо усі ціни на енергоносії та тарифи на енергію до ринкового рівня, одночасно запропонувавши пільги та дотації для тих, хто їх насправді потребує, себто, для нужденних українців». Основне джерело корупції, що трималося за рахунок купівлі й продажу енергії по обмежуваних державою цінах, має бути, нарешті, ліквідовано. По-третє, Яценюк пообіцяв ухвалити закон про ринок сільськогосподарських земель.

Промова також містить десятки інших реформаторських пропозицій. Зокрема, кількість підприємств, що не підлягають приватизації, буде зменшено з 1500 до 300. Інші буде розпродано мірою того, як це дозволятиме ринок. Усі державні корпорації підлягатимуть незалежному іноземному аудитові. Ринок праці також буде лібералізовано. Усі ліки, що сертифіковано в країнах Заходу, буде дозволено до продажу в Україні без проходження нинішньої клопіткої процедури сертифікації. Україна має намір запровадити повноцінну систему страхування здоров’я. Фінансування освіти відбуватиметься згідно з успішністю. Стандарти та допомога ЄС будеть використовуватися скрізь, де це можливо.

Український уряд поспішає, щоб уникнути падіння у прірву, однак час спливає. Золотовалютні резерви країни, вірогідно, упадуть до заледве 7 млрд доларів США на кінець 2014р., що покриває приблизно місяць імпорту. Уряд повинен різко скоротити державні видатки, подарувавши країні на Різдво заощадливий держбюджет. Місія Міжнародного Валютного Фонду (МВФ) приїздить до України наступного тижня, і, можливо, залишиться довше. МВФ попереджає: щоб уникнути дефолту, Україна потребує на наступний 15 млрд доларів додатково до вже раніше затвердженого фінансування МВФ.

Все ж, Україна все ще може уникнути фінансового краху. Уряд зробив у цьому напрямку гігантський стрибок, яким виявилася промова Яценюка. Тепер йому потрібно перетворити свої обіцянки у дії, щоб справити враження на потенційних західних донорів, щоб Україна змогла залучити ті додаткові 15 млрд, котрі їй конче необхідні на наступний рік.

Андерс Аслунд, старший науковий співробітник Інституту Міжнародної економіки Петерсона, автор книги «Україна: що пішло не так і як це виправити», що вийде до друку 2015 року (попередня версія тієї ж книги називається «Як Україна стала ринковою економікою та демократією», 2009р.) , оригінал – http://blogs.piie.com/realtime/?p=4652